Ухвала суду № 21086496, 12.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1173/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

при секретарі Стоцькому О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Сатурн»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Науково-виробниче підприємство «Сатурн»(далі Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва (далі Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003242320/0 від 31.12.2010 року, виданого на підставі акту №261/23-20/14308747 від 21.12.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно акту №261/23-20/14308747 від 21.12.2010 року Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка Позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» за червень 2009 року.

В ході перевірки Відповідачем встановлено, що відповідно до показів свідка по кримінальній справі №69-107 ОСОБА_2 ТОВ «С.ДЖ.Р. Групп» є фіктивним підприємством. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно пояснень ОСОБА_2 він не мав ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп», документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство було зареєстроване на його імя за грошову винагороду, та йому було обіцяно, що підприємство буде використано для конвертації діяльності та ніяких документів підписувати не потрібно.

В акті перевірки Відповідач вказує на фіктивність фінансово-господарські операції, що здійснювалися ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»з іншими субєктами господарювання, а виписані ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»податкові накладні не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту Позивачем та водночас вказує на наявність у Позивача протиправної мети.

31.12.2010 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003242320/0, яким Позивачу донараховано суму податкового зобовязання в розмірі 42495 грн., з яких основного платежу 28330 грн., штрафних санкцій 14165 грн.

Згідно договору підряду на виконання робіт від 05.05.2009 року №1К59ПУ-09, укладеного між Позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», останній зобов»язувався виконати роботи по заміні високовольтного силового кабелю на обєкті Позивача, згідно затвердженого сторонами кошторису на суму 169980 грн., в т.ч. ПДВ на суму 28330 грн.

02.06.2009 року ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» виписано Позивачу рахунок-фактуру №3062 та видано податкову накладну №3062 на суму 169980,00 грн. В той же день вартість виконаних ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» робіт Позивачем була сплачена, що підтверджується платіжним дорученням №567 від 02.06.2009 року та підписаний Акт здачі-приймання виконаних робіт за Договором від 05.05.2009 року.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі). Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу.

Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не надано будь-якого доказу у підтвердження відсутності у Позивача намірів створення правових наслідків, обумовлених вчиненим між ним та ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»правочином від 05.05.2009 року, а також не доведено факту безтоварності вказаного правочину та не надано відповідного судового рішення, яким договір від 05.05.2009 року №1К59ПУ-09 визнано недійсним.

Крім того, Відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку, що передбачено ст.228 Цивільного кодексу України в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_2, вираженої в намірі порушити публічний порядок під час укладанання договору від імені ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» з огляду на наступне.

Пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» містить перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Висновки органу попереднього слідства, на які посилається Відповідач в акті перевірки, підлягають доведенню в судовому засіданні по відповідній кримінальній справі з дотриманням вимог ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України і, до набрання законної сили вироком, не мають юридичної сили.

Укладений між Позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» правочин є господарським договором, а тому при визнанні його недійсним до субєктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст.208 Господарського кодексу України.

Відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинений правочин має ознаки фіктивного та/або нікчемного, не звернувся до суду про визнання правочину недійсним та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність Відповідачем наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження Позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також відповідно до ст. 8 цього Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Положеннями ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно правил п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, субєкт господарювання зобовязаний обліковувати всі здійснені ним господарські операції відповідно первинних документів.

Згідно з п.п.2.15, 2.16 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про відсутність у Позивача жодних правових підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкову накладну від ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»за червень 2009 року, оскільки Відповідачем не надано жодного доказу про суперечність первинних документів податкової накладної, отриманої Позивачем від ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»за червень 2009 року нормативно-правовим актам.

Також є обґрунтованим та вірним висновок суду першої інстанції про те, що Позивачем здійснювалося нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної відповідно до вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому відсутні підстави для донарахування Позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та зменшення заявленої ним суми податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З огляду на те, що оскаржуване Позивачем податкове повідомлення-рішення суперечить положенням ч.3 ст. 2 КАС України, а Відповідачем не були спростовані доводи Позивача щодо його протиправності та необґрунтованості, рішення суду першої інстанції про задоволення позову є обґрунтованим та вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 квітня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М. Костюк Л.О.