Постанова № 21094070, 12.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13661/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шарпакова В.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого Бєлової Л.В.,

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

при секретарі Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві та апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Святошинського районного суду м. Києва, Голови Святошинського районного суду м. Києва, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві про зобовязання вчинити дії ,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2010 року позивач ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про поновлення на посаді судді Святошинського районного суду міста Києва та стягнення з Святошинського районного суду міста Києва заробітної плати за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 року по день фактичного поновлення на роботі та про визнання дій та бездіяльності голови Святошинського районного суду міста Києва незаконною, визнання незаконним та скасування наказу голови Святошинського районного суду міста Києва «Про відрахування ОСОБА_3 зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва»від 03 серпня 2010 року та просила зобовязати голову Святошинського районного суду міста Києва допустити позивача до виконання посадових обовязків.

В подальшому позивачем неодноразово змінювалися та доповнювалися позовні вимоги, відповідно до яких на час винесення постанови суду першої інстанції позивач ОСОБА_3 просила:

-стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в м. Києві та Державної судової адміністрації солідарно на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.08.2010р. по 11.02.2011р.;

-стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в м. Києві та Державної судової адміністрації солідарно на користь ОСОБА_3 виплати, в звязку з перебуванням на лікарняних з 16.08.2010р. по 10.09.2010 р., з 21.12.2010р. по 06.01.2011р.;

-стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в м. Києві та Державної судової адміністрації солідарно на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористану відпустку з 03.08.2010р. по 11.02.2011р.;

-стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в м. Києві та Державної судової адміністрації солідарно на користь ОСОБА_3 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні з 11.02.2011р. по день фактичного розрахунку;

-допустити негайне виконання постанови в частині стягнення заробітної плати у межах стягнення за один місяць;

-зобовязати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві здійснити розрахунок вищевказаних сум, які належать виплаті позивачу при звільнені.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2011 року адміністративний позов задоволено частково:

- стягнуто з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року;

- стягнуто з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) на користь ОСОБА_3 виплати в завязку з перебуванням на лікарняних з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року, з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року;

- стягнуто з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року.

- відповідно до статті 256 КАС України постанову в частині стягнення з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою, відповідачем Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині стягнень з Територіального управління державної судової адміністрації в м. Києві та ухвалити нове рішення, яким змінити сторону з Територіального управління державної судової адміністрації в м. Києві на Державну судову адміністрацію.

Свою апеляційну скаргу відповідач мотивує тим, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві не може здійснити відповідні виплати оскільки не має рахунку, призначеного для виконання рішень судів на користь суддів.

Також, не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2011 р. позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить:

-змінити постанову суду першої інстанції, якою визначити суми (конкретні кошти), що мають бути стягнуті з відповідача - Територіального управління державної судової адміністрації в м. Києві на користь ОСОБА_3;

- задовольнити позовні вимоги в частині стягнення компенсації за затримку виплати коштів при розрахунку;

-витребувати у Територіального управління державної судової адміністрації в м. Києві розрахунок сум (заробітної плати за час вимушеного прогулу, виплати у звязку з перебуванням на лікарняному , компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку розрахунку), які належать виплаті позивачу при звільнені.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача Територіального управління державної судової адміністрації України в м. Києві необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Указами Президента України від 4 березня 1998 року 17 червня 1998 року ОСОБА_3 призначено, виконуючим обовязки судді Ленінградського районного суду міста Києва і суддею цього суду строком на пять років ( а.с. 50-51, 53-54, том 1).

Постановою Верховної ради України від 20.02.2003 року № 57-о-IV, ОСОБА_3 обрано суддею Святошинського районного суду м. Києва безстроково.

Постановою Верховного Ради України від 17 червня 2010 року № 2352-VI у звязку з порушенням присяги судді, ОСОБА_3 звільнено з посади судді Святошинського районного суду міста Києва (а.с. 56, том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Наказу Святошинського районного суду міста Києва від 03 серпня 2010 року № 81/ос, ОСОБА_3 відраховано зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва (а.с. 57, том 1).

Постановою Вищого адміністративного суду України 18 серпня 2010 року визнано незаконною постанову Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2352-VI в частині звільнення ОСОБА_3 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва за порушення присяги судді (а.с. 12, том 1).

Проте, згідно з постановою Верховної ради України від 23 грудня 2010 року № 286- VІ у звязку з порушенням присяги судді звільнено з посади суддю Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_3.

