Постанова № 21099461, 20.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2011 р.Справа № 2-а-11967/09/1570 Категорія:8.3.1Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду у складі:

головуючого суддіКоваля М.П.

суддів Потапчука В.О.

Семенюка Г.В.

при секретарі Журкіній І.І.,

за участю: представника апелянта Дімова В.О.,

представника відповідача Прутян М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року по справі за адміністративним позовом Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайзерноекспорт»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Саламата»про стягнення 1468000 грн., -

В С Т А Н О В И Л А :

Ізмаїльська ОДПІ звернулася до суду з позовом до ТОВ «Дунайзерноекспорт»та ТОВ «Саламата»про стягнення 1468000 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року відмовлено в задоволенні позову Ізмаїльській ОДПІ.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового розгляду справи: Ізмаїльська ОДПІ та ТОВ «Дунайзерноекспорт»сповіщені згідно розписки про явку у судове засідання, представники до суду прибули та надали свої пояснення; ТОВ «Саламата»сповіщена згідно поштового повідомлення (а.с.87) на минуле судове засідання, на якому було ухвалено розпочати слухання справи без представника ТОВ «Саламата».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 та п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що Ізмаїльською ОДПІ в березні 2009 року було здійснено перевірку дотримання чинного законодавства при здійсненні ТОВ «Дунайзерноекспорт»правочинів з купівлі-продажу акцій відкритих акціонерних товариств. За результатами перевірки складено відповідний акт від 20.03.2009року, згідно якого встановлено, що за договором купівлі-продажу цінних паперів №45/07-ВК від 26.03.2007 року ТОВ «Дунайзерноекспорт»купив у ТОВ «Саламата» прості іменні акції в кількості 5872000 шт., емітовані відкритим акціонерним товариством «Світлотехніка». Вартість угоди складала 1 468 000 грн. Розрахунки по угоді були здійснені шляхом сплати по векселю, виданому покупцем продавцю і пред'явленому останнім до сплати. Таким чином, ТОВ «Дунайзерноекспорт»стало власником 5872000 шт. акцій ВАТ «Світлотехніка».

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2007 року у справі №А8/80-07 визнано недійсним запис про перереєстрацію ВАТ «Світлотехніка», визнані недійсними установчі (статутні) документи ВАТ «Світлотехніка»з моменту їх реєстрації, визнане недійсним свідоцтво про державну перереєстрацію ВАТ «Світлотехніка»з моменту його видачі; визнано недійсною реєстрацію випуску акцій ВАТ «Світлотехніка»з моменту внесення інформації до Загального реєстру випуску цінних паперів, визнане недійсним свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Світлотехніка»з моменту його видачі. Рішення суду набрало чинності (а.с. 15 зворот 17 зворот).

Враховуючи специфіку виниклих правовідносин та виходячи з предмету спору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що юридична особа не припиняється з моменту винесення судового рішення про визнання недійсними її установчих документів та припинення іі державної реєстрації. Емітовані цією особою акції також не стають недійсними з дня винесення такого рішення.

Але колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки сутність спору полягала не в визначенні правового стану емітента акцій - ВАТ «Світлотехніка», а в визначенні мети, змісту та реальних правових наслідків угоди купівлі-продажу цінних паперів, укладеної між відповідачами, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2006р. у справі № А 20/506-06 припинено юридичну особу - ВАТ «Світлотехніка», про що 17.01.2007р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено відповідний запис (а.с.48). Тобто, з 17.01.2007р. дані про припинення юридичної особи: ВАТ «Світлотехніка»- стали загальнодоступними для всіх господарюючих суб'єктів. При цьому слід зазначити, що суд першої інстанції не дослідив вищезазначений факт щодо припинення емітента ще з 2006р.

Таким чином, на момент укладання відповідачами угоди купівлі-продажу цінних паперів № 45/07-ВК від 26.03.2007 року, рішення про припинення ВАТ «Світлотехніка»набрало законної сили, крім того, під час здійснення ТОВ «Дунайзерноекспорт»оплати за цією угодою -21.06.2007р. набрало чинності інше судове рішення, яке взагалі скасовує державну реєстрацію емітента акцій.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що відповідачі здійснюючи правочин з купівлі-продажу акцій ВАТ «Світлотехніка»в березні 2007 року, не мали наміру отримати реальні правові наслідки від такої угоди, оскільки продавалися і придбавалися акції, про які наперед було відомо, що реєстрація емітента цих акцій скасована, тобто такі акції не можуть бути об'єктом цивільних прав.

Слід також зазначити, що судом першої інстанції не з'ясовувалась та не досліджувалась мета укладеного між відповідачами правочину купівлі-продажу цінних паперів.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що фінансові санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держа ви і суспільства, встановлені ст. 208 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язан ня, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укла дене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної право-суб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповід ного органу державної влади визнано судом недійсним пов ністю або в частині.

Відповідно до ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнається недійсним як таке, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, за наявності намірів у обох сторін все отримане ними за таким зобов'язанням стягується за рішенням суду в дохід держави.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу Украї ни слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і су спільства, водночас суперечить моральним засадам суспіль ства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодек су України є нікчемним, тобто недійсним у силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позова ми про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам дер жави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині су дового рішення.

Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати по датків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін догово ру. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необ хідною

умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію юри дичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємств»юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного дер жавного реєстру запису про її припинення.

Спростовуючи висновки суду попередньої інстанції стосовно того, що самі факти визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію ВАТ «Світлотехніка»та припинення юридичної особи не можуть бу ти підставою для висновку про недійсність вчиненого суб'єктом правочину (виконаних господарських зобов'язань), - суд апеляційної інстанції разом з тим вважає, що висновок про відсутність підстав для задоволення позову в даній справі зроб лений судом першої інстанції без дотримання вимог частин 4 та 5 ст. 11 КАС України щодо офіційного з'ясу вання судом першої інстанції усіх обставин адміністративної справи.

