Ухвала суду № 21086899, 11.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18812/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" січня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Лічевецького І.О., Петрика І.Й.,

при секретарі Кочума О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства «Інтехінструмент»на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Інтехінструмент»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2010 року Приватне підприємство «Інтехінструмент»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, в якому просили визнати недійсним податкові повідомлення-рішення від 28.04.2010 року № 0001253500/0, № 0001243500/0, від 14.07.2010 року № 0001253500/1, № 0001243500/1, від 20.09.2010 року 0001253500/2, № 0001243500/2, від 14.12.2010 року № 0001253500/3, № 0001243500/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 року та постановити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю. Свої вимоги позивач аргументує тим, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано документи на підтвердження господарських операцій з ПП «Плавекс», наявність яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З вказаними висновками Окружного адміністративного суду м. Києва погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 12.03.2010 року по 15.04.2010 року Державною податковою інспекції у Дарницькому районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Інтехінструмент»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ПП «Плавікс»за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 28/35-40/33882268 від 15.04.2010 року, яким встановлено порушення позивачем п. 3.1 ст. З, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в заниженні податку на прибуток на загальну суму 138 613,00 грн., та порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало в заниженні податку на додану вартість на загальну суму 103 977,00 грн.

28.04.2010 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001243500/0, яким позивачу за порушення п. 3.1 ст. З, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»було нарахована сума податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 207919,50 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 138613,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 69306,50 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0001253500/0, яким позивачу за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 p. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»було нарахована сума податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 155965,50 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 103977,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 51988,50 грн.

За результатами оскарження прийнятих рішень в адміністративному порядку скарги позивача були залишені без задоволення, а відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 14.07.2010 року № 0001243500/1, № 0001253500/1, від 20.09.2010 року № 0001243500/2, № 0001253500/2, від 14.12.2010 року № 0001243500/3, № 0001253500/3, якими суми податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій не змінено.

Висновок податкового органу про заниження податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток зводиться до того, що правочин, який укладалися між ПП «Інтехінструмент»та ПП «Плавікс»є нікчемним, так як діяльність ПП «Плавікс»визнана судом незаконною, не пов'язаною зі здійсненням господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, реальною метою створення якого є фіктивне підприємництво, тобто придбання або створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, яка не може бути спрямована на реальне настання правових наслідків.

Обговорюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судова колегія зважає на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для нарахування податкового зобовязання по податку на прибуток стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача включення до складу валових витрат вартості товарів (робіт, послуг) на суму 554450,94 грн., які його контрагентом ПП «Плавікс»до свого податкового зобовязання не включені.

Як встановлено судом першої інстанції, єдиним засновником Приватного підприємства «Плавікс»є ОСОБА_3, місцезнаходженням підприємства є м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 1, кв. 5.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2009 року по справі № 1-200/09 по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) було встановлено, що у період з червня 2005 року по листопад 2008 року, групою осіб у складі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в порушення ст. З Господарського кодексу України, без наміру здійснення статутної господарської діяльності, було створено 6 фіктивних підприємств, а саме TOB «Дсмопроммонтаж», ПП «Плавікс», TOB «Махартет», TOB «Ауріс А», TOB «Тволевсн», TOB «Ростор»для прикриття фактично здійснюваної ними незаконної діяльності по наданню фінансових послуг.

Як зазначено в постанові суду по вказаній кримінальній справі, не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, керівники вказаних підприємств, діючи за вказівкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відкрили в ДВ ВЛТ «Ощадбанк», ВАТ АКІБ «Укрсиббанк»розрахункові рахунки ГОВ «Демопроммонтаж», ПП «Плавікс», TOB «Махартет», TOB «Ауріс А», TOB «Тволевен», TOB «Ростор»для здійснення безтоварних фінансово-господарських операцій, справжньою метою яких було надання фінансових послуг по конвертації безготівкових грошових коштів, що надходять на рахунки цих підприємств, у готівкові грошові кошти, зняття їх з рахунків та передачі їх зацікавленим особам, за комісійну винагороду у розмірі 2,5% від конвертованої суми.