В подальшому, відповідно до Наказу Святошинського районного суду міста Києва від 11 лютого 2011 року № 24/ос «Про відрахування ОСОБА_3»самим Головою суду, скасовано наказ голови Святошинського районного суду міста Києва від 03 серпня 2010 року №81/ос щодо відрахування судді ОСОБА_3 зі складу суддів Святошинського районного суду м. Києва, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про внесення змін до постанов Верховної Ради України щодо звільнення суддів»від 23 грудня 2010 року № 2872-VІ та відраховано ОСОБА_3 11 лютого 2011 року зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва, у звязку з порушенням присяги судді, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів»від 23 грудня 2010 року № 2867- VІ (а.с. 148, том 1).

З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2011 року позивач була ознайомлена з вищезазначеним наказом Голови Святошинського районного суду м. Києва № 24 о/с від 11.02.2011 року, отримала копію відповідного наказу та трудову книжку. (а.с. 148, том 1).

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників»від 29 липня 1993 року № 58, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 (далі по тексту - Інструкція) при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Відповідно до Наказу Святошинського районного суду міста Києва від 11 лютого 2011 року № 24/ос про відрахування ОСОБА_3, скасовано наказ голови Святошинського районного суду міста Києва від 03 серпня 2010 року №81/ос щодо відрахування судді ОСОБА_3 зі складу суддів Святошинського районного суду м. Києва, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про внесення змін до постанов Верховної Ради України щодо звільнення суддів»від 23 грудня 2010 року № 2872-VІ та відраховано ОСОБА_3 11 лютого 2011 року зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва, у звязку з порушенням присяги судді, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів»від 23 грудня 2010 року № 2867- VІ (а.с. 148, том 1).

Отже, ОСОБА_3 відрахована зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва 11 лютого 2011 року.

У відповідності до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 4 вказаного порядку при обчисленні середньої заробітної плати за два останні місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обовязків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, тощо) та допомога у звязку з тимчасовою непрацездатністю.

З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач ОСОБА_3 має право на отримання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а саме з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року.

Також, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок Окружного адміністративного суду м. Києва в частині задоволення позовних вимог про стягнення виплат у звязку з перебуванням на лікарняних з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року та з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року (а.с. 149, 150, том 1).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано Голові Святошинського районного суду м. Києва Біді М.А. листи непрацездатності № 837433 та № 747530, що підтверджується штампом про прийняття зави секретарем Святошинського районного суду м. Києва від 17.01.2011 року (а.с. 151, том 1).

Стаття 19 Конституції України вимагає від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», життя і здоров'я суддів підлягають обовязковому державному страхуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 27 вищезазначеного Закону України, страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону; вести облік коштів загальнообовязкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів; допускати посадових осіб органів Фонду, органу державного нагляду, інших контролюючих органів до перевірок правильності використання страхових коштів, надавати їм необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок; надавати виконавчій дирекції відділення Фонду відомості про матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону в порядку, встановленому правлінням Фонду; у разі порушення провадження у справі про банкрутство повернути Фонду страхові кошти, зараховані на окремий рахунок.

Пунктом 3 частини 1 статті 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»встановлено, що застраховані особи мають право отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом.

У судовому засіданні апеляційного суду представник Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві С.С. Бурлаченко не надав доказів на підтвердження здійснення у встановленому порядку розрахунку за листками непрацездатності позивача та не заперечував проти стягнення вказаних вище коштів.

Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Тому, позивач має право на стягнення компенсації за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, відповідно до якого позовні вимоги в частині стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні 11 лютого 2011 року по день фактичного розрахунку є необґрунтованими та безпідставними.

Представник відповідача - С.С. Бурлаченко в судовому засіданні апеляційного суду 12.01.2012 року підтвердив, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в м. Києві не проводились розрахунки з позивачем при звільнені 11.02.2011 року.

Згідно з вимогами ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 вищезазначеного кодексу, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідна позиція викладена й в Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»від 24 грудня 1999 року № 13.

Так, згідно з п. 20 вищезазначеної постанови, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені клопотання позивача про витребування у Територіального управління Державної судової адміністрації України в. м Києві розрахунків сум (заробітної плати заробітної плати за час вимушеного прогулу, виплати у звязку з перебуванням на лікарняному, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку розрахунку), які належать виплаті позивачу при звільнені, що призвело до неповноти судового рішення в частині стягнення відповідних коштів з відповідача на користь ОСОБА_3.

Також, колегія апеляційного суду вважає необґрунтованим твердження відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, відповідно до якого дане управління не може здійснити відповідні виплати ОСОБА_3 оскільки не має рахунку, призначеного для виконання рішень судів на користь суддів.

Вищевказана позиція викладена також в постанові Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Відповідно до ч. 1 ст.21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та відповідно до постанови Верховної ради України № 57-о-IV від 20.02.2003 року, позивач ОСОБА_3 була обрана суддею Святошинського районного суду м. Києва безстроково, тобто перебувала у трудових відносинах з Святошинським районним судом м. Києва до відрахування зі складу суддів 11 лютого 2011 року.

