Постанова № 21091857, 17.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/3634/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"17" січня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бабенка К.А., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Смілянської обєднаної Державної податкової інспекції Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бранобель»до Смілянської обєднаної Державної податкової інспекції Черкаської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бранобель» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Смілянської обєднаної Державної податкової інспекції Черкаської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги мотивує тим, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток за 2 квартал 2009 року на суму 31057,00 грн., а також п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість за червень 2009 року на суму 24845,00 грн., оскільки спірні господарські операції фактично відбулися, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Смілянської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області № 0000032301/0 від 27.01.2011 року та № 0000042301/0 від 27.01.2011 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Смілянська обєднана Державна податкова інспекція Черкаської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бранобель»зареєстроване в органах державної податкової служби з 05.08.2005 року за № 1034 та перебуває на обліку в Смілянській ОДПІ Черкаської області.

ТОВ «Бранобель»зареєстровано як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва платника ПДВ від 29.04.2009 року № 100224784, індивідуальний податковий номер 336799223041.

Смілянською обєднаною державною податковою інспекцією Черкаської області 14.01.2011 року була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Бранобель»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2010 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт від 14.01.2011 року № 39/23/33679927, за змістом якого перевікою було встановлено, порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток за 2 квартал 2009 року на суму 31057,00 грн., а також п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість за червень 2009 року на суму 24845,00 грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000032301/0 від 27.01.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 31057,00 грн. за основним платежем, та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7764,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000042301/0 від 27.01.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 24845,00 грн. за основним платежем, та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6211,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторної скарги оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача залишена без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням Державної податкової адміністрації України, ТОВ «Бранобель»звернулось до суду про їх скасування, в звязку з тим, що вони суперечить нормам податкового законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується в повній мірі з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що Смілянською обєднаною державною податковою інспекцією Черкаської області було виявлено, що відповідно до документів наданих під час перевірки одним із постачальників ТОВ «Бранобель»у червні 2009 було ТОВ «Інтергал», яке згідно податкової накладної № 00-2506-06 від 25.06.2009 року реалізувало ТОВ «Бранобель»паливно-мастильні матеріали, а саме: бензин А-76 в кількості 5,28 т, бензин А-95 в кількості 5,6 т та дизельне пальне в кількості 10,88 т на загальну суму 124227,00 грн.

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Інтергал»до перевірки ТОВ «Бранобель»були надані податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури.

При цьому судом першої інстанції було зазначено про те, що документи, які б підтверджували транспортування вищезазначених товарно-матеріальних цінностей з ТОВ «Інтергал»(товарно-транспортну накладну, подорожній лист) до перевірки не надано.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, для отримання права на формування податкового кредиту має бути належним чином підтверджено факт реального придбання товарів та наявні відповідні документи, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) продавець складає податкову накладну, що є звітним податковим документі м і одночасно розрахунковим документом.

Крім того, згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Мін'юсті України 20.02.1998 року за № 128/2568, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох примірників. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий примірники, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються перевізнику.

У випадках коли немає змоги перерахувати в товарно-транспортній накладній всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 ТТН). У цих випадках у товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватися для розрахунків із замовником.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що відповідно до чинного законодавства України проведення будь-якої господарської операції товариства фіксується та підтверджується документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність.

У свою чергу, відповідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.

Отже, враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим.

Таким чином відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортної накладної має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Отже, отримання і реалізація цінностей при використанні автоперевезень повинні підтверджуватися відповідними накладними на відпускання цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними.

У випадку відсутності зазначених документів вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат та податкового кредиту товариства.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на доводи відповідача стосовно наступного.

TOB «Бранобель»фінансово-господарську діяльність, згідно з документами, наданими до перевірки, розпочало в 2 кварталі 2009 року.

На балансі товариства основні засоби, складські приміщення, транспортні засоби та інше рухоме та нерухоме майно не обліковується, договір зберігання № 10 пально-мастильних матеріалів укладено з TOB «Магнезол»01.10.2009 року, однак згідно акту виконаних робіт з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 транспортування здійснено 25.06.2009 року.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарська операція між TOB «Бранобель»та TOB «Інтергал»здійснена без наміру створити юридичні наслідки в розумінні ст. 3 та 42 Господарського кодексу.

Ознака укладення правочину без наміру створити юридичні наслідки може бути притаманна діям однієї або обох сторін провочину, однак фіктивним можна визнати правочин вчинений без наміру створити цивільно-правові наслідки.

Отже, TOB «Бранобель»вчинило дії, які не були направлені на створення юридичних наслідків.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було задоволено вимоги позивача без дослідження всіх обставин справи та безпідставно.

Доводи апеляційної скарги у звязку з вищевикладеним є обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Смілянської обєднаної Державної податкової інспекції Черкаської області задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бранобель»до Смілянської обєднаної Державної податкової інспекції Черкаської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А