Ухвала суду № 21084337, 24.06.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2011 р.справа № 2а-9540/09/0470 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Мірошниченка М.В.

суддів: Юхименка О.В. Руденко М.А.

при секретарі судового засідання:Федоровій Т.С.

за участю представників :

позивача: ОСОБА_1, довіреність від 20.08.2009р.;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 28.04.2011р.;

відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 16.05.2011р.;

прокуратури: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції

у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

заяву про приєднання до апеляційної скарги Прокуратури Дніпропетровської області,

м. Дніпропетровськ

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 24.03.2010р.

у справі № 2-а-9540/09/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Вайтер»,

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача Центральної міжрайонної державної податкової інспекції

у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

за участю Прокуратури Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Тех-Вайтер»заявлено позов до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про: 1) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Центральної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 15.07.2009р. №0000932301/2 про нарахування ПП «Тех-Вайтер»на підставі акту перевірки №746/230/30499109 від 27.03.2009р. податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств за кодом платежу 301102101, на загальну суму 1198333,00 грн., в т.ч. 798889,00 грн. за основним платежем і 399444,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 2) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Центральної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 15.07.2009р. №0000942301/2 про нарахування ПП «Тех-Вайтер»на підставі акту перевірки №746/230/30499109 від 27.03.2009р. податкового зобовязання з податку на додану вартість, код платежу 3014010111, на загальну суму 918577,50 грн., в т.ч. 612385,00 грн. за основним платежем і 306192,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (відповідно до уточнених позовних вимог).

За наслідками розгляду справи по суті, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2010р. у справі № 2-а-9540/09/0470 адміністративний позов задоволений. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Центральної МДПІ у м. Кривому Розі від 15.07.2009р. № 0000932301/2 та від 15.07.2009р. № 0000942301/2.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач виконав всі вимоги закону і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку відобразив у деклараціях з податку на прибуток підприємств валові витрати на суму вартості отриманого та оплаченого товару, і правомірно на підставі отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, перерахованого на рахунки продавців.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Центральною МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області подана апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2010р. у справі №2-а-9540/09/0470 та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування таких вимог відповідач посилається на те, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не в повному обсязі досліджені всі докази по справі, та як наслідок, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Доводи скарги зводяться до того, що відповідні договори позивача з його контрагентами були укладені для проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Заявою від 15.12.2010р. Прокуратура Дніпропетровської області приєдналась до апеляційної скарги відповідача.

ПП «Тех-Вайтер»в запереченнях на апеляційну скаргу не погоджується із викладеними в ній доводами та просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 24.06.2011р. представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та в запереченнях на неї.

Представник прокуратури законним правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, у відсутності представника прокуратури, відповідно до ст.196 КАС України, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою комплексу «Оберіг».

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 24.06.2011р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, Центральною МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Тех-Вайтер»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. За результатами перевірки складений акт від 27.03.2009р. №746/230/30499109.

В ході перевірки контролюючим органом було встановлено, що за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. ПП «Тех-Вайтер»задекларовано валові витрати у сумі 5567899,00 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. встановлено їх завищення всього у сумі 3192502,00 грн.

Встановлено, що підприємство здійснювало операції з придбання промислового устаткування, а саме, секторів дискових вакуумних фільтрів.

Так, між ПП «Тех-Вайтер»(покупець) і ТОВ «СКС-Трейд»(постачальник) укладені договори купівлі-продажу від 24.01.2006р. №24/01, від 20.02.2006р. №20/02, від 09.03.2006р. №09/09, від 17.04.2006р. №17/04, від 17.05.2006р. №17/05, від 01.06.2006р. №01/06, від 10.07.2006р. №10/07, від 01.08.2006р. №01/08, від 17.09.2006р. №17/09, від 05.10.2006р. №05/10, за умовами яких покупець купує, а продавець продає сектора дискові вакуумних фільтрів, згідно специфікацій на загальну суму 1562676,00 грн.

ПП «Тех-Вайтер»перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «СКС-Трейд»відповідно до рахунків-фактур по даним договорам суму 1562676,00 грн. Кредиторська заборгованість на 01.01.2006р. 157800,00 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку ПП «Тех-Вайтер»на підприємстві станом на 31.12.2008р. перед ТОВ «СКС-Трейд»заборгованість відсутня.

