Ухвала суду № 21091777, 17.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/3089/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" січня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бабенка К.А., Вівдиченко Т.Р.,

за участю секретаря: Плакси В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги представника Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області Савенко Юлії Никифорівни та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-проект»ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-проект»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-проект»звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач провів документальну перевірку з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205, крім того незаконно відніс в акті перевірки від 18.03.2011 року № 759/23-2/36784973 до валового доходу товариства суму виручки від реалізації товарів в розмірі 658413,00 грн., оскільки позивач такої реалізації товарів не здійснював. Також зазначив про те, що Державна податкова інспекція у м.Черкаси з порушенням Порядку № 327 бездоказово вказала про заниження товариством у вересні 2010 року податку на додану вартість в розмірі 37341,00 грн., оскільки не зазначила походження отриманої товариством суми авансу 186703,00 грн. На думку позивача, не зараховуючи товариству з обмеженою відповідальністю “Альфа-проект” податковий кредит за березень-квітень 2010 року в загальному розмірі 7720,00 грн. по податкових накладних виданих товариством з обмеженою відповідальністю “ПКФ “Донімперіал Плюс”, податкова інспекція не врахувала наявність у позивача з цим підприємством договору про надання послуг, згідно якого сплачувались відповідні суми, оформлялись податкові накладні та акти виконаних робіт. Також позивач зазначив про те, що помилки в складанні неналежним чином оформлених приватним підприємством “Співдружність-Кентавр” податкових накладних були усунуті контрагентом до проведення перевірки і були відображені в коригуванні декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, який був поданий відповідачу. В звязку з викладеним вище та тим, що державна податкова інспекція у місті Черкаси при застосуванні фінансових санкцій керувалась Податковим кодексом України, а не Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який був чинний у період, за який проводилась перевірка, позивач вважає податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси № 0000852301 та № 0000862301 від 25 березня 2011 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 25 березня 2011 року № 0000862301 в частині визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 7720,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1930,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області Савенко Юлія Никифорівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-проект»ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Альфа-проект” як субєкт господарювання юридична особа зареєстровано 10.11.2009 року, взято на облік в органах Державної податкової служби 11.11.2009 року, зареєстровано платником податку на додану вартість 08.12.2009 року, на час розгляду справи перебуває на обліку в державній податковій інспекції у місті Черкаси.

За результатами проведеної Державною податковою інспекцією у місті Черкаси документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.11.2009 року по 31.12.2010 року складено акт від 18 березня 2011 року № 759/23-2/36784973, за змістом якого даною перевіркою було встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 46676,00 грн.; пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 213243,00 грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000852301 та № 0000862301 від 25 березня 2011 року.

Податковим повідомленням-рішенням від 25 березня 2011 року № 0000852301 позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) у розмірі 58345,00 грн., в тому числі за основним платежем 46676,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 11669,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 25 березня 2011 року № 0000862301 позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) у розмірі 266554,00 грн., в тому числі за основним платежем 213243,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 53311,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, висновки податкового органу є правильними, крім визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 7720,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1930,00 грн., а тому спірні податкові повідомлення-рішення в іншій частині є правомірними та не підлягають скасуванню, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205 на момент проведення перевірки позивача втратив чинність згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 2 розділу XIX “Перехідних положень” цього Кодексу з 01.01.2011 року втратив чинність Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, на підставі якого до 01.01.2011 року застосовувались штрафні (фінансові) санкції за актами перевірок з питань дотримання податкового законодавства.

У звязку з цим у разі встановлення порушень, вчинених у періоди до 01.01.2011 року за результатами перевірок, податкові повідомлення-рішення по яких прийняті після 01.01.2011 року, застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II вказаного Кодексу.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилкове тлумачення позивачем вказаних вище норм законодавства України.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно банківської виписки за 22.09.2010 року за документом № 14 позивач отримав кошти в розмірі 224044,00 грн., в тому числі ПДВ 37340,67 грн. від ТОВ “Центр досліджень енергетичної безпеки” як оплату за науково-технічні послуги за договором № 20.1/09 від 26.11.2009 року.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач в порушення вищевказаних положень не включив до складу валового доходу в третьому кварталі 2010 року отримані від ТОВ “Центр досліджень енергетичної безпеки” кошти в розмірі 186703,00 грн., а тому висновок відповідача про таке невключення, зазначений в акті перевірки, є обґрунтованим.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судом першої інстанції було встановлено, що в порушення зазначених вимог позивач занизив податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 37341,00 грн. за вересень 2010 року у звязку з отриманням у вказаному податковому періоді коштів в розмірі 224044,00 грн. (в тому числі ПДВ 37340,67 грн.) від ТОВ “Центр досліджень енергетичної безпеки” як оплату за науково-технічні послуги за договором № 20.1/09 від 26.11.2009 року.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вказане порушення обгрунтовано зазначено відповідачем в акті перевірки.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за липень 2010 року в розмірі 64011,00 грн. та за серпень 2010 року в розмірі 104171,00 грн. за податковими накладними, отриманими від ПП “Співдружність-Кентавр”, які не відповідали вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: в податкових накладних не зазначено місця розташування юридичної особи та не співпадає індивідуальний податковий номер цього платника податку.

Зазначений факт був підтверджений представником позивача в судовому засіданні під час розгляду даної справи судом першої інстанції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правильним є висновок податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в загальному розмірі 168182 грн.

Крім того, позивач вказував на те, що помилки, допущені при виписці податкових накладних ПП “Співдружність-Кентавр”, були виправлені і знайшли своє відображення в коригуванні податкової декларації з податку на додану вартість в лютому 2011 року.

Вказане свідчить фактично про подвійне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за отриманими від ПП “Співдружність-Кентавр” податковими накладними.

Підпунктами 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна повинна зберігатись протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, в даному випадку визначальним фактом права позивача на включення сум податку на додану вартість до складу посадкового кредиту є отримання ним належним чином оформлених податкових накладних, а також фактичне здійснення господарської операції, що підтверджується відповідними доказами.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач замовив і оплатив роботи ТОВ “ВКФ “Донімперіал Плюс” по проведенню рекламної кампанії в місті Києві за ціною 34200,00 грн.(ПДВ 6840,00 грн.) та по виготовленню щита і його монтажу на території замовника за ціною 4400,00 грн. (ПДВ 880,00 грн). Доказами підтвердження зазначеного є податкові накладні на відповідні суми, банківські виписки та акти здачі-приймання виконаних робіт, що свідчить про фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок відповідача про помилкове твердження податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 6840,00 грн. та за квітень 2010 року на суму 880,00 грн., у звязку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000862301 від 25 березня 2011 року в частині визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 7720,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1930,00 грн. підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині визнання протиправним та скасовання податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 25 березня 2011 року № 0000862301 в частині визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 7720,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1930,00 грн.. в решті позов задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційних скарг спростовуються вищевикладеним, а тому вони задоволенню не підлягають.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги представника Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області Савенко Юлії Никифорівни та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-проект»ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А