Ухвала суду № 21086000, 12.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-176/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М. Костюк Л.О. при секретарі Стоцькому О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-древ»- Київського картонно-паперового комбінату до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Сервіс-древ»- Київського картонно-паперового комбінату (далі Позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі Відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: №0002911503/3/3798 від 27.12.2010 року на суму штрафу 1331, 43грн., №0002921503/3/3797 від 27.12.2010 року на суму штрафу 86484,24грн., №0002921503/3/3796 від 27.12.2010 року на суму штрафу 12940,87грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Враховуючи, що справу може бути вирішено на основі наявних у справі письмових доказів, а згідно ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи; апеляційною інстанцією не визнана обов»язковою особиста участь осіб, які беруть участь у справі, тому колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Позивач є юридичною особою, зареєстрований 31.03.2006 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Відповідача.

31.05.2010 року Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку Позивача з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за період з листопада 2008 року по грудень 2009 року, в ході проведення якої встановлено порушення Позивачем вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.197 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виявилось у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобовязань, визначених на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2008 року по грудень 2009 року.

Крім того, Відповідачем встановлено факти несвоєчасної сплати податкових зобовязань, визначених на підставі податкового повідомлення-рішення від 14.11.2008 року №0005032301.

За результатами перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 11.06.2010 року №0002911503/0/1988 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу, що становить 1331,43 грн.;

- від 11.06.2010 року №0002921503/0/1989 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу, що становить 86484,24 грн.;

- від 11.06.2010 року №0002931503/0/1990 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу, що становить 12940,87 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до вищестоящих податкових органів в порядку апеляційного узгодження, проте, за результатами розгляду скарг Позивача, податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.

У звязку зі зміною строків сплати визначених податкових зобовязань і строків на оскарження прийнятого рішення, Відповідачем з тих самих підстав приймались нові податкові повідомлення рішення, внаслідок чого попередні податкові повідомлення рішення, а саме: від 27.12.2010 року №0002911503/3/3798; від 27.12.2010 року №0002921503/3/3797; від 27.12.2010 року №0002931503/3/3796 втрачали чинність.

Отже, на день розгляду справи судом першої інстанції залишилися чинними податкові повідомлення-рішення від 27.12.2010 року №0002911503/3/3798, від 27.12.2010 року №0002921503/3/3797, від 27.12.2010 року №0002931503/3/3796.

Суд першої інстанції, проаналізувавши та співставивши дані щодо сплати Позивачем задекларованих податкових зобовязань, виявлених під час перевірки і відображених в акті перевірки від 31.05.2010 року №977/1503/34161796/252, з даними, наданими Позивачем, та підтверджених копіями податкових декларацій і платіжних доручень дійшов висновку, що відомості, зазначені у вказаному акті не відповідають дійсності.

У період з листопада 2008 року по грудень 2009 року Позивачем подавалися Відповідачу податкові декларації з податку на додану вартість, своєчасно та в повному обсязі сплачувалися задекларовані суми податку на додану вартість із зазначенням у платіжних дорученнях у полі «Призначення платежу» підстави для перерахування - дані відповідних податкових декларацій.

Втім, в акті перевірки міститься посилання щодо несвоєчасної сплати Позивачем податкового зобовязання, визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення від 14.11.2008 року №0005032301, проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо прийняття цього повідомлення-рішення податковим органом, а також підстави включення цих відомостей до акта перевірки.

Також відсутні відомості про те, на погашення якого саме податкового боргу спрямовувались кошти, сплачені Позивачем на виконання податкових зобов»язань та чи набули вони статусу податкового боргу.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно положень п.1.11 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі - Закон) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Положеннями ст.5 Закону передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Згідно з підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступним за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з підпунктом 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до положень п.7.7 ст.7 Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно п.3.8 вказаної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що жодними нормами закону не передбачено право контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності факту існування податкового боргу у платника податків, застосування положень п.7.7 ст.7 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є безпідставним, а оскільки Відповідачем не доведено правомірності погашення податкового боргу попередніх періодів за рахунок платежів, сплачених платником податків за поточними податковими зобовязаннями, рішення про накладення штрафу на Позивача за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань є неправомірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий судя

Судді