Постанова № 21084321, 18.05.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2011 р.справа № 2а-1049/09/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Мірошниченка М.В.

          суддів:                     Юхименка О.В. Руденко М.А.

при секретарі судового засідання:          Тепловій Г.Є.

за участю представників :

позивача: ОСОБА_1, довіреність від 25.01.2011р.;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 11.04.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі

м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2009р.

у справі № 2а-1049/09/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромснаб»,

м. Запоріжжя

до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі

м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних

(фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергопромснаб»заявлено позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.01.2009р. №0000012200/0 на суму 33287,85 грн.

За наслідками розгляду справи по суті, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2009р. у справі №2а-1049/09/0870 позов задоволений. Визнано недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 26.01.2009р. №0000012200/0 про застосування до ТОВ «Енергопромснаб»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33287,85 грн. (з урахуванням ухвали про роз’яснення судового рішення від 02.09.2010р.).

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем»(імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України. «Перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампа «під митним контролем»з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України і який підтверджується оформленою ВМД. На підставі цього суд дійшов до висновку про те, що імпортний товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД. Як наслідок, до позивача безпідставно застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2009р. у справі №2а-1049/09/0870 та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування таких вимог відповідач посилається на те, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