Ухвала суду № 21101840, 22.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/8629/11

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сапальової Т.В.

суддів: Гонтарука В. М., Смілянця Е.С.

при секретарі: Погребняк О.Ю.

за участю представників сторін:

представника позивача: Маркоти Миколи Дмитровича,

представника відповідача: Драчука Сергія Леонідовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2011 року відкрите акціонерне товариство "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" (Позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000592300 від 20 червня 2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник Позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Представник Відповідача в судовом засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Старокостянтинівської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року, за результатами перевірки складено акт від 15 червня 2011 року № 670/231/0547/1885.

Висновками акту встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2011 року на суму 19838,00 грн. та від'ємного значення в сумі 79875 грн.

Перевіркою зафіксовано відсутність факту здійснення операцій з надання послуг ПП "Агрофірма "Кобзар" по оплаті транспортування щебеневої продукції Позивача.

За результати розгляду матеріалів перевірки керівником Старокостянтинівської ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 20 червня 2011 року № 0000592300, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 19838,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, що належно оформлені, а саме: договорами, податковими накладними, накладними на перевезення, банківськими виписками.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична надмірна оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг), які підтверджені виписаними відповідно до вимог чинного законодавства податковими накладними особами, які зареєстровані як платники такого податку, а підставою є дані податкової декларації за звітний податковий період.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем укладено договір з Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" договір № 498 від 05 травня 2009 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання залізницею послуг для Вантажовласника - ВАТ Старокостянтинівський спецкар"єр", пов'язаний з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги (а. с. 24).

Відповідно до п.п. 2.4.2, 3.1, 3.2 договору приймання до перевезення вантажів Вантажовласника проводиться за умови отримання залізницею попередньої оплати за перевезення вантажів.

Враховуючи сезонність виробництва, дефіциту обігових коштів на кінець зимового початок весняного періоду та необхідності постійного транспортування продукції, Позивачем з ПП "Агрофірма "Кобзар" укладено договір про надання послуг від 15 березня 2010 року, яким визначено, що виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати наступні послуги: перераховувати на рахунок ЄТехПД ДТГО "Південно - Західна залізниця" за послуги з перевезенням продукції замовника в сумі зазначеній замовником, а останній зобов'язується протягом 15 календарних днів, з моменту підписання сторонами Акту прийому - передачі наданих послуг, компенсувати перераховану суму.

Відповідачем не заперечується те, що на час здійснення господарських операцій контрагент Позивача - ПП "Агрофірма "Кобзар" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, Позивачем надано суду роздруковану детальну інформацію по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідно до якої відхилення суми ПДВ контрагента Позивача - ПП "Агрофірма "Кобзар" складає 0 грн.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції Відповідачем не заперечувалось реальність здійснення господарської операції та оплата її вартості, а також те, що надання послуг, які Позивач отримував від ПП "Агрофірма "Кобзар", пов'язане з господарською діяльністю Позивача, що підтверджується належними та допустимими письмовими доказами.

Відповідно до актів здачі-приймання робіт №0010 від 16 лютого 2011 року (а. с. 30), №0011 від 18 лютого 2011 року виконавець (ПП "Агрофірма "Кобзар") надав замовнику (ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр") послуги "залізничний тариф". Податкові накладні (а. с. 36-37) виписані ПП "Агрофірма "Кобзар" ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" на виконання послуги "залізничний тариф".

Фактично, послуга, вказана в актах здачі-приймання робіт, надавалась не ПП "Агрофірма "Кобзар", а Південно-Західною залізницею. Однак, матеріалами справи підтверджується те, що Позивач отримав вказану послугу, оплатив її вартість, в тому числі податок на додану вартість в ціні послуги. Дана послуга пов'язана з господарською діяльністю Позивача. Вказані обставини Відповідачем не заперечуються.

Складені акти виконаних робіт та виписані податкові накладні ПП "Агрофірма "Кобзар" в порушення норм Податкового кодексу України та порядку ведення бухгалтерського обліку не можуть позбавляти права Позивача на відшкодування податку на додану вартість, оскільки матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення господарської операції та сплати податку на додатку вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0000592300 від 20 червня 2011 року, щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 19838 грн., є таким, що суперечить законодавству, а тому його необхідно скасувати.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального тапроцесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 грудня 2011 року .

Головуючий /підпис/ Сапальова Т.В.

Судді/підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Смілянець Е. С.

З оригіналом згідно:

секретар