Відповідно до п. 4 Положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 5 квітня 2011 року № 82, основним завданням територіальних управлінь є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів, з метою створення належних умов для їх функціонування, суддів та забезпечення роботи суддівського самоврядування.

Бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»встановлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 145 вищезазначеного Закону України, Державна судова адміністрація України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Також, відповідно до ст. 63 ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік», керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу (крім категорій, пільги яким передбачаються пунктом «ї»частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частиною четвертою статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України «Про освіту»), а також у частині медичної допомоги і санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення - члени сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, пенсіонери з числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та члени їх сімей, здійснюються в межах і відповідно до бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ.

До таких витрат належать: забезпечення форменим одягом, речовим майном, службовим обмундируванням; забезпечення безоплатною медичною допомогою; надання санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення; надання жилого приміщення або виплата грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення; зниження плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія); безоплатний проїзд і перевезення багажу; безоплатне встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею; безоплатне відправлення та одержання листів військовослужбовцями строкової служби.

Отже, обовязок виплати заробітної плати суддям Святошинського районного суду м. Києва покладено на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві.

Вищезазначена позиція зазначена й в постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»від 24 грудня 1999 року № 13.

Зокрема, відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України, судам необхідно враховувати, що згідно зі ст. 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Колегія суддів звертає увагу й на той факт, що відповідачем Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в м. Києві було добровільно виконано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2011 року в частині стягнення заробітної плати за один місяць в порядку негайного виконання, що підтверджується відомістю на виплату грошей № 144 за травень 2011 року (а.с. 25-26, том 2).

Відповідно до ухвал, які занесені до журналів судових засідань від 08 грудня 2011 року та від 22 грудня 2011 року, представників відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві було зобовязано надати відомості, необхідні для розрахунків сум (заробітної плати заробітної плати за час вимушеного прогулу, виплати у звязку з перебуванням на лікарняному, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку розрахунку), в звязку з чим відповідачу було направлено запити (а.с. 5, 20, том 2).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначених ухвал, відповідачем було надано відповідні довідки (8-14, 22-28, том 2).

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до абз. 1 п. 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

З наведеного виходить, що згідно з Порядком не приймаються до уваги календарні місяці, які не були повністю відпрацьовані.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно листків непрацездатності за відповідні періоди, з з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року, з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року позивач перебувала на лікарняних (а.с. 149, 150, том 1).

З наведеного виходить, що в даному випадку при обчисленні середньої заробітної плати підлягають застосуванню положення останнього абзацу пункту 4 Порядку.

Згідно Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2009 р. № 9681/0/14-07/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік», кількість робочих днів, у серпні - 21 день (з яких вимушений прогул складає 20 робочих днів, оскільки заробітна плата не виплачується з 03.08.2010 року), у вересні 22 дні, у жовтні 21 день, у листопаді 22 дні, у грудні 23 дні.

Крім того, згідно Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2010 року № 9111/0/14-10/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік», кількість робочих днів у січні 19 днів, у лютому 20 днів (з яких вимушений прогул складає 9 робочих днів, оскільки відрахування зі складу суддів відбулося 11.02.2011 року).

Згідно п. 8 зазначеного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, відповідно до довідок № № 739, 740 від 16.12.2011р., наданих відповідачем Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в м. Києві, позивач ОСОБА_3 дійсно працювала на посаді судді в Святошинському районному суді м. Києва та має наступний розрахунковий розмір заробітної плати:

-Серпень 2010 року 4019,00 грн.;

-Вересень 2010 року 4420, 90грн.;

-Жовтень 2010 року 4219,95 грн.;

-Листопад 2010 року 4420,90 грн.;

-Грудень 2010 року 4621,85 грн.;

-Січень 2011 року 2496,03 грн.;

-Лютий 2011 року 1182,33 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, при нарахуванні заробітної плати за певний місяць, роботодавцем не зараховуються робочі дні, в які працівник перебував на лікарняному.

Тому, з врахуванням лікарняних листів № 837433 та № 747530 (а.с. 149, 150, том 2), відповідно до яких позивач перебувала на лікарняних у періоди з 16.08.2010р. по 10.09.2010р. та з 21.12.2010р. по 06.01.2011р., ОСОБА_3 повинна була фактично відпрацювати: - у серпні 2010 року 10 робочих днів; у вересні 2010 року 14 робочих днів; у жовтні 2010 року 21 робочий день; у листопаді 2010 року 22 робочих дня; у грудні 2010 року 14 робочих днів; у січні 2011 року 16 робочих днів; у лютому 2011 року 11 робочих днів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розмір вимушеного прогулу за спірний період (з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 0211 року) складає:

-за серпень 2010 року (4019,00 / 20 * 10) - 2 009,50 грн.;

-за вересень 2010 року (4420,90 / 22 * 14) - 2813,30 грн.;

-за жовтень 2010 року (21 робочий день) - 4219,95 грн.;

-за листопад 2010 року (22 робочих днів) - 4420,90 грн.;

-за грудень 2010 року ( 4621,85 / 23 * 14) - 2813,30 грн.;

-за січень 2011 року (2496,03 / 19 * 16) - 2101,92 грн.;

-за лютий 2011 року (11 робочих днів) 1182,33 грн.

