Ухвала суду № 21101062, 07.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7265/11

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Голота Л. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Голоти Л. О.

суддів: Курка О. П., Совгири Д.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДН Транс" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про стягнення бюджетного відшкодування , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДН Транс" з урахуванням змінених та уточнених позовних вимог звернулось до суду з позовом в якому просить визнати протиправною відмову державної податкової інспекції у м. Хмельницькому у бюджетному відшкодуванні ПДВ та стягнути з державного бюджету 93339,0 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в тому числі за квітень 2010 року в сумі 31194,0 грн., липень 2010 року в сумі 31886,0 грн. і грудень 2010 року в сумі 30259,0 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року зазначений позов задоволено частково, а саме: стягнуто з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДН Транс" 93339,0 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в тому числі за квітень 2010 року в сумі 31194,0 грн., липень 2010 року в сумі 31886,0 грн. і грудень 2010 року в сумі 30259,0 грн.; стягнуто з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДН Транс" судовий збір в сумі 933,40 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням ДПІ у м. Хмельницькому подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав суду заяву в якій просить розгляд справи проводити в письмовому провадженні.

Представник ДПІ у м. Хмельницькому в судове засідання не зявився, про дату, час апеляційного розгляду повідомлявся завчасно та належним чином.

Представник Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області в судове засідання не зявився, надав суду заперечення в якому просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ “ДН Транс” 07.05.2003 року зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 №27352). З 12.01.2003 року перебуває на обліку як платник податків. Основними видами діяльності позивача є: діяльність автомобільного транспорту; оптова торгівля, меблями, організація перевезення вантажів; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; будівництво будівель.

У податковій декларації з ПДВ за квітень 2010 року від 19.05.2011 року позивач задекларував у рядку 25.1 декларації “ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку” суму 31194,0 грн. та одночасно подав заяву про повернення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі.

Здійснивши позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні 2010 року, результати якої оформлені актом №6393/23-7/32452015 від 15.07.2010 року, відповідач вказав неможливість підтвердження позивачеві задекларованої суми бюджетного відшкодування у звязку з відсутністю матеріалів перевірок щодо підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів позивача у березні 2010 року (ЗАТ “Український мобільний звязок” та ТОВ “Континент Нафто Трейд”).

У податковій декларації з ПДВ за липень 2010 року від 20.08.2010 року позивач задекларував ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в сумі 68873,0 грн. та одночасно подав заяву про повернення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі.

В результаті позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку за липень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в червні 2010 року, оформленої актом №10614/23-7/32452015 від 02.11.2010 року, відповідач підтвердив заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року в сумі 36986,0 грн. одночасно вказавши на неможливість підтвердження позивачеві задекларованої суми бюджетного відшкодування за липень 2010 року в сумі 31886,0 грн. у звязку з відсутністю матеріалів перевірок щодо підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів позивача у червні 2010 року (ПП “Славутич 2005” і ТОВ “Континент Нафто Трейд”).

У податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року від 20.01.2011 року позивач задекларував ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в сумі 84321,0 грн. та одночасно подав заяву про повернення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі.

В результаті позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді 2010 року, оформленої актом №1900/23-7/32452015 від 21.03.2011 року, відповідач підтвердив заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року в сумі 32500,0 грн., одночасно вказавши на неможливість підтвердження задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року в сумі 51821,0 грн. у звязку з відсутністю матеріалів перевірок щодо підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів позивача у листопаді 2010 року (ТОВ “Континент Нафто Трейд”і ТОВ “Альянс Ойл Україна).

Таким чином, бюджетне відшкодування по податку на додану вартість в загальній сумі 93339,0 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 31194,0 грн., липень 2010 року в сумі 31886,0 грн. і грудень 2010 року в сумі 30259,0 грн. відповідачем не відшкодоване.

Досліджуючи право позивача на отримання зазначеного бюджетного відшкодування в загальній сумі 93339,0 грн., яке виникло за рахунок відємного значення податку на додану вартість, визначеного з урахуванням податкового кредиту з ПДВ, сформованого на підставі податкових накладних, виписаних ЗАТ “Український мобільний звязок”, ТОВ “Континент Нафто Трейд”, ТОВ “Альянс Ойл Україна”і ПП “Славутич 2005”, колегією суддів встановлено наступне.

