Ухвала суду № 21089550, 19.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5425/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" січня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуСпеціалізованої Державної Податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства «Преса України»Державного управління справами до Спеціалізованої Державної Податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Преса України»Державного управління справами звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої Державної Податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій №000314040 від 19 жовтня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 жовтня 2010 року Спеціалізованою Державною Податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків, на підставі Акті перевірки від 06 жовтня 2010 року №0328/2665/40/05905668, було прийнято рішення №0000314040 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 125, 00 грн. за порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23 березня 1996 року №98/96-ВР, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням, та відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) оскаржив його в адміністративному порядку до Спеціалізованої Державної Податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та до Державної податкової адміністрації у м. Києві.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача були залишенні без задоволення, а рішення без змін.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327, а висновки податкового органу про порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» необґрунтовані, а тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.10.2010р. №000314040 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 17 грудня 2010 року №16802/10/25-022 про результати розгляду первинної скарги та Рішення ДПА у м. Києві від 02 березня 2011 року №2036/10/25-214 про результати розгляду повторної скарги, працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було здійснено перевірку магазина, що розташований за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги. 50, суб'єкта господарської діяльності ДВ «Преса України».

В магазині здійснюється оптова торгівля друкованої продукції за готівку. Реєстрація продажу товарів проводиться із застосуванням реєстратора розрахункових операцій. Сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків відповідає сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО.

Підставою для прийняття оскаржуваного Рішення від 19 жовтня 2010р. №0000314040 є те, що в касі підприємства щомісячно проводяться розрахункові операції, а саме 05 січня 2010 року за приходним касовим ордером №1 від ФОП ОСОБА_2 надійшло 2250,00 грн., 07 червня 2010 року за приходним касовим ордером №916 від ФОП ОСОБА_3 надійшло 768,00 грн., при цьому у позивача відсутній торговий патент на місце торгівлі «каса підприємства».

Згідно п. 1 ст. З Закону про патентування, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Пункт 3 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»встановлює виключний перелік пунктів продажу товарів.

Каса не входить до переліку об'єктів, які в розумінні п. З ст. З Закону про патентування є пунктами продажу товарів і таким чином згідно п. 1 ст. З Закону про патентування діяльність, що здійснюється у касі, не підлягає патентуванню.

Згідно п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637, каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, касових документів.

Можливість прийняття позивачем готівкових грошових коштів до каси підприємства передбачена Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004р. №637, Постановою Правління НБУ від 09 лютого 2005 року №32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку»,

Як вбачається з матеріалів справи в касі позивача не відбувається відпуск (передача) товарів, не оформлюються та не видаються документи, які дають право на отримання товарів (договори, накладні, акти тощо). В касі позивача здійснюється лише окрема операція по прийняттю розрахункових документів, підготовлених іншим відділом позивача, та готівкових грошових коштів на оплату цих розрахункових документів, що не є торгівельною операцією.

Отримання патенту на ведення підприємством касових операцій законодавством не передбачено.

Колегія суддів також зазначає, що позивач виробляє та реалізує продукцію власного виробництва. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва , є виробництвом (виготовленням)

Реалізація власної продукції позивача відбувається шляхом укладення письмових договорів поставки з іншими суб'єктами господарювання.

Договір поставки і документи на відвантаження продукції оформлюються в офісі, оплата продукції здійснюється в касі підприємства або в банку, а відвантаження продукції здійснюється ш складі підприємства.

Виходячи з цього, місцем продажу товарів є місце укладення договорів офіс. Каса є місцем отримання грошових коштів. Склад є місцем відвантаження продукції.

Враховуючи вищевказане, при здійсненні позивачем операцій з поставки товарів власного виробництва за договорами поставки, певний пункт продажу товарів, у розумінні ст. З Закону про патентування, відсутній. Тобто реалізація продукції за договорами поставки не здійснюється позивачем у певному пункті продажу товарів, визначеному п. З ст. З Закону про патентування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно господарську діяльність з реалізації продукції власного виробництва за оплатними письмовими договорами поставки здійснює без отримання патенту як у випадку безготівкової оплати цієї продукції, так і у випадку оплати продукції через касу позивача чи внесення готівкових коштів до банківської установи.

Таким чином, Рішення від 19 жовтня 2010 року №0000314040, прийняте відповідачем на підставі помилкового висновку, суперечить законодавству, зокрема ст. З Закону про патентування, є безпідставним, та відповідно підлягає скасуванню.

Крім того, судом попередньої інстанції встановлено факт порушення відповідачем норм Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327.

У відповідності до п. 1.11 Порядку №327 посадовим особам суб'єкта господарювання, відносно якого проводиться невиїзна документальна перевірка органом податкової служби направляється письмове запрошення для проведення невиїзної документальної перевірки, а у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби.

Згідно п. 4.3. Порядку №327 підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірки посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта.

Згідно пп. 4.6., 4.7 Порядку №327 після реєстрації акта перевірки (у той же день) один його примірник передається керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання. Згідно пп. 4.8, 4.9 Порядку №327 акт перевірки направляється платнику податків поштою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач запрошення посадовим особам позивача для проведення невиїзної документальної перевірки не направляв, для підписання акту перевірки позивача не запрошував. Акт перевірки №0328/2665/40/05905668 від 06.10.2010 року не був вручений або надісланий позивачу відповідно до вимог порядку. Посадові особи позивача від отримання ОСОБА_1 перевірки від 06.10.2010 №0328/2665/40/05905668 не відмовлялися.

Також СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП не виконали ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2011 року щодо вимоги надання суду копії акту №0328/2665/40/05905668 від 06.10.2010 року.

За наведених обставин та з огляду на недотримання відповідачем при прийняті рішення вимог наказу ДПА України від 10.08.2005 року №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», висновок суду першої інстанції про необґрунтованість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є правильним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано необхідних доказів правомірності оскаржуваного рішення та прийняття його в межах повноважень, що передбачені законами України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної Податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О. Губська О.А.