Ухвала суду № 21084871, 19.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-0870/4730/11 19 грудня 2011 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                    Католікяна М.О.,

суддів                                         Коршуна А.О., Панченко О.М.,

при секретарі                              Піддубній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність Буд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

у с т а н о в и в:

16 червня 2011 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у період з 28.03.2011 р. по 29.03.2011 р. відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період роботи з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. За результатами проведеної перевірки 30.03.2011 р. було складено акт та згодом (19.04.2011 р.) –ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000442302/10511 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість (1391 202,00 грн. –податок на додану вартість, 212871,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції). Згідно з актом перевірки під час її проведення було встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «МІК», ТОВ «Фірма «Парол», ТОВ «Халкида», ТОВ «Мдіна ЛТД», а також нікчемність правочинів, укладених з цими особами. На думку позивача, висновки перевірки є помилковими, оскільки відповідачем взагалі не досліджувалися вказані договори, відповідні бухгалтерські документи тощо, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення 0000442302/10511 від 19.04.2011 р. (т. 1 а.с.а.с. 3 –12).

05 липня 2011 року Прокуратура Запорізької області повідомила суд про вступ прокурора у справу (т. 6 а.с. 99).

31 серпня 2011 року судом було ухвалено постанову про задоволення позову. Постанову вмотивоване тим, що відповідачем під час перевірки не були досліджені первинні документи, що стосуються виконання вказаних правочинів. Ці документи були надані позивачем лише в судовому засіданні, і їх наявність та належне оформлення цілком спростували висновок відповідача про нікчемність правочинів та відповідне заниження податку на додану вартість (т. 28 а.с.а.с. 265 –269).

26 вересня 2011 року відповідач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі відповідач зазначив, що рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, вказані правочини за їх змістом було укладено з порушенням публічного порядку і спрямовані на заволодіння майном держави тощо. Що стосується первинних документів, то під час перевірки їх не було надано, тому їх і не було досліджено. Відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати і відмовити у позові (т. 28 а.с.а.с. 273 –278).

У судовому засіданні прокурор підтримала апеляційну скаргу відповідача.

Представники позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення; до початку судового засідання не надав документи, які підтверджують поважність причин неявки, та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

Вислухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови від 31.08.2011 р. у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що у період з 28.03.2011 р. по 29.03.2011 р. відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період роботи з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р.

За результатами перевірки був складений акт № 54/23-2/34535784 від 30.03.2011 р. (т. 1 а.с.а.с. 212 –225).

Перевіркою було встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «МІК», ТОВ «Фірма «Парол», ТОВ «Халкида», ТОВ «Мдіна ЛТД», нікчемність правочинів, укладених з цими особами, і відповідне заниження податку на додану вартість на 1391202,00 грн.

19 квітня 2011 року відповідачем було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000442302/10511, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (1391 202,00 грн. –податок на додану вартість, 212871,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції) (т. 1 а.с. 209).

Приведені вище спірні правовідносини врегульовано нормами Цивільного кодексу України 2003 року (далі –ЦК України), Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон № 168/97-ВР), Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі –Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі –Положення).

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 –3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

У відповідності зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Ураховуючи зміст приведених норм та викладені в акті перевірки відомості, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів, оскільки вони взагалі не обґрунтовані законом (відповідач в акті перевірки лише цитує норми ЦК України, що регулюють сферу недійсності правочинів, жодним чином не узгоджуючи їх із змістом укладених позивачем договорів).

Про оспорюваність вказаних правочинів додатково свідчать численні документи, надані позивачем у судових засіданнях (договори, додатки до них, накладні, бухгалтерські документи), що підтверджують настання для сторін правочинів цілком конкретних юридичних наслідків, тобто реалізацію таких правочинів.

Таким чином, з огляду на недоведеність відповідачем факту нікчемності укладених позивачем правочинів висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставним.

Крім того, реальність господарських операцій за укладеними договорами була підтверджена шляхом надання самих договорів та додатків до них, а також первинних документів, тобто документів, що містять відомості про усі господарські операції та підтверджують їх здійснення, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі матеріалів, акти приймання-передачі виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, товарно-транспортні накладні, подорожними листами вантажного автомобіля тощо (т.т. 6 –28).

При цьому апеляційний суд вважає правильною оцінку суду першої інстанції вказаних первинних документів, оскільки таку оцінку було дано з огляду на приписи підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV, абзацу 1 пункту 2.4 Положення.

За правилами частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач протягом розгляду справи не довів у процесуально визначений спосіб з використанням належних та допустимих доказів правомірність ухвалення рішення.

Таким чином, з’ясувавши у повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм належну оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи доказами і не спростовуються доводами апеляційної скарги, тому її необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність Буд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строк, визначені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 11 січня 2012 року.

          Головуючий суддя                                                                       М.О. Католікян

Суддя                                                                                 А.О. Коршун

Суддя                                                                                 О.М. Панченко