На виконання укладених з позивачем договорів протягом 2010 року ТОВ “Континент Нафто Трейд” (договір поставки №К-270 від 15.01.2010 року), ТОВ “Альянс Ойл Україна” (договір поставки №20/410/НП/1/12 від 21.04.2010 року) і ПП “Славутич 2005”(договір купівлі-продажу №41 від 28.06.2010 року) здійснювали щомісячні поставки позивачеві бензину та дизельного пального, а на виконання договору №25-17 від 01.01.2008 року, пролонгованого на невизначений строк, ЗАТ “Український мобільний звязок” щомісячно надавало позивачеві послуги мобільного звязку.

Досліджуючи первинні документи (видаткові та податкові накладні, картки на пальне, відомості руху паливно-мастильних матеріалів, чеки про відпуск паливно-мастильних матеріалів, шляхові листи, акти на списання пального рахунки на оплату послуг, акти приймання передачі послуг звязку, виписки банку, тощо) підтверджується факт поставки позивачеві пального та послуг мобільного звязку зазначеними контрагентами використання в господарській діяльності цих товарів та послуг та їх оплати позивачем.

Операції з поставки товарів та послуг у відповідні звітні періоди відображені позивачем та його контрагентами в бухгалтерському та податковому обліку.

Також, описаними вище перевірками (акти №6393/23-7/32452015 від 15.07.2010 року, №10614/23-7/32452015 від 02.11.2010 року і №1900/23-7/32452015 від 21.03.2011 року) встановлено, що позивач має всі первинні документи, які підтверджують його взаємовідносини з контрагентами щодо придбання товарів та послуг у відповідних звітних періодах, оплату придбаних товарів (послуг) та право на формування податкового кредиту за наслідками цих операцій, а також той факт, що всі контрагенти позивача, задекларували податкові зобовязання з ПДВ в розмірах, відображених позивачем в податковому обліку. Отримуючи належним чином оформлені постачальниками пального (послуг) податкові накладні, позивач включав до податкового кредиту ПДВ, сплачений в ціні придбаного товару (послуги).

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР, який діяв на час існування спірних відносин, встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону № України “Про оподаткування прибутку підприємств”, який діяв на час існування спірних відносин, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Отже, платник податку покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97). Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку даним пунктом не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих постачальниками пального та послуг мобільного звязку (ЗАТ “Український мобільний звязок”, ТОВ “Континент Нафто Трейд”, ТОВ “Альянс Ойл Україна” і ПП “Славутич 2005”), які підтверджують факт придбання товару та послуг від цих контрагентів, є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ, сплаченого в ціни цих товарів, до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при її від'ємному значенні. При цьому бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Рішення платника податку про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування відображається платником податку у податковій декларації та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, які подаються податковому органу і в копії органу Державного казначейства України. Аналогічні норми закладені і у п.200.1 п.200.4 і п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України (надалі ПК України).

Прийнявши рішення про повернення суми відшкодування ПДВ, з дотриманням вимог пп.7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону 168/97-ВР позивач подав податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку.

Відповідно до положень п. 1.8 ст. 1 Закону N 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 14.1.18 ст.14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що позивач виконав вимоги Закону N 168/97-ВР та ПК України щодо формування податкового кредиту та визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ та відповідно суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 93339,0 грн.

А також судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування відємного значення ПДВ в загальній сумі 93339,0 грн., заявленого ним до бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за квітень 2010, липень 2010 року і грудень 2010 року.

Відповідно до пп.7.7.5. п.7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Пунктами 200.12, 200.13 ст. 200 ПК України визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 20.12.2010р. № 960/495, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12. 2010 р. за N 1387/18682, пунктом 2 якого передбачено, що податкові органи надають органам Державного казначейства України висновки про суми відшкодування податку на додану вартість та Реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану.

Оскільки відповідачем не був направлений висновок до головного управління Державного казначейства України з визначенням суми бюджетного відшкодування, то відповідно не було здійснено і саме відшкодування.

В силу п.200.17 ст. 200 ПК України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Положеннями ст.200 ПК України визначено, що відшкодування сум ПДВ здійснюється органами Державного казначейства України. Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Виходячи із змісту підпунктів 7.7.5, 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, п. 2.1-2.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість (що діяли на момент звернення позивача до суду за захистом порушеного права) та ст. 200 Податкового кодексу України право на відшкодування податку на додану вартість є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.97р. і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Неправомірне позбавлення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право власності позивача, зокрема право на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з державного бюджету задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ у сумі ) 93339,0 грн. є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню, а підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною відмови відповідача ДПІ у м. Хмельницькому у бюджетному відшкодуванні ПДВ відсутніми, оскільки відповідно до ст.19 Конституції України відповідач діє лише в порядку та в межах повноважень, наданих йому Законом.

З підстав вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий /підпис/ Голота Л. О.

Судді/підпис/ Курко О. П.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар