Ухвала суду № 21084877, 19.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1170/2а-365/11 19 грудня 2011 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                    Католікяна М.О.,

суддів                                         Коршуна А.О., Панченко О.М.,

при секретарі                              Піддубній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Кіровоградської митниці на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградський завод вагодозуючого обладнання»до Кіровоградської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

02 лютого 2011 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 31.08.2010 р. він звернувся до відповідача з вантажною митною декларацією № 901000008/2010/005768, відповідно до якої був задекларований певний товар. У порушення вимог Митного кодексу України всупереч наявним відомостям митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, і митна вартість задекларованого товару була підвищена. У зв’язку з цим позивач був змушений задекларувати товар за визначеною митним органом вартістю та сплатити відповідні кошти. На думку позивача, надані ним документи були достатніми для митного оформлення товару за ціною, зазначеною у деклараціях, а дії відповідача щодо відмови у митному оформленні та відповідне рішення є незаконними. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання протиправним рішення відповідача про неможливість застосування митної вартості товару, заявленої декларантом, визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товару № 901000006/2010/000339/2 від 02.09.2010 р., визнання протиправним та скасування рішення про відмову у митному оформленні товару, зобов’язання провести митне оформлення товару на підставі вантажної митної декларації № 901000008/2010/005768 (а.с.а.с. 3 –6).

01 березня 2011 року судом було ухвалено постанову про задоволення позову у частині визнання протиправними та скасування рішень. Постанова вмотивована тим, що ціна товару при митному оформленні була визначена позивачем за першим методом (за ціною угоди). При цьому відповідачу було надано усі передбачені законом документи, тому він не мав підстав для застосування іншого методу визначення вартості товару. З матеріалів справи не вбачається, що між сторонами відповідно до закону було проведено консультації тощо (а.с.а.с. 89 –94).

09 березня 2011 року відповідач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі відповідач зазначив, що рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального права. Так, у нього були усі правові підстави для витребування у декларанта додаткових документів. Неподання декларантом додаткових документів за вимогою митного органу є підставою для незастосування першого методу визначення митної вартості товарів. При цьому митним органом було послідовно проаналізовано можливість застосування інших методів визначення митної вартості товару. Викладені обставини стали причиною звернення відповідача до суду з апеляційною скаргою, у якій він просив постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити у позові (а.с.а.с. 97 –100).

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, звернувшись до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови від 01.03.2011 р. у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що 31.08.2010 р. позивачем за вантажною митною декларацією № 901000008/2010/005768 до митного оформлення був заявлений придбаний за договором купівлі-продажу № WT100430-JSC05 від 27.04.2010 р. товар (електронні ваги). У декларації позивачем було заявлено митну вартість товару за ціною договору.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем було надано митному органу наступні документи: контракт, рахунки виробника (інвойси), коносамент, документ про оплату товару, митна декларація країни відправлення, калькуляція виробника, прайс-лист з додатками, інформація про виробника, висновок Держзовнішінформ тощо.

Митним органом у зв’язку із сумнівами щодо заявленої митної вартості товару були витребувані додаткові документи, на що позивачем було повідомлено про об’єктивну неможливість їх надання.

02 вересня 2010 року відповідач ухвалив рішення № 901000006/2010/000339/2 про визначення митної вартості товарів, згідно з яким митну вартість було підвищено. При визначенні митної вартості товару відповідач застосував резервний метод.

Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Митним кодексом України 2002 року (далі –МК України), Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 (далі –Порядок).

Відповідно до частини 1 статті 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Стаття 266 МК України містить вичерпний перелік видів та випадків застосування методів визначення митної вартості товарів. При цьому, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Між тим, такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що таких консультацій з позивачем відповідачем проведено не було.

Крім того, справа не містить жодних доказів на підтвердження послідовного застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість, виходячи саме з ціни договору, що підлягала сплаті згідно з умовами контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.

Пунктом 7 Порядку визначено вичерпний перелік документів, що зобов'язаний подати декларант для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант.

Зважаючи на зміст приведеної норми, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було подано усі необхідні документи, які дозволяли митному органу визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів.

Згідно з пунктом 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця: рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; калькуляція фірми-виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем – копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

З аналізу приведеної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надавати повний перелік документів відповідно, а витребування таких документів можливе лише в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, відповідач послався на неподання позивачем додатково витребуваних документів.

Між тим, такий висновок відповідача є безпідставним, оскільки позивач обґрунтував безпідставність їх витребування.

Ані з рішення про визначення митної вартості товарів, ані з інших матеріалів справи також не вбачається відповідних підстав для визначення вартості товарів за резервним методом, а також обґрунтування неможливості застосування попередніх методів в їх послідовності.

Апеляційний суд також критично ставиться до змісту рішення відповідача, у якому не вказано, якою саме ціновою інформацією та за який період він керувався та чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів статей 268, 269 МК України.

Таким чином, відповідач усупереч статті 266 МК України порушив принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості.

У відповідності з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач протягом розгляду справи не довів у процесуально визначений спосіб правомірність ухвалення рішення про визначення митної вартості товарів.

Таким чином, з’ясувавши у повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм належну оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи доказами і не спростовуються доводами апеляційної скарги, тому її необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Кіровоградської митниці залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградський завод вагодозуючого обладнання»до Кіровоградської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строк, визначені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 11 січня 2012 року.

Головуючий суддя                                                                       М.О. Католікян

Суддя                                                                                 А.О. Коршун

Суддя                                                                                 О.М. Панченко