Так, для правильного висновку стосовно дійсних намірів сторін спірного договору суттєве значення мають обставини щодо його реальності, а відтак, щодо його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи за договором купівлі-продажу цінних паперів №45/07-ВК від 26.03.2007 року ТОВ «Дунайзерноекспорт»придбав у ТОВ «Саламата»прості іменні акції в кількості 5872000 шт., емітовані відкритим акціонерним товариством «Світлотехніка». Вартість угоди складала 1 468 000 грн. Розрахунки по угоді були здійснені шляхом сплати по векселю, виданому покупцем продавцю і пред'явленому останнім до сплати. Таким чином, ТОВ «Дунайзерноекспорт»стало власником 5872000 шт. акцій ВАТ «Світлотехніка».

Згідно ч.4 ст. 3 ГК України встановлено, що сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГК України встановлено, що не є предметом регулювання Господарського кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що виникли правовідносини, з огляду на специфіку предмету спору, врегульовано нормами спеціального законодавства.

Так, відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року N 3480-IVвстановлено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Частиною 2 статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року N 3480-IVвстановлено, що векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року N 3480-IVвстановлено, що особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Колегія суддів враховуючи специфіку виниклих правовідносин, вважає за необхідне зазначити, що Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, 06.01.2000 року набула чинності для України.

Згідно з і ст. 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі»передбачено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі»встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо:... позовної давності (статті 70 і 71)…

Крім того, з огляду на викладене колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку, що кінцевим правовим наслідком такої угоди є зменшення у відповідачів податку на прибуток шляхом порушення

чинного законодавства. Оскільки, відображаючи дану угоду у власному податковому обліку за правилами п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачі тим самим зменшили суму податку на прибуток, яку повинні були б сплатити до бюджету, тобто привласнили частину державного майна у вигляді суми коштів, яка не надійшла до бюджету як податок на прибуток.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Підпунктом 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Таким чином, для цілей стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочином, законами встановлені строки звернення до адміністративного суду, які, на думку колегії суддів, позивачем при зверненні до суду не порушені.

Крім того, колегія суддів вважає, що зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не ви черпується останнім. Господарська опе рація може мати місце навіть за відсут ності цивільно-правових чи господар сько-правових відносин між платника ми податків.

З огляду на вищевикладене можливо зробити висно вок про те, що господарські операції є самостійним понят тям, відмінним від правочинів або гос подарських зобов'язань. Наслідки в по датковому обліку створюють лише ре ально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіта лу платника податків. Аналіз реальності господарських операції може здійсню ватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника подат ків та інших обставин. При цьому не виключається розгляд господарських операцій відповідно до їх реального еко номічного змісту.

Якщо цивільні правочини є сферою при ватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то госпо дарські зобов'язання повинні оцінюва тися, передусім, з огляду на норми по даткового законодавства.

Правиль ність відображення в податковому облі ку господарських операцій, відповідно до їх реального змісту, повинно здій снюватися виключно на підставі норм податкового законодавства. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який ві дображений в укладених платником по датку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

При цьому зазначені наслідки пору шення податкового законодавства мо жуть застосовуватися неза лежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законо давства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується неза лежно від відповідальності за порушен ня правил здійснення господарської ді яльності.

Отже, навіть відсутність встановленої недійсності цивільно го правочину чи господарського зо бов'язання не повинна розглядатися як перешкода для донарахування податко вих зобов'язань платнику податків у то му разі, якщо при цьому таким платни ком не дотримано вимог податкового законодавства.

Таким чином, відповідачі, здійснюючи правочин купівлі-продажу акцій ВАТ «Світлотехніка», мали намір, з метою зменшення податку на прибуток, на здійснення такого правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує суспільний порядок, а тому є недійсним як нікчемний.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, відповідачами не надано належних доказів у підтвердження тих обставин, на які вони посилається в обгрунтування заперечень проти задоволення позову. Відповідачами, також не спростовано обставини на які посилається позивач, які підтверджені відповідними доказами та з огляду на які можливо вважати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови, якою слід задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року по справі за адміністративним позовом Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайзерноекспорт»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Саламата»про стягнення 1468000 грн. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайзерноекспорт»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Саламата» про стягнення 1468000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайзерноекспорт»суму 1468000 грн., як грошовий еквівалент отриманих в результаті нікчемного правочину акцій ВАТ «Світлотехніка»(рах.260033126701 в ФАБ „Південний", м.Ізмаїл Одеської обл., МФО 328890; рах.260065848 в АКБ „Одеса-Банк", м.Одеса, МФО 328102; рах.260063126701, філіал відділення Промінвестбанку в м.Ізмаїл Одеської області, МФО 328492; рах.26009010107447 в філії ВАТ „Укрексімбанк", м.Ізмаїл, МФО 328629) в дохід держави на рах.311151297000014, код платежу 31010000, одержувач - УДК в Ізмаїльському районі ГУДКУ в Одеській області, код 23214695, банк одержувача - ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Саламата» (рах.260043284 в АКБ «Одеса-Банк», м.Одеса, МФО 328102) в дохід держави на рах.311151297000014,код платежу 31010000, одержувач - УДК в Ізмаїльському районі ГУДКУ в Одеській області, код 23214695, банк одержувача - ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, суму 1468000 грн. отриману за продані за нікчемним правочином акції ВАТ «Світлотехніка».

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: / М.П. Коваль/

Суддя:/В.О. Потапчук/

Суддя: / Г.В. Семенюк/