ПП «Тех-Вайтер»отримано від ТОВ «СКС-Трейд»податкові та видаткові накладні, які підписані від ТОВ «СКС-Трейд»директором ОСОБА_5

ПП «Тех-Вайтер»придбані товари, згідно накладних, включено до складу валових витрат у відповідних податкових періодах на загальну суму 1302230,00 грн.

Податкові накладні відображено в реєстрах отриманих податкових накладних в відповідних податкових періодах та податок на додану вартість в сумі 260446,00 грн. віднесено до складу податкового кредиту в деклараціях по ПДВ.

ПП «Тех-Вайтер»(покупець) укладено з ТОВ «Оникс ЛТД»(постачальник) договори купівлі-продажу: від19.11.2006р. №19/11, від 27.12.2006р. №27/12, від 15.01.2006р. №15/01, від 02.02.2006р. №02/02, за умовами яких покупець купує, а продавець продає сектора дискові вакуумних фільтрів, згідно специфікацій, на загальну суму 235890,00 грн.

ПП «Тех-Вайтер»перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Оникс ЛТД»відповідно до рахунків-фактур, по даним договорам суму 235890,00 грн.

ПП «Тех-Вайтер»отримано від ТОВ «Оникс ЛТД»податкові та видаткові накладні, які підписані від ТОВ «Оникс ЛТД»директором ОСОБА_6

ПП «Тех-Вайтер»придбані товари, згідно накладних, включено до складу валових витрат у відповідних податкових періодах на загальну суму 196575,00 грн.

Податкові накладні відображено в реєстрах отриманих податкових накладних в відповідних податкових періодах та податок на додану вартість в сумі 39315,00 грн. віднесено до складу податкового кредиту в деклараціях по податку на додану вартість.

В ході проведення зустрічних перевірок з питань підтвердження відомостей стосовно відносин ПП «Тех-Вайтер»з ТОВ «СКС-Трейд», ТОВ «Оникс ЛТД»та дотримання податкового законодавства встановлено, що дані підприємства мають ознаки фіктивності з наступних причин.

ТОВ «Оникс ЛТД»за місцем знаходження не знаходиться, з січня 2007р. не подає податкову звітність до ДПІ. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2007р. відкрито провадження у справі №А2/2982-07 про припинення юридичної особи.

ТОВ «СКС-Трейд»за місцем знаходження не знаходиться. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2008р. у справі №Б15/165-08 припинено юридичну особу.

В ході перевірки фактів сумнівності проведених фінансово-господарських операцій встановлено, що відносно громадянина ОСОБА_7, який фактично розпоряджався фінансами та документами ТОВ «Оникс ЛТД»та ТОВ «СКС-Трейд», у 2007р. порушено кримінальну справу за ч.2 ст.205 та ч.2 ст.358 КК України. Слідством встановлено, що ОСОБА_7, діючи з метою отримання доступу до фінансово-господарської діяльності ТОВ «СКС-Трейд», для прикриття незаконної діяльності підшукав громадянина ОСОБА_5, якому запропонував за матеріальну винагороду оформитись на посаду директора вказаного підприємства без подальшої участі в його діяльності, на що ОСОБА_5 дав свою згоду. Після цього, ОСОБА_7 були передані реєстраційні і бухгалтерські документи ТОВ «СКС-Трейд». Таким чином, 02.11.2005р. ОСОБА_7 після оформлення ОСОБА_5 на посаду директора ТОВ «СКС-Трейд»фактично придбав даний субєкт підприємницької діяльності, а також доступ до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Окрім цього, ОСОБА_7 діючи з метою створення фіктивного підприємства юридичної особи для прикриття незаконної діяльності і для полегшення завдання по створенню фіктивного підприємства, підшукав громадянина ОСОБА_8, якому запропонував за матеріальну винагороду зареєструвати на своє імя субєкт підприємницької діяльності юридичну особу і бути оформленим на посаду директора даного підприємства. Таким чином, 08.12.2005р. ОСОБА_7 після оформлення ОСОБА_8 на посаду директора ТОВ «Оникс ЛТД»фактично придбав даний субєкт підприємницької діяльності і дістав доступ до фінансово-господарської діяльності підприємства.

