Ухвала суду № 21096110, 12.01.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 р. Справа № 49264/11 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді:Дяковича В.П., суддів:Обрізко І.М., Яворського І.О.,

з участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року по справіза позовом товариство з обмеженою відповідальністю "3 І" до державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В СТАНОВИВ:

23 березня 2011 року ТзОВ "3 І" звернулась до суду із позовом до державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000772320/0/9356 від 23.04.2010 року, № 0000772320/1/16130 від 13.07.2010 року, № 0000772320/4/22853 від 27.09.2010 року та № 0000772320/2/31177 від 10.12.2010 року, № 0000782320/0/9357 від 23.04.2010 року, № 0000782320/1/16131 від 13.07.2010 року, № 0000782320/4/22854 від 27.09.2010 року та № 0000782320/2/3176 від 10.12.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки відповідачем не встановлено факту невиконання СПД-ФО ОСОБА_1, та ОСОБА_2 зобов'язань за договорами, сторонами такі зобов'язання виконано, про що свідчить відсутність претензій з обох сторін щодо виконання договорів та оплата вартості послуг позивачем. Щодо донарахування сум ПДВ. то реалізація основних засобів проведена за ціною, яка відповідає справедливій ринковій ціні, перевіряючими невірно дано оцінку даним бухгалтерського обліку позивача, що призвело до безпідставного визначення податкових зобов'язань.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року Позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення №0000782320/0/9357 від 23.04.2010 року, №0000782320/1/16131 від 13.07.2010 року, №0000782320/2/3176 від 10.12.2010 року, №0000782320/4/22854 від 27.09.2010 року, №0000772320/0/9356 від 23.04.2010 року, №0000772320/1/16130 від 13.07.2010 року. №0000772320/2/31177 від 10.12.2010 року, №0000772320/4/22853 від 27.09.2010 року видані Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова. Стягнуто з державного бюджету України в користь ТзОВ «З І» 3 грн. 40 коп. судового збору.

Представник державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова надав пояснення та просив задоволити апеляційну скаргу, а представник ТзОВ "3 І" заперечив проти них.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «З І» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року. За результатами даної перевірки складено Акт від 09.04.2010 року за № 178/23-2/19324053. На підставі даного Акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000772320/0/9356 від 23.04.2010 року, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 345942,50 грн., в тому числі 239900 грн. за основним платежем та 106042,50 грн. за штрафними санкціями та № 0000782320/0/9357 від 23.04.2010 року, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 252292,50 грн., в тому числі 168195 грн. за основним платежем та 84097,50 грн. за штрафними санкціями.

За результатами розгляду скарг позивача в адміністративному порядку відповідачем для доведення нових термінів сплати податкових зобов'язань у відповідності до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 виносились нові податкові повідомлення-рішення без змін сум донарахованих податкових зобов'язань, а саме: № 0000772320 Г16130 від 13.07.2010 року та № 0000772320/4/22853 від 27.09.2010 року № 0000772320/2/31177 від 10.12.2010 року по податку на прибуток. № 0000782320/1/16131 від 13.07.2010 року, № 0000782320 4 22854 від 27.09.2010 року та № 0000782320/2/3176 від 10.12.2010 року по податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено, що позивачем за договором купівлі-продажу фізичній особі ОСОБА_3 відчужено нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1, яке облікувалось у позивача як основні засоби першої групи. Продаж вчинено за 450701 грн. (в т.ч. ПДВ 75116,83 грн.).

Виходячи із вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. N 168/97-ВР база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Згідно із п. 1.18 ст. 1 цього ж Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За приписами п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР, у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпункт 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Судова колегія вважає, що податковою інспекцією недотримані вимоги пп. 1.20.2, пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при визначенні звичайної ціни за вищевказаними господарськими операціями та не доведено факт продажу вказаного товару за вказаний період за цінами нижчими від цін, за якими продається аналогічний товар іншим підприємствам, тобто за звичайними цінами.

Як вбачається із матеріалів перевірки, звичайною ціною відповідачем обрано балансову вартість основних засобів позивача - об'єктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, яка за даними акту перевірки на момент продажу становила 1216558 грн. Натомість, до матеріалів справи позивачем додано бухгалтерську довідку від 17.02.2009 року про оцінку основних засобів першої групи та довідку про залишкову балансову вартість основних засобів - об'єктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 станом 05.02.2009 року. Із вказаних бухгалтерських документів вбачається, що на підставі Звіту про оцінку вказаних будівель, складеного КП «Львівське бюро експертів-оцінювачів» вартість об'єктів на 02.02.2009 року становила 450701 грн.

