Ухвала суду № 21099551, 06.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2011 р.Справа № 1/532/08/5016 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній

за участю: представника апелянта Наконечний В.І.

представника позивача Гуцелюк Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області на постанову Господарського суду Миколаївської області від 17 лютого 2009 року по справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства (Публічного акціонерного товариства) «ВОЗКО»до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення 956/23/00310781/16655 № 0000112302/0 від 15.08.2008р. в частині зменшення бюджетного відшкодування за травень 2008 року на 70 181 грн..-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення 956/23/00310781/16655 №0000112302/0 від 15.08.2008р. в частині зменшення бюджетного відшкодування за травень 2008 року на 70 181 грн. Свої вимоги позивач мотивує відсутністю порушення норм пункту 1.8 статті 1 , пунктів 7.4.2., 7.7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість ".

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 17 лютого 2009 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, про що є докази в матеріалах справи, представники сторін прибули в судове засідання та надали свої пояснення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач здійснив виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2008 року, про що складено відповідний акт від 14.08.2008 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення рішення 956/23/00310781/16655 від 15.08.2008р. № 0000112302/0.

Щодо апеляційних доводів відповідача стосовно порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1 , пунктів 7.4.2., 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.

В пункті 3.1. акту від 14.08.2008 року відповідач зазначив про штучне формування позивачем податкового кредиту за квітень 2008 року, та про зменшення податкового кредиту за вказаний період на 70 181 грн. по господарській операції з ТОВ "Дельта-Рост" (а.с.15).

Цей висновок є помилковим. У відповідності з вимогами пункту 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях; у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріли перевірки (а.с.15) свідчать, що в квітні 2008 року позивач придбав від ТОВ «Дельта-Рост»товар - напівфабрикат шкір на загальну суму 421086,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 70 181 грн. Постачальник надав позивачу податкову накладну №11/04в від 11.04.2008 року. Суму 70 181 грн. позивач правомірно врахував при формуванні податкового кредиту квітня 2008 року, оскільки відповідно до вимог пунктів 7.2.1.. 7.4.1., 7.4.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем здійснена операція з придбання товару, в наявності належним чином оформлена податкова накладна, видана платником податку, тобто є всі підстави для включення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Посилання відповідача на пункт 7.4.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом. 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника. Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів) взагалі є помилковим, оскільки господарська операція з ТОВ «Дельта-Рост»не відносить до операцій, вказаних в цій нормі.

Отже, відповідачем безпідставно зменшено суму податкового кредиту за квітень 2008 року, та зменшено значення рядка 18.2 (різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду) на 70 181 грн., рядків 21 та 22.2. в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року.

Помилковим є також посилання відповідача на порушення позивачем пункту 7.7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки приписом зазначеної норми встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу чіткового кредиту наступного податкового періоду.

З врахуванням вищезазначеного, позивач правомірно визначив у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2008 року залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду в сумі 1 433 217 грн. (за мінусом 14 827 грн., що зменшено

відповідачем та не оспорюється позивачем) , частину залишку від'ємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів - 1 433 217 грн. (за мінусом 14 827 грн., що зменшено відповідачем та не оспорюється позивачем), та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2008 року 1 433 217 грн. (за мінусом 14 827 грн., що зменшено відповідачем та не оспорюється позивачем (а.с.23).

Тобто, позивачем дотримано всіх вимог чинного законодавства при визначенні податкового кредиту за відповідні періоди, а значить і суми від'ємного значення податку на додану вартість , яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

Посилаючись на пункт 1.8. статті 1, підпункти 7.7.1., 7.7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач правомірно зазначає про необхідність трьох обставин для отримання бюджетного відшкодування: здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, фактичне надходження сум податку до державного бюджету. Позивачем всі зазначені вимоги виконані: здійснена операції з придбання товарів, наявна належним чином оформлена податкова накладна. Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то фактично сплативши суму податку в ціні товару постачальникам, позивач сплатив його до бюджету.

Доводи відповідача стосовно того, що відповідно пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»відшкодування позивачу від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2008 року можливе лише після сплати податку всіма постачальниками, в тому числі й ТОВ «Тонус», який є постачальником ТОВ «Дельта Рост», є помилковим, оскільки пункт 7.4.1. статті 7 вказаного закону встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) безпосередньо платником податку у звітному періоді в зв'язку з придбанням ним товарів (робіт, послуг), а не сплачених зарахованих) іншими платниками податків, у яких він придбав товари (роботи, послуги).

Згідно п. 7.7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

У випадку коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для -./кого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.

Вказана норма регулює лише порядок використання коштів, що надходять до бюджету від сплати податку на додану вартість і його бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Положенням ч.1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, апелянт не обґрунтував своїх заперечень проти стягнення податкової заборгованості згідно законодавства. Доводи апеляційної скарги не містять відомостей щодо спростування порушень допущених відповідачем.

Враховуючи те, що висновки суду обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області на постанову Господарського суду Миколаївської області від 17 лютого 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 17 лютого 2009 року по справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства (Публічного акціонерного

товариства) «ВОЗКО»до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення 956/23/00310781/16655 № 0000112302/0 від 15.08.2008р. в частині зменшення бюджетного відшкодування за травень 2008 року на 70 181 грн. без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/