В період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. на розрахункові рахунки ТОВ «СКС-Трейд»і ТОВ «Оникс ЛТД»надходили грошові кошти від ПП «Тех-Вайтер»як оплата за товари, а в дійсності по безтоварним операціям для подальшого переводу з безготівкової в готівкову форму, які ОСОБА_7 перераховував на розрахункові рахунки створених ним субєктів підприємницької діяльності, де незаконно переводив з безготівкової в готівкову форму обігу або за допомогою чекових книжок безпосередньо з розрахункових рахунків ТОВ «СКС-Трейд»і ТОВ «Оникс ЛТД». Окрім цього, ОСОБА_7 за попередньою змовою з невстановленою особою, займаючись фіктивною підприємницькою діяльністю, повязаною з незаконним переказом грошових коштів, складав і використовував свідомо підроблені документи, що відображають проведені постачання товарів на ТОВ «СКС-Трейд»і ТОВ «Оникс ЛТД», які передавав невстановленим особам для обгрунтвоаності перерахувань.

Висновком експерта про проведення почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи на договорах, рахунках, накладних, податкових накладних виконані не ОСОБА_5 та не ОСОБА_8

На підставі цього встановлено, що директор ТОВ «СКС-Трейд»ОСОБА_5, директор ТОВ «Оникс ЛТД»ОСОБА_8 будь-якою фінансово-господарською діяльністю підприємств не займалися, відношення до ведення бухгалтерської та податкової звітності не мали.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24.09.2007р. по справі №1-701-2007 громадянина ОСОБА_7 визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.358 КК України.

Також в ході проведення податкової перевірки було встановлено, що між ПП «Тех-Вайтер»(покупець) і ТОВ «Мегабелтсервіс С»(постачальник) укладені договори купівлі-продажу: від 07.06.2007р. №07/06, від 11.07.2007р. №11/07, від 02.08.2007р. №02/08, від 06.09.2007р. №06/09, від 01.10.2007р. №01/10, від 08.11.2007р. №08/11, від 03.12.2007р. №03/12, від 21.01.2008р. №21/01, від 01.02.2008р. №01/02, від 05.03.2008р. №05/03, за умовами яких покупець купує, а продавець продає сектора дискові вакуумних фільтрів, згідно специфікацій, на загальну суму 2032434,00 грн.

ПП «Тех-Вайтер»перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Мегабелтсервіс С»відповідно до рахунків-фактур по даним договорам, суму 2032434,00 грн.

ПП «Тех-Вайтер»отримано від ТОВ «Мегабелтсервіс С»податкові та видаткові накладні, які підписані від ТОВ «Мегабелтсервіс С»директором ОСОБА_9

ПП «Тех-Вайтер»придбані товари, згідно накладних, включено до складу валових витрат у відповідних податкових періодах на загальну суму 1693695,00 грн.

Податкові накладні відображено в реєстрах отриманих податкових накладних в відповідних податкових періодах та податок на додану вартість в сумі 338739,00 грн. віднесено до складу податкового кредиту в деклараціях по податку на додану вартість.

В ході проведення зустрічних перевірок з питань підтвердження відомостей стосовно відносин ПП «Тех-Вайтер»з ТОВ «Мегабелтсервіс С»та дотримання податкового законодавства встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 07.08.2008р. у справі №42/78Б ТОВ «Мегабелтсервіс С»визнано банкрутом відповідно до ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як відсутнього боржника. 29.09.2008р. скасовано державну реєстрацію ТОВ «Мегабелтсервіс С».

У ПП «Тех-Вайтер»власні складські приміщення відсутні. Договори оренди складських приміщень підприємством не укладалися.

ПП «Тех-Вайтер»повинен мати документи, які підтверджують його право власності на придбаний товар. Таким документом, зокрема, є акт приймання-передачі товару. Оскільки товар фактично не надходив на склад ПП «Тех-Вайтер», так як складські приміщення відсутні, акти приймання-передачі цього товару на відповідальне зберігання також відсутні. Також, необхідно мати копії транспортних та супроводжувальних документів. Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН.

Для проведення перевірки не надано акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування продукції.

