Ухвала суду № 21084358, 08.06.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2011 р.справа № 2а-10153/08 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Мірошниченка М.В.

суддів: Юхименка О.В. Руденко М.А.

при секретарі судового засідання:Тепловій Г.Є.

за участю представників :

позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.06.2011р.;

позивача: ОСОБА_2, довіреність від 01.06.2011р.;

відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 14.01.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці, м. Дніпропетровськ

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 28.09.2009р.

у справі № 2-а-10153/08/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Отіс Тарда»,

м. Дніпропетровськ

до відповідача Дніпропетровської митниці, м. Дніпропетровськ

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Отіс Тарда»заявлено позов до Дніпропетровської митниці про визнання частково недійсними податкових повідомлень: 1) № 47 від 07.08.2008р. на загальну суму 36743,67 грн., у т.ч. 24495,78 грн. за основним платежем та 12247,89 грн. штрафних (фінансових) санкцій; 2) № 48 від 08.08.2008р. на загальну суму 170236,58 грн., у т.ч. 113491,05 грн. за основним платежем та 56745,53 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками розгляду справи по суті, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2009р. у справі № 2-а-10153/08/0470 позов задоволений. Визнано неправомірними та скасовані частково податкові повідомлення Дніпропетровської митниці № 47 від 07.08.2008р. на суму 36743 та № 48 від 08.08.2008р. на суму 170236,58 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем при декларуванні митної вартості товарів цілком правомірно надавалися листи перевізника у підтвердження факту вірного розподілу транспортних витрат. Застосування митницею непрямих методів при розрахунку транспортних витрат, які були понесені підприємством до кордону України, є неправомірним, оскільки митницею були самостійно розраховані транспортні витрати до кордону України пропорційно відстані від місця завантаження до кордону України, виходячи із загальної вартості транспортних послуг.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Дніпропетровською митницею подана апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2009р. у справі №2-а-10153/08/0470 та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування таких вимог відповідач посилається на те, що судом неповно досліджені всі обставини справи та невірно застосовані норми матеріального права. Зазначає зокрема, що судом не надано належної оцінки доказам митниці про виявлені розбіжності у документах та тим обставинам, що у більшості випадків декларування транспортних витрат здійснювалось на підставі довідок підприємств-експедиторів, що організовували перевезення вантажу, та калькуляцій витрат на доставку товару, наданих позивачем; в той же час, позивач не здійснював перевезення товарів власним транспортом. Неповне включення сум на перевезення імпортних вантажів до їх задекларованої митної вартості призвело до заниження реальної митної вартості товарів і спричинило виникнення податкового зобовязання. Надані підприємством листи-довідки не містять чіткого розподілу транспортних витрат.

ТОВ «Отіс Тарда»в запереченнях на апеляційну скаргу не погоджується із викладеними в ній доводами, вказавши на те, що постанова суду прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права. Зазначає зокрема, що довідка підприємства-перевізника є необхідним документом, яким підтверджується транспортні витрати. При проведенні позапланової виїзної перевірки митним органом неправомірно застосовані непрямі методи. Калькуляції витрат на доставку товару надавались митному органу за його проханням, в якості доповнення до довідки-перевізника. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 08.06.2011р. представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та в запереченнях на неї.

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою комплексу «Камертон».

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 08.06.2011р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, Дніпропетровською митницею була проведена перевірка стану дотримання на підприємстві ТОВ «Отіс Тарда»законодавства України з питань митної справи. За результатами перевірки складений акт від 24.07.2008р. № 16/8/11000000/13453815.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, що у періоді з 01.01.2007р. по 30.04.2008р. підприємство здійснювало ввезення на митну територію України товарів з метою подальшого виробництва елементів облицювання автомобілів, комбайнів, тракторів та їх реалізацію на території України, Росії та Білорусії.

Згідно даних оформлених ВМД, протягом перевіряємого періоду, підприємством було імпортовано продукції на загальну суму 20313812,53 грн.

Перевезення імпортних вантажів від нерезидента за зовнішньоекономічними контрактами для ТОВ «Отіс Тарда»здійснювали вітчизняні підприємства-перевізники, з якими товариством або за його дорученням укладались угоди щодо отримання послуг з перевезення імпортних вантажів, здійснювались розрахунки за їх надання.

Під час перевірки, з метою зіставлення заявлених під час митного оформлення та фактично здійснених витрат на доставку імпортних вантажів, проведено звірку даних вантажних митних декларацій та первинних документів бухгалтерського обліку підприємства (рахунків, актів виконаних робіт).

В процесі звірки було виявлено випадки неповного декларування сум, сплачених за транспортування товарів, ввезених на митну територію України на умовах поставки EXW, FCA всього на суму 188342,53 грн.

Крім того, встановлено, що в більшості випадків декларування транспортних витрат здійснювалось на підставі довідок підприємств-експедиторів, що організовували перевезення вантажу, калькуляцій витрат на доставку товару, наданих ТОВ «Отіс Тарда».

З посиланням на абз.5 п.8 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006р. № 1766, відповідачем зазначено, що калькуляція транспортних витрат надається у разі здійснення перевезення товарів з використанням власного транспортного засобу.

Надані підприємством калькуляції не містять відомостей про протяжність маршруту у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Довідки про транспортні витрати, отримані від підприємств-експедиторів, порушують вимоги абз.4 п.8 Порядку № 1766 та не містять реквізитів товаротранспортних документів. Згадані довідки не можуть бути перевірені посадовими особами, уповноваженими на проведення перевірки, через відсутність первинних документів.