Згідно вказаної постанови суду створені учасниками злочинної групи підприємства, в тому числі ПП «Плавікс»мали наступні ознаки фіктивних підприємств: - неспівпадіння їх юридичних адрес, зокрема, ПП «Плавікс»зареєстрованого в м. Дніпропетровську по вул. Жуковського, 1/5, фактичному місцезнаходженню офісу даних підприємств - в м. Дніпропетровську по вул. Плеханова, 5, в якому зберігались печатки вказаних підприємств, а також знаходився стаціонарний комп'ютер з встановленим програмним забезпеченням «Клієнт-Банк»для управління рахунками підприємств; - очевидна невідповідність оборотів по рахункам підприємств, в тому числі ПП «Плавікс», сумам, вказаним у фінансовій звітності даних підприємств за період їх діяльності.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2009 року встановлено наступне: «Продовжуючи злочинну діяльність, в грудні 2006 року, ОСОБА_4 діючи повторно, спільно із ОСОБА_5, вирішивши незаконно збагатитися шляхом отримання прибутку від надання, в порушення встановленого законом порядку, фінансових послуг - конвертації фінансових активів - грошових коштів третіх осіб з метою прикриття незаконної діяльності - створення фіктивного підприємства, без наміру здійснювати статутну діяльність, запропонували ОСОБА_3, не поінформованому про злочинні наміри членів групи, зареєструвати суб'єкт підприємницької діяльності діяльність - ПП «Плавікс», без надання йому права здійснювати статутну діяльність. ОСОБА_4. та ОСОБА_5, діючи у складі групи, створивши суб'єкт підприємницької діяльності - ПП «Плавікс», отримали печатку ПП «Плавікс», відкрили рахунок ПП «Плавікс»в Дніпропетровській філії АКІБ «Укрсиббанк», отримали чекову книжку, використовували чекову книжку, використовували поточний рахунок ПП «Плавікс»та недостовірні відомості про виконання різних робіт та послуг, для зарахування на рахунок підприємства в Дніпропетровській філії АКІБ «Укрсиббанк»безготівкових грошових коштів.

В подальшому члени групи, використовуючи чеки, що містять недостовірні дані про призначення платежу, здійснювали фінансові послуги щодо конвертації фінансових активів - грошових коштів третіх осіб, в їх інтересах, з безготівкової форми в готівкову, з рахунку ПП «Плавікс»з метою отримання прибутку у вигляді винагороди від надання фінансових послуг у розмірі 2,5 % від перерахованої суми, на порушення ст. 5 , ст. 6, ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.06.2001року ст. 4, ст. 8, ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999, тобто використовували суб'єкт підприємництва ПП «Плавікс»для прикриття незаконної діяльності по наданню фінансових послуг».

Згідно висновків суду по вказаній кримінальній справі діяльність ПП «Плавікс»впродовж всього періоду існування останнього полягала у фіктивному підприємництві, що у відповідності до ст. 205 Кримінального кодексу України, є створенням або придбанням суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Злочин вважається закінченим з моменту створення або придбання зазначеної у ч. 1 ст. 205 КК України юридичної особи.

Ленінським районним судом м. Дніпропетровська по вказаній кримінальній справі, зокрема, встановлено, що всі установчі та реєстраційні документи, ПП «Плавікс», його печатка, програмне забезпеченням «Клієнт-Банк»для управління рахунками підприємства зберігались у ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які використовували печатку та рахунки підприємства у власній злочинній діяльності - надання фінансових послуг по конвертації безготівкових грошових коштів третіх осіб, в їх інтересах, з безготівкової форми в готівкову, з метою отримання прибутку.

З постанови суду також вбачається, що ПП «Плавікс»за юридичною адресою не знаходилось, реальної господарської діяльності не здійснювало.

Враховуючи нездійснення ПП «Плавікс»підприємницької діяльності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість формування позивачем податкового кредиту та валових витрат (податкової вигоди) за наслідками операцій з ПП «Плавікс».

Отже, відповідно до п. п. 11.1, 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п.п. 11.5, 11.7 зазначених Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передасться Перевізнику.

Таким чином, незалежно від того, хто виступав замовником послуг по перевезенню вантажів - покупець чи постачальник - у покупця, як вантажоодержувача повинен зберігатись один екземпляр товарно-транспортної накладної.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем копії товарно-транспортних накладних не надані.

Що стосується порушення позивачем п. 3.1 ст. З, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в заниженні податку на прибуток на загальну суму 138 613,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні ПП «Плавікс», колегія суддів приходить до наступного.

Отже, підприємством віднесено до складу валових витрат суми без підтверджуючих документів - товарно-транспортних накладних, які б засвідчували факт перевезення товарно-матеріальних цінностей за зазначеною вище угодою.

Що стосується порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало в заниженні податку на додану вартість, колегія суддів, зазначає наступне.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, повязану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обовязкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану субєктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом першої інстанції, первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкового кредиту, були складені ПП «Плавікс»з метою надання вигляду легальності безтоварним фінансово-господарським операціям, а не у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг), вказані документи не мають юридичної сили, ними не створюються будь-які правові наслідки для цілей формування податкового кредиту, а отже не можуть буди підставою для формування позивачем спірних сум податкового кредиту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 24.03.2011 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства «Інтехінструмент»на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

(Повний текст Ухвали виготовлений 16.01.2012 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Лічевецький І.О. Петрик І.Й.