Отже, висновки акту про заниження позивачем звичайної ціни при продажі нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 слід вважати необгрунтованими.

Для підтвердження включення витрат на маркетингові послуги до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно з вимогами, встановленими ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від інших осіб; документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Як видно з матеріалів справи позивачем укладено договори про надання послуг консультаційного характеру, а саме: з СПД-ФО ОСОБА_1 - Договір 18.08.2008 року № 1/08 «Про надання консультування з питань комерційної діяльності та управління», з СПД - ФО ОСОБА_2 - договір від 09.10.2009 року «Про дання інформаційно-консультаційних послуг». Результати виконання вказаних договорів сторонами оформлені актами виконаних робіт та звітами про виконання цих робіт, копії яких долучено до матеріалів справи. Вартість вказаних послуг на підставі вказаних актів приймання-передачі позивачем віднесена до валових витрат за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року в сумі 423300 грн.

Тобто позивач довів, що понесенні витрати на придбання маркетингових послуг повязані з його господарською діяльністю та надав документи, що підтверджують факт отримання таких послуг.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 283/97, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно п. 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, передбачених ст. 5 Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих з врахуванням положень ст. 8 і ст. 9 Закону.

Валові витрати виробництва та обігу на підставі п. 5.1 ст. 5 цього Закону - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону N 283/97 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацією та проведенням прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбанням та розповсюдженням подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним п. 7.11 цього Закону та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами пп. 5.4.4 п. 5.4 цієї статті).

Пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, встановлює, що витрати на збут включають такі витрати, які зв'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), а саме, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Отже, з матеріалів перевірки не вбачається, що відповідачем встановлено факт невиконання СПД-ФО ОСОБА_1, та ОСОБА_2 зобов'язань за договорами з позивачем. Акти приймання-передачі, які зафіксовані перевіркою вказують, що сторонами такі зобов'язання виконано, про що свідчить відсутність претензій з обох сторін щодо виконання договорів та оплата вартості послуг позивачем. Представлені до перевірки та до матеріалів справи документи підтверджують факти здійснення господарських операцій з придбання позивачем відповідних послуг, тобто сторонами вчинені господарські операції, які є об'єктом оподаткування та правомірно відображені позивачем у податковому обліку за правилом першої події.

За договором від 02.01.2008 року позивач виступив замовником послуг із транспортування СПД-ФО ОСОБА_4 Із матеріалів перевірки вбачається, що органом державної податкової служби встановлено наявність у позивача актів виконаних робіт, які підписані сторонами за фактами надання транспортних послуг.

Щодо посилання органу державної податкової служби на непредставлення до перевірки товарно-транспортних накладних, то Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128 2568. в частині обов'язковості складання товарно-транспортних накладних станом на сьогоднішній день є не чинними на підставі рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 24.02. 2006 року № 27. А, отже, ТТН не є обов'язковими для застосування.

Слід зауважити, що форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Однак, слід взяти до уваги те, що даний документ не було внесено до Державного реєстру нормативно-правових актів, у зв'язку з чим його норми носять рекомендаційний характер.

Позивачем надано до матеріалів справи копії частини товарно-транспортних та талонів замовника які складались СПД-ФО ОСОБА_4 та позивачем при виконанні перевезень за договором від 02.01.2008 року. Крім того, в судове засідання представником представник позивача категорично стверджував, що всі товарно-матеріальні цінності, що надавались до перевезення, доставлені до аптек. Тобто було фактичне виконання умов договору. Представник відповідача, не заперечуючи даний факт вказував, що на це повинні були бути товарно-транспортні накладні.

Оскільки відповідач не надав доказів того, що товар не був фактично доставлений до місця призначення, то суд до уваги цього твердження не бере, оскільки воно ґрунтується на припущеннях.

Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись статтями ч.3 ст. 160, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року по справі № 2а-3474/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 17.01.2012 року.

Головуючий суддяВ.П. Дякович

СуддіІ.М. Обрізко

І.О. Яворський