В акті перевірки зазначено, що операції із придбання мали нереальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Відповідно наданих документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій.

Проведеною перевіркою ПП «Тех-Вайтер»господарські операції не підтверджуються стосовно наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

З посиланням на ст.ст. 203, 215, 228, 626, 629, 655, 656, 658 662 ЦК України, ст.ст. 2, 9 Бюджетного кодексу України податковим органом зроблено висновок про те, що ПП «Тех-Вайтер»перераховувались кошти ТОВ «СКС-Трейд», ТОВ «Оникс ЛТД», ТОВ «Мегабелтсервіс С»без мети реального настання правових наслідків, з метою формування валових витрат, податкового кредиту та, як наслідок, заниження обєкту оподаткування, несплати податків; такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Тобто, укладений ПП «Тех-Вайтер»правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 ЦК України порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

Згідно висновків ДПІ, підприємством в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено валові витрати за перевіряємий період на 3192502,00 грн. Також, в порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на 638501,00 грн.

На підставі акту перевірки від 27.03.2009р. №746/230/30499109, а також за результатами процедури апеляційного оскарження, податковим органом були прийняті: 1) податкове повідомлення-рішення від 15.07.2009р. №0000942301/2, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 918577,50 грн., у т.ч. 612385,00 грн. за основним платежем та 306192,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 2) податкове повідомлення-рішення від 15.07.2009р. №0000932301/2, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1198333,00 грн., у т.ч. 798889,00 грн. за основним платежем та 399444,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із висновками податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, посилаючись на наступні обставини. Посилання відповідача в акті перевірки на нікчемність укладених угод є безпідставним, оскільки податковим органом не встановлено факту несплати податків по угодам контрагентами ПП «Тех-Вайтер». Відповідні угоди були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а саме, товар, що покупався позивачем за такими угодами, в подальшому продавався іншим підприємствам, про що свідчать укладені договори. Крім того, невиконання стороною угоди обовязків щодо подання звітності чи порушення стороною договору законодавства про податки не є підставою для визнання угоди недійсною. Позивачем правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит.

У звязку з цим, позивач звернувся до суду адміністративної юрисдикції із даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За змістом п.п.5.3.9. п.5.9. ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч.2 ст.9 цього Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження правомірності понесення валових витрат позивач мав всі необхідні первинні документи, як-то: договори купівлі-продажу, товарні накладні, рахунки, податкові накладні.

Придбаний товар обліковувався позивачем належним чином в бухгалтерському обліку. За придбаний товар позивачем перераховувались грошові кошти своїм контрагентам, про що свідчать банківські виписки, відповідні проводки в бухгалтерському обліку.

В акті податкової перевірки відсутні будь-які відомості про невідповідність вищевказаних документів вимогам, що предявляються для первинних документів.

Крім того, норма п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що унеможливлює віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально. Правила ведення податкового обліку не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку (обов'язковими для віднесення певних витрат до складу валових витрат).

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Слід зазначити, що в пункті 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»міститься вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат. Серед цього переліку відсутні витрати на придбання ТМЦ за договорами позивача з його контрагентами.

Таким чином, слід вважати, що витрати, які понесло ПП «Тех-Вайтер»за договорами зі своїми контрагентами - ТОВ «СКС-Трейд», ТОВ «Оникс ЛТД», ТОВ «Мегабелтсервіс С»є валовими витратами підприємства, оскільки такі витрати безпосередньо повязані з господарською діяльністю.

Відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону).

В силу п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обставини справи свідчать про те, що правомірність включення до складу податкового кредиту сплачених сум підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, які містять усі необхідні реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На момент проведення перевірки позивач на підтвердження податкового кредиту мав необхідні податкові накладні. Позивачем в ціні придбаних у контрагента товарів по податковим накладним було сплачено ПДВ, у звязку з чим позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження щодо його розміру.

Таким чином, слід вважати, що податковий кредит за перевіряємий період був сформований позивачем у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Зміст акту перевірки свідчить про те, що висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат та заниження податку на додану вартість ґрунтується на висновках про нікчемність угод ПП «Тех-Вайтер»з його контрагентами - ТОВ «СКС-Трейд», ТОВ «Оникс ЛТД», ТОВ «Мегабелтсервіс С».

