Ухвала суду № 21091641, 17.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-836/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П.

Суддів: Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

за участю секретаря: Павленко Т.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агро-Трейд»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В

Позивач ТОВ «Торговий дім «Агро-Трейд»звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2009 року № 0001242300/0, яким позивачу було визначено податкове зобов»язання з податку на прибуток у розмірі 864 033,00 грн. та податкового повідомлення-рішення №0001252300/0 від 29.12.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов»язання на суму 691225,50 грн.

Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 29.12.2009 року № 0001242300/0, згідно з яким ТОВ «Торговий Дім «Агро-Трейд»визначено податкове зобов»язання з податку на прибуток у сумі 864033,00 грн., з яких 576022,00 грн. за основним платежем; 288011,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 29.12.2009 року № 0001252300/0, згідно з яким ТОВ «Торговий дім «Агро-Трейд» визначено податкове зобов»язання з податку на додану вартість у сумі 691225,50 грн., з яких 460817,00 грн. за основним платежем; 230408,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області направив до суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ТОВ Торговий Дім «Агро-Трейд»є юридичною особою, зареєстровано як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 24.05.2004 року.

Основним видом діяльності позивача є здійснення оптової торгівлі продовольчими товарами.

У жовтні 2007 року, травні 2008 року та у лютому 2009 року позивач уклав договори про надання маркетингових та мерчандайзингових послуг з ТОВ «Техноспец-Сервіс», ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Сістайл».

У жовтні 2010 року податковою інспекцією Київської області було проведено планову перевірку ТОВ Торговий Дім «Агро-Трейд»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2010 року про що складено відповідний акт № 903/23-2/32837481 від 21.12.2010 року.

За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення, зокрема

- Пункту 5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 576022, в т.ч. по періодах - за 1 квартал 2008року на суму 60417 грн.; за 2 квартал 2008 року на суму 41667 грн.; за 3 квартал 2008 року на суму 107278 грн.;, за 4 квартал 2008 року - на суму 69667 грн.; за 1 квартал 2009 року на суму 68373 грн.; за 2 квартал 209 року на суму 69667 грн.; за 1 квартал 2009 року на суму 68373 грн.; за 2 квартал 2009 року на суму 99596 грн.; за 3 квартал 2009 року на суму 129024 грн.

- Підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 460817 грн, в тому числі по періодах; за 2008 рік на суму190237 грн.; за 2009 рік на суму 270580 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2009 року № 0001242300/0 згідно з яким позивачу визначено податкове зобов»язання з податку на прибуток у сумі 864033 грн., з яких 576022 грн. за основним платежем; 288011 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та повідомлення-рішення від 29.12.2009 року № 00012523900/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов»язання з ПДВ у сумі 691225,50 грн., з яких; 460817 грн. за основним платежем; 230408,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, судом встановлено, що у жовтні 2007 року між позивачем та ТОВ «Техноспец-Сервіс»укладено договір про надання послуг з мерчандайзингу від 01.10.2007 року № 01/10, згідно з яким виконавець зобов»язується за плату надати послуги мерчандайзингу ( розміщення овочевої продукції замовника на торгівельному обладнанні ( полицях, стендах, тощо) й місцях продажу; організація та проведення заходів стимулювання збуту продукції замовника; поширення інформації про продукцію замовника серед споживачів такої продукції; здійснення підготовки продукції до продажу, тощо).

В оплату за надані послуги позивач перерахував на рахунок ТОВ «Техноспец-Сервіс»кошти на загальну суму 490000 грн. , в т.ч. ПДВ на суму 81666,66 грн. Факт перерахування коштів підтверджується з банківського рахунку позивача.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг сум податку на додану вартість позивач отримав від ТОВ «Техноспец-Сервіс»шість податкових накладних на загальну суму 490000 грн. витрати на оплату послуг мерчандайзингу включені позивачем до складу валових витрат у відповідному періоді і відображені у податкових деклараціях, а сума ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Техноспец-Сервіс», включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним податкових декларацій з ПДВ позивача за відповідний період.