В акті зазначено, що оскільки підприємством подані відомості, що не містять достовірної, економічно обґрунтованої та документально підтвердженої інформації, та не надані додаткові документи, що пояснюють розподіл вартості транспортних послуг, керуючись методологією обліку витрат, встановленого Стандартом бухгалтерського обліку 16 «Витрати», змінні витрати загальновиробничого характеру розподіляються з використанням бази розподілу (наприклад, обсягу виконаної роботи), а оскільки вага вантажу є величиною постійною, перевіряючи здійснили розподіл транспортних витрат пропорційно відстані маршруту від місця завантаження до кордону України та від кордону України до м. Дніпропетровська.

Відхилення, виявлені у бухгалтерському обліку підприємства від даних митного оформлення по ВМД дають підстави вважати про неповне включення сум на перевезення імпортних вантажів до їх задекларованої митної вартості, що є порушенням ст.267 МК України, яке призвело до заниження реальної митної вартості товарів та не донарахування митних платежів в сумі 139072,75 грн., в т.ч. мита 24495,78 грн., ПДВ 113491,05 грн., митних зборів 1085,92 грн.

На підставі акту перевірки від 24.07.2008р. № 16/8/11000000/13453815 відповідачем були прийняті податкові повідомлення: 1) від 07.08.2008р. № 47, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України на суму 36743,67 грн., у т.ч. 24495,78 грн. за основним платежем, 12247,89 грн. штрафних (фінансових) санкцій; 2) від 08.08.2008р. № 48, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України на суму 170236,58 грн., у т.ч. 113491,05 грн. за основним платежем, 56745,53 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погодився із висновками митного органу про визначення сум податкових зобовязань, посилаючись на наступні обставини. При митному оформленні відповідачу були надані всі документи, відповідно до постанови КМУ № 1766 від 20.12.2006р., а саме, довідки підприємств-перевізників, що здійснили перевезення, які містять реквізити товаротранспортного документу, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства. Відповідні довідки визначені постановою КМУ № 1766 від 20.12.2006р. як необхідні документи на підтвердження транспортних витрат. Також, на прохання митного органу, позивачем були надані калькуляції транспортних витрат в доповнення до довідок підприємств-перевізників. Митним органом неправомірно застосовані непрямі методи, описані в п.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У звязку з цим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності зі ст.259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ст.262 МК України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

За змістом ст.267 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів.

Пунктом 8 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006р. № 1766 закріплено, що для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:

- або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;

- або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Як встановлено в ході перевірки, в більшості випадків декларування позивачем транспортних витрат здійснювалось на підставі довідок підприємств-експедиторів, що організовували перевезення вантажу, калькуляцій витрат на доставку товару, наданих ТОВ «Отіс Тарда».

Довідки про транспортні витрати, отримані від підприємств-експедиторів, митним органом не прийняті до уваги з тих підстав, що такі довідки не містять реквізитів товаротранспортних документів.

Проте, зазначені доводи відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення базуються на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, як це передбачено ч.1 ст.264 МК України.

Так, під час митного оформлення товару декларантом для підтвердження транспортних витрат подавались, зокрема, договори про перевезення (транспортного експедирування), транспортні документи міжнародні товарно-транспортні накладні, довідки перевізників про транспортні витрати.

При цьому, довідки перевізників про транспортні витрати містять відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання відповідних послуг та підписи уповноважених осіб. В довідках відсутні реквізити товаротранспортного документу, однак порівняння номерів транспортних засобів, що визначені у довідках, із номерами засобів, визначених у вантажних митних деклараціях та інших документах, дає підстави дійти до висновків щодо можливості ідентифікації кожної довідки до вантажної митної декларації, та можливості встановлення належності послуг до товарів. Це спростовує висновки відповідача щодо неможливості підтвердження довідками сум транспортних витрат.

Посилання відповідача на неналежність поданих позивачем митному органу калькуляцій витрат на доставку товару з тих підстав, що такі калькуляції надаються лише у разі здійснення перевезення товарів з використанням власного транспортного засобу (абз.5 п.8 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»), в той час коли перевезення товарів здійснювалось із залученням транспортних засобів інших підприємств-перевізників, судом до уваги не приймаються, оскільки зазначені калькуляції надавались позивачем за вимогою митного органу до відома в якості доповнень до довідок перевізників про транспортні витрати, про що зазначив позивач та не заперечував відповідач.

Крім того, враховуючи альтернативність п.8 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006р. № 1766, лише довідок перевізників достатньо для підтвердження задекларованих транспортних витрат позивача.

При цьому, вимоги пункту 8 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України,та подання відомостей для її підтвердження» розглядаються судом у системному аналізі зі змістом ст.249 та ч.1 ст.264 Митного кодексу України. Так, на підтвердження транспортних витрат декларантом подавались, зокрема, договори про перевезення (транспортного експедирування), транспортні документи міжнародні товарно-транспортні накладні, рахунки, акти виконаних робіт, довідки перевізників про транспортні витрати. Обчислювальний аналіз цих документів дає можливість ідентифікації та виділення витрат на транспортування після ввезення, не включених до ціни, з загального розміру витрат на транспортування.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не було доведено у встановленому законом порядку правомірності визначення позивачеві сум податкових зобовязань за спірними податковими повідомленнями № 47 від 07.08.2008р. та № 48 від 08.08.2008р. В той же час, позивачем доведені ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, а саме, відсутності факту заниження реальної вартості товарів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2009р. у справі № 2-а-10153/08/0470 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 25.06.2011р.

Головуючий:М.В. Мірошниченко

Суддя:О.В. Юхименко

Суддя:М.А. Руденко