З цього приводу колегія суддів зазначає, що у відповідності зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди, які укладені між ПП «Тех-Вайтер»з вищевказаними контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у звязку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обовязків сторін за такими угодами. До того ж, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами вказаних угод.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст.67 Конституції України та законах України про оподаткування. Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом. Отже суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем не доведено, а судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод, укладених та вчинених між ПП «Тех-Вайтер»з ТОВ «СКС-Трейд», ТОВ «Оникс ЛТД»і ТОВ «Мегабелтсервіс С», не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків чи одержання податкової вигоди за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених угод.

Самі по собі договори купівлі-продажу товарів між ПП «Тех-Вайтер»з ТОВ «СКС-Трейд», ТОВ «Оникс ЛТД»і ТОВ «Мегабелтсервіс С»не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства; на час їх укладення та виконання сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для висновку про нікчемність укладених угод чи порушення такими угодами публічного порядку.

І оскільки суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угод і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети, тому наявність умислу у сторін при укладанні угод означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладених угод, яка суперечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави і суспільства.

Умисел юридичної особи визначається як умисел посадової (іншої фізичної особи), що підписала договір від імені юридичної особи та мала на це відповідні повноваження. За відсутністю таких повноважень, може існувати умисел конкретної фізичної особи, яка неправомірно діяла від імені юридичної особи як орган її управління, та прагнула настання відповідних наслідків. Така особа в межах вчинення договорів між ПП «Тех-Вайтер»з ТОВ «СКС-Трейд», ТОВ «Оникс ЛТД»і ТОВ «Мегабелтсервіс С»податковим органом у встановленому законом порядку не встановлена. Відповідачем не надано рішення або вироку суду, в яких було б встановлено умисел конкретних фізичних осіб, що укладали угоди від імені вказаних юридичних осіб з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Посилання податкового органу з цього приводу на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24.09.2007р. по справі №1-701-2007 у кримінальній справі по звинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.358 КК України, не може в достатній мірі свідчити про умисел щодо вчинення неправомірних дій від імені юридичної особи, оскільки за вказаною постановою ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальна справа відносно цієї особи припинена.

Згідно з ч.4 ст.72 КАС України, лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом першої інстанції також обґрунтовано відхилені доводи відповідача стосовно банкрутства та припинення юридичних осіб ТОВ «СКС-Трейд», ТОВ «Оникс ЛТД»і ТОВ «Мегабелтсервіс С», оскільки відповідні обставини виникли вже після укладення та виконання господарських договорів позивача з його контрагентами.

За відсутності доказів того, що укладаючи угоди, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би отримання податкової вигоди чи факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами підприємств, слід дійти до висновку про те, що твердження відповідача помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи.

Податковим органом також не надано будь-яких доказів того, що позивачеві було відомо про наявність обставин, встановлених слідчими органами в рамках розслідування кримінальної справи №1-701-2007, та завідомо неправомірне вчинення господарських операцій.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом не досліджені сертифікати якості, які можуть підтверджувати безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються змістом самих сертифікатів, які подавались позивачем при подальшому продажу отриманої від постачальників продукції іншим субєктам господарювання. В зазначених сертифікатах якості ПП «Тех-Вайтер»значиться продавцем, а не виробником. Окрім того, сертифікат якості не є документом, на підставі якого здійснюється бухгалтерський чи податковий облік.

З урахуванням наведених вище обставин, позивач не може вважатися таким, що допустив порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»по господарським операціям з ТОВ «СКС-Трейд», ТОВ «Оникс ЛТД»і ТОВ «Мегабелтсервіс С».

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не було доведено у встановленому законом порядку правомірності визначення позивачеві сум податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. В той же час, позивачем доведено відсутність порушень з його боку податкового законодавства. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення-рішення від 15.07.2009р. №0000932301/2 та від 15.07.2009р. №0000942301/2

Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області та заяву про приєднання до апеляційної скарги Прокуратури Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2010р. у справі № 2-а-9540/09/0470 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 25.06.2011р.

Головуючий:М.В. Мірошниченко

Суддя:О.В. Юхименко

Суддя:М.А. Руденко