У травні 2008 року між позивачем та ТОВ «Юнівест-Сервіс»укладено договір про надання послуг з мерчандайзингу від 01.05.2008 року №01/05 згідно з яким виконавець зобов»язується за плату надати послуги мерчандайзингу (розміщення овочевої продукції замовника на торгівельному обладнанні) в місцях продажу; організація та проведення заходів стимулювання збуту продукції замовника; поширення інформації про продукцію замовника серед споживачів такої продукції; здійснення підготовки продукції до продажу, тощо).

Факт надання послуг за вказаним договором підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі наданих послуг, що містять інформацію про послуги, які надавались контрагентом, місце надання послуг, а також вартість послуг.

В оплату за надані послуги позивач перерахував ТОВ «Юнівест-Сервіс»кошти у розмірі 1095135,52 грн., факт перерахунку коштів підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг суд ПДВ за вказаними господарськими операціями позивач отримав від товариства 13 податкових накладних на суму 1095135,52 грн. (в т.ч. ПДВ 182522,57 грн.)

Відповідно до акту перевірки витрати на оплату послуг марчандайзингу включені позивачем до складу валових витрат у відповідному періоді у відображені у податкових деклараціях сума ПДВ 182522,57 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Юнівест-Сервіс»включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним податкової декларації з ПДВ.

У лютому 2009 року позивач уклав з ТОВ «Сістайл»договір маркетингових послуг від 01.02.2009 року № 01/02-09М, згідно з якими виконавець зобов»язався за плату надати послуги маркетингу (розміщення овочевої продукції замовника на торгівельному обладнанні; ( полицях, стендах, тощо) й місцях продажу; організація та проведення заходів стимулювання збуту продукції замовника; поширення інформації про продукцію замовника серед споживачів такої продукції; здійснення підготовки продукції до продажу, тощо).

Факт надання маркетингових послуг за даним договором підтверджується двосторонніми актами прийняття, що містять інформацію послуги, які надавались контрагентами, місце їх надання, а також вартість послуг.

В оплату за надані послуги позивач перерахував на рахунок зазначеного товариства кошти у розмірі 1179772,38 грн. ( у т.ч. ПДВ 182522,57 грн.), факт перерахування коштів підтверджується випискою із банківського рахунку позивача.

На підтвердження розрахунків, позивач отримав від ТОВ «Сістайл» 3 податкових накладних на суму 1179772,37 грн.

Витрати на оплату маркетингових послуг включені позивачем до складу валових витрат у відповідному періоді відображені у податкових деклараціях, а сума ПДВ 181522,57 грн. на підставі податкових накладних включена позивачем до складу податкового кредиту, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про нікчемність договорів про надання маркетингових послуг, укладених між позивачем та його контрагентами, є бездоказовими та безпідставними.

Відповідно до пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв»язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв»язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 5.8 цієї статті.

У ході розгляду справи, як судом першої інстанції. так і колегією суддів Київського апеляційного адміністративного суду встановлено, що факт надання позивачу послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача, а також у податковій звітності.

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, що у позивача не було господарської мети при укладенні договорів з контрагентами, а отже доводи податкового органу грунтуються на нічим не підтверджених припущеннях.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що кошти, сплачені позивачем ТОВ «Техноспец-Сервіс», ТОВ Юнівест-Сервіс», ТОВ «Сістайл»в оплату за надані послуги маркетингу, є пов»язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, визначених пп. 5.3 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податковим органом до суду не надано.

Отже, висновки суду про безпідставність доводів податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, про заниження податку на прибуток підприємства є обґрунтованими, а тому суд на законних підставах визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 29.12.2009 року № 0001242300/0.

Правомірними є висновки суду першої інстанції і з ними погоджується колегія суддів щодо відсутності порушень позивачем вимог п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов»язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні сум, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від»ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди ( у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв»язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.1 ст. 7 Закону визначено, що поставка товарів (робіт. послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов»язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону).

Позивач на законних підставах включив до складу валових витрат суми податку на додану в вартість, що були ним сплачені у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), які підтверджені податковими накладними. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обгрутованість постанови Київського окружного адміністративного суду.

Доводи апеляційної скарги, викладені відповідачем, висновків суду першої інстанції не спростовують та не підтверджуються відповідними доказами, зібраними в ході розгляду справи.

Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О. Твердохліб В.А. Повний текст виготовлено: 20 січня 2012 року.