Ухвала суду № 21096117, 12.01.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 р. <Текст >Справа № 49835/11 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Дяковича В.П.,

суддів Обрізко І.М., Яворського І.О.,

з участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року у справі № 2а-4496/11/1370 за позовом Закритого акціонерного товариства «Бізнес-центр «Підзамче» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Бізнес-центр «Підзамче» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Личаківському районі м. Львова, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2011 року № 0001232320/8203, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 274827 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 68706,75 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що основним видом діяльності позивача є здача в оренду нерухомого майна. Згідно договорів комісії на купівлю продукції, специфікації по цих договорах та карток рахунків за договорами укладеними між позивачем та комісіонерами TOB «Паралекс», TOB «Амбра», TOB «Балтімор», TOB «Батон Інвест», TOB «ВА-Авто», TOB «Квінто-Плюс», ВАТ «Прикарпатпромарматура» кошти, отримані позивачем як кредитні, використовувались для реконструкції нерухомого майна, яке підлягає здачі в оренду позивачем як спосіб отримання прибутку. Підпункт 5.5.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. За приписами пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платнику податку надано право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Акт перевірки не містить висновку про те, що віднісши до складу валових витрат відсотки за користування кредитом в сумі 1099307 грн., позивач порушив вимоги наведеної норми Закону.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що постанова прийнята при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Основним видом діяльності підприємства є здача в оренду нерухомого майна. Надання фінансової допомоги, перерахування коштів по комісійних угодах для купівлі будівельних матеріалів без виконання не є основним видом діяльності підприємства, а є ознакою нецільового використання кредитних коштів. Якщо платник податку отримує кредит з метою придбання, виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту та іншого поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно зі ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то мають місце дві господарські операції, а саме: перша - отримання кредиту, а друга придбання або ремонт основних фондів за рахунок залучених коштів. Виплата ( нарахування) відсотків за кредитом повязана безпосередньо із залученням кредитних коштів і не має відношення до операцій з придбання і ремонту основних фондів. При обліковій політиці підприємства, яка передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, до собівартості кваліфікаційного активу відносяться ті фінансові витрати, які безпосередньо повязані зі створенням такого активу. При цьому витрати на створення кваліфікаційного активу включають лише витрати, для здійснення яких сплачуються грошові кошти, передаються інші активи або приймаються зобов'язання з нарахуванням відсотків. У разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, які пов'язані з цим запозиченням. Отже, якщо підприємством отримується кредит, що передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням ( ремонтом) основних фондів, то виплата процентів за борговими зобов'язаннями, які фактично здійснені на дату створення таких основних фондів, включається до їх балансової вартості. Отже, в порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено коригування валових витрат у сумі 1099307 грн., в тому числі за І кв. 2010 року в сумі 463202 грн., за II кв. 2010 року в сумі 468705 грн. та за III кв. 2010 року в сумі 167400 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

За результатами планової виїзної перевірки ЗАТ «Бізнес-центр «Підзамче» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, проведеної ДПІ у Личаківському районі м. Львова, на підставі Акту від 16.03.2011 року за № 169/23-2/32408191 відповідачем 07.04.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001232320/8203, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 274827 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 68706,75 грн.

Підставою для визначення грошового зобов'язання стало порушення позивачем, на думку податкового органу, вимог п. 1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення позивачем валових витрат за І-ІІІ квартали 2010 року на 1099307 грн. та заниження, внаслідок цього, суми податку на прибуток на 274827 грн., а саме відповідач дійшов висновку, що позивачем зайво включено до складу валових витрат суму відсотків сплачених за користування кредитними коштами, оскільки такі використані з метою, яка не відповідає основній діяльності позивача (здача в оренду нерухомого майна).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність такого висновку податкового органу, виходячи з наступного.

15.08.2009 року між ЗАТ «Бізнес-центр «Підзамче» та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком було укладено кредитний договір, згідно з яким цільовим призначенням кредиту є інвестиційні цілі фінансування ремонту механоскладального цеху.

У перевірених податкових періодах позивачем до складу валових витрат віднесено 1099307 грн. відсотків за користування вказаними кредитними коштами.

Під час судового розгляду справи встановлено, що отримані кредитні кошти ЗАТ «Бізнес-центр «Підзамче» перераховувало їх комісіонерам TзOB «Паралекс», TзOB «Амбра», TзOB «Балтімор», TзOB «Батон Інвест», TзOB «ВА-Авто», TзOB «Квінто-Плюс», ВАТ «Прикарпатпромарматура» для закупівлі будівельних матеріалів та обладнання необхідного для реконструкції цеху.

Факт закупівлі за договорами комісії матеріалів для проведення ремонтних робіт з реконструкції механоскладального цеху підтверджується належними доказами, а саме: договорами комісії та специфікаціями до них, виписками з рахунків ЗАТ «Бізнес-центр «Підзамче», платіжними дорученнями.

Відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як вбачається із матеріалів справи (витяг з ЄДРЮОФОП), основним видом діяльності ЗАТ «Бізнес-центр «Підзамче» є здача в оренду нерухомого майна.

Відповідності до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Закупівля товарів, будівництво, придбання або проведення ремонту (модернізації, реконструкції) основних фондів безпосередньо пов'язане з веденням господарської діяльності, відповідно, витрати на сплату процентів за фінансовий кредит, використаний для здійснення таких капітальних витрат, відноситься до складу валових витрат.

Згідно з пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» фінансовий кредит це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання під процент.

Підпункт 5.5.1 п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону встановлено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Як зазначено вище, фінансовий кредит був одержаний позивачем для фінансування ремонту механоскладального цеху, який підприємство буде використовувати для ведення передбаченої статутом господарської діяльності (здавання в оренду).

Витрати платника податку дебітора по сплаті процентів за притягнений фінансовий кредит, цільовим використанням якого згідно кредитного договору є інвестиційні цілі фінансування ремонту основних фондів, включаються до складу валових витрат з врахуванням обмежень встановлених п. 5.5 ст. 5 зазначеного Закону, а саме за умови використання кредитних коштів з метою ведення господарської діяльності платника податку.

Крім того, колегія суддів враховує, що позивачем дотримано вимоги з пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 цього Закону, згідно з яким платнику податку надано право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Враховуючи наведене вище, виплати процентів за користування кредитом здійснювалися позивачем у зв'язку з веденням господарської діяльності, тому правомірно відносив зазначені виплати в розмірі 1099307 грн. до складу валових витрат.

Наведене також узгоджується також з правовими позиціями Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 06.12.2006 року у справі № 13665/6, від 13.01.2011 року у справі № К-29170/10 та Верховного Суду України, викладеною в постанові від 28.02.2011 року.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року у справі № 2а-4496/11/1370 за позовом Закритого акціонерного товариства «Бізнес-центр «Підзамче» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Вищого адміністративного суду України.

ГОЛОВУЮЧИЙВ.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІІ.М. ОБРІЗКО

І.О. ЯВОРСЬКИЙ