Ухвала суду № 21086663, 10.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2288/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" січня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

при секретарі - Горяіновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного

суду від 30 травня 2011 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-ПРО» до Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від11 березня 2011 №0000092330/0, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Л-ПРО» звернулось до Чернігівського окружногоадміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від11.03.2011 №0000092330/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 40678,75грн., (ут.ч. за основним платежем 32543грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8135,75грн.).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Козелецькому районі від11.03.2011 №0000092330/0 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 17393грн., за штрафними санкціями 4348,25грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Козелецькому районі Чернігівської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст.198 ч.1 п.1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, та дав правильну правову оцінку наданим доказам і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Як встановлено судом першої інстанції ТОВ«Л-ПРО»як юридичну особу зареєстровано 26.09.2007 згідно розпорядження Козелецької райдержадміністрації та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційнимкодом35390156, взято на облік до ДПІ у Козелецькому районі як платник податку на додану вартість 27.09.2007 (а.с.24,25).

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Козелецькому районі Чернігівської області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ«Л-ПРО»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010.

За результатами проведеної перевірки складений Акт від02.03.2011 №151/23-10/35390156.

Актом перевірки встановлено заниження чистої суми податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 32542,63 (32543) грн. внаслідок порушення ТОВ«Л-ПРО»пп.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 15150грн., сплачений при придбанні легкового автомобіля, та ПДВ в сумі 17393грн., сплачений за податковими накладними, оформленими з порушеннями встановлених до них вимог.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 за №0000092330/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 40678,75грн., (ут.ч. за основним платежем 32543грн., за штрафними санкціями 8135,75грн.).

Судом встановлено, що ТОВ«Л-ПРО»в лютому2009року у ТОВ «Вінер Автоматів»було придбано легковий автомобіль (новий) «Форд Фієста». Балансова вартість автомобіля становить 90900грн. Сума ПДВ у розмірі 15150грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту р.10.1 Декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року. Даний транспортний засіб введений в експлуатацію в І кварталі 2009року та віднесений до 2 групи основних фондів з нормою амортизації 10 відсотків.

Згідно абзацу2 пп.7.4.2 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(станом на момент виникнення спірних правовідносин) не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основн их фондів.

Таким чином , суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку , що позивач в порушення п.п. 7.4.2,п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», незаконно відніс до складу податкового кредиту ,в лютому 2009 року , суму ПДВ в розмірі в розмірі 15150 грн.з вартості придбаного легкового автомобіля, а тому позовні вимоги в частині нарахування ПДВ в сумі15150грн. та відповідно нарахуванням штрафних санкцій (25%) у розмірі 3787,50грн. є необґрунтованими.

Що стосується заявлених позовнох вимог в частині нарахування ПДВ в сумі 17393 грн. , сплаченого за податковими накладними , які на думку відповідача оформлені з порушенням встановлених до них вимог ,то судом першої інстанції ,з урахуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено , що не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого ) податку у зв»язку з придбанням товарів послуг , які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що за обставини існування на початок перевірки деяких податкових накладних у копіях та не завірених печаткою підприємства, не дають підстави ДПІ не визнавати надані платником податку, на підтвердження правомірності своїх дій на кінець перевірки, оригінали таких податкових накладних.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що платник податку правомірно в податкових деклараціях включив до складу податкового кредиту ПДВ в сумі17393грн. саме на тій підставі, що згідно первинних документів - оригіналів податкових накладних та даних бухгалтерського обліку підприємства поставка товарів та послуг відбулась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виключення вищевказаної суми зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ в сумі17393грн. з нарахуванням штрафних санкцій (25%) у розмірі 4384,25грн. є незаконним.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. ст. 198, ч.1 п.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А. Костюк Л.О.