Ухвала суду № 21102208, 29.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2270/1743/11

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сапальової Т.В.

суддів: Сторчака В. Ю., Смілянця Е.С.

при секретарі: Погребняк О.Ю.

за участю представників сторін:

представника позивача: ОСОБА_2,

представник відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Ірина-2" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Ірина-2" до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2011 року приватне підприємство "Ірина-2" (Позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (Відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення№0000062301/0 від 21 січня 2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Представник Позивача в судовому засіданні уточнив вимоги апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Представник Відповідача в судове не зявився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідачем подано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить розгляд справи провести без участі Ізяславської МДПІ.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Ізяславською міжрайонною державною податковою інспекцією Хмельницької області проведено планову виїзну перевірку ПП "Ірина-2" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено акт № 11-23/1-23839076 від 14.01.2011 року, висновками якого встановлено порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 50131,00 грн., в тому числі по періодах: ІІІ квартал 2008 року в сумі 49778,00 грн., за ІУ квартал 2009 року на суму 168,00 грн., за ІІ квартал 2010 року в сумі 26,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 159, 00 грн. На підставі акту перевірки керівником Ізяславської МДПІ прийнято рішення № 0000062301/0 від 21.01.2011 року, яким зобов'язано ПП "Ірина-2" сплатити 62664,00 грн., з яких 50131,00 грн. основний платіж та 12533 грн. штрафні санкції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що представником Позивача на вимогу суду не надано жодних доказів, що підтверджують облік продукції та включення сум за результатами їх реалізації до валового доходу. Крім того, суд першої інстанції вважає, що Позивачем було здійснено саме пряму інвестицію до статутного фонду ПП "Ірина-2" в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, тобто на поворотній основі, а не продані як товар продавцем, а тому віднесення Позивачем суми коштів, сплачених як внесок до статутного фонду до складу "витрат" є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Так, актом перевірки №11-23/1-23839076 від 14 січня 2011 року встановлено порушення п. 5.1, п. 5.2, п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: встановлено, що ПП "Ірина-2" за ІІІ квартал 2008 року до валових витрат підприємства включило товарно-матеріальні цінності, які в травні 2008 року внесені засновником підприємства ОСОБА_2 (безоплатно) на зменшення неоплаченого капіталу, за результатами чого підприємством завищено рядок 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у "04.11" всього в сумі 199111,50 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Доповнення до статуту, відповідно до яких створено статутний фонд у розмірі 3000000 грн. затверджені рішенням засновника від 04 травня 2008 року. Державну реєстрацію доповнення до статуту проведено 06 червня 2008 року. При цьому, товарно-матеріальні цінності були внесені засновником до статутного капіталу підприємства 31 травня 2008 року - до проведення державної реєстрації доповнення до статуту.

Враховуючи, що на час внесення товарно-матеріальних цінностей до статутного капіталу підприємства доповнення до статуту, відповідно до яких створюється цей статутний капітал, не набрали чинності, то відповідно у податкового органу не було підстав відносити ці товарно-матеріальні цінності до майна, яке вноситься до статутного капіталу.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" корпоративні права - право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

П.п. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Засновником ПП "Ірина-2" ОСОБА_2 було внесено до статутного фонду підприємства товарно-матеріальні цінності в обмін на корпоративні права. При цьому, приватне підприємство "Ірина-2" не понесло витрат, пов'язаних зі здійсненням цієї господарської операції, а тому у підприємства не було підстав вносити вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат.

Віднесення коштів до складу валових витрат в даному випадку було б можливим при внесенні коштів або товарно-матеріальних цінностей приватним підприємством "Ірина-2" до статутного капіталу іншої юридичної особи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу Позивача на те, що податковим органом не було визначено внесення товарно-матеріальних цінностей до статутного капіталу підприємства як отримання підприємством доходу. Ізяславською МДПІ було лише встановлено неправомірне включення вказаних товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат.

Дослідивши додатково витребувані письмові матеріали, які не досліджувалися в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановив, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, статуту та зареєстрованих змін і доповнень до нього, а також даних бухгалтерського обліку підприємства - платника не спростовують висновків перевірки податкового органу щодо порушень в обліку товарно-матеріальних цінностей, внесених для зменшення неоплаченого капіталу підприємства.

Щодо інших порушень податкового обліку прибутку підприємств, встановлених перевіркою, Позивач не зазначає інших зауважень ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі.

Крім того, перевіркою встановлено порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: ПП "Ірина-2" не включено до складу валового доходу необлікований товар за місцем його реалізації в сумі 105 грн., що встановлено Шепетівською ОДПІ при перевірці господарської одиниці ПП "Ірина-2";

не включено до валового доходу медикаменти, які реалізовані для ДНЗ №10 "Михалик" по господарській накладній №183 від 31.12.2009 року на суму 105 грн. без ПДВ;

не включено до валового доходу медикаменти, які реалізовані для Шепетівка ДОК по господарській накладній №24001 від 31.12.2009 року на суму 520 грн. без ПДВ;

не включено до валового доходу медикаменти, які реалізовані дл Шепетівка ДОК по господарській накладній №00600 від 09.08.2010 року на суму 634 грн. без ПДВ.

Позивачем не надано доказів, що підтверджують включення сум за результатами вказаних товарів реалізації до валового доходу, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Ізяславська МДПІ правильно встановила порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Оцінюючи доводи апелянта про те, що в порушення вимог ст. 258 Цивільного кодексу України Ізяславська МДПІ нарахувала штрафні санкції згідно з вимогами Податкового кодексу України за порушення, вчинене до набрання ним законної сили, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

При цьому колегія суддів враховує, що склад виявленого порушення, передбачений Податковим кодексом України, є тотожним складу порушення, передбаченого законодавством, чнним на момент його вчинення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального тапроцесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу приватного підприємства "Ірина-2" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Ірина-2" до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 січня 2012 року .

Головуючий /підпис/ Сапальова Т.В.

Судді/підпис/ Сторчак В. Ю.

/підпис/ Смілянець Е. С.

З оригіналом згідно:

секретар