Таким чином, загальний розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті на користь ОСОБА_3, становить 19561,20 грн.

Постановою суду першої інстанції, відповідно до ст. 256 КАС України постанову в частині стягнення з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання.

Так, відповідно до довідки ТУ ДСА України в м. Києві № 5 від 04.01.2012 року у травні 2011 року, позивачу нараховано 4420, 90 грн. (податок з доходів фізичних осіб 15%, єдиний соціальний внесок 6,1%) і виплачено заробітну плату у сумі 3528,55 грн. за час вимушеного прогулу за один місяць.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку що ОСОБА_3 має право на отримання від Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а саме з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року в розмірі (19561, 20 грн. 4420,90 грн.) 15140,30 грн. (пятнадцять тисяч сто сорок гривень 30 коп.).

Відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві № 741 від 16.12.2011 року, розрахунковий розмір виплати у звязку з перебуванням на лікарняному з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року становить 8329,98 грн.; розрахунковий розмір виплати у звязку з перебуванням на лікарняному з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року становить 1544, 04 грн. (а.с 11, том 2).

Згідно з вимогами ст. 135 Закону життя і здоровя суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».)

Отже, позивач ОСОБА_3 має право на отримання виплат у звязку з перебуванням на лікарняних з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року, з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року в розмірі 9874,02 грн. (девять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 02 коп.)

Відповідно до Довідки Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві № 742 від 26.12.2011 року, сума для виплати компенсації за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року складає 2882,37 грн. (а.с. 12, том 2).

Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не отримувала компенсації за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року, тому сума такої компенсації підлягає стягненню з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) в розмірі 2882,37 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 37 коп.).

Також, як вище зазначалось, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивач ОСОБА_3 має право на отримання від Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) компенсації за затримку розрахунку

З матеріалів справи вбачається, що позивач не отримала належні заробітну плату за час вимушеного прогулу а саме з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року, тому має право на отримання компенсації за затримку розрахунку за період з 12 лютого 2011 року по день ухвалення постанови апеляційним судом, а саме по 12 січня 2012 року в розмірі середній заробіток за весь час затримки.

Відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві № 743 від 26.12.2011 року, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_3 за 2011 рік становить 3875,30 грн. * 11 = 42 628,30 грн. ( сорок дві тисячі шістсот двадцять вісім гривень 30 коп.).

Отже, ОСОБА_3 має право на отримання компенсації за затримку розрахунку в розмірі 42 628,30 грн. ( сорок дві тисячі шістсот двадцять вісім гривень 30 коп.).

На підставі вищезазначеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що на користь позивача ОСОБА_3 підлягають стягненню з відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві наступні суми:

1)заробітна плата за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року в розмірі 15140,30 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень 30 коп.);

2)виплати в звязку з перебуванням на лікарняних з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року, з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року в розмірі 9874,02 грн. (девять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 02 коп.);

3)компенсація за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року в розмірі 2882,37 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 37 коп.);

4)компенсація за затримку розрахунку при звільнені з 11 лютого 2011 року по день ухвалення постанови (по 12 січня 2012 року) в розмірі 42628,30 грн. ( сорок дві тисячі шістсот двадцять вісім гривень 30 коп.).

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з Державної судової адміністрації задоволенню не підлягають, так як судом встановлено, що вищезазначені виплати повинні проводитьсь Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в м. Києві.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 202 КАС України визначено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 199, 202, 205, 206, 207 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2011 року - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2011 року задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2011 року скасувати, прийнявши по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Святошинського районного суду м. Києва, Голови Святошинського районного суду м. Києва, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві про зобовязання вчинити дії задовольнити частково.

Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року в розмірі 15140,30 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень 30 коп.).

Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) на користь ОСОБА_3 виплати в звязку з перебуванням на лікарняних з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року, з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року в розмірі 9874,02 грн. (девять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 02 коп.).

Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року в розмірі 2882,37 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 37 коп.).

Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві (р/р 35210002000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) на користь ОСОБА_3 компенсацію за затримку розрахунку при звільнені з 11 лютого 2011 року по день ухвалення постанови (по 12 січня 2012 року) в розмірі 42628,30 грн. ( сорок дві тисячі шістсот двадцять вісім гривень 30 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанова складена в повному обсязі 19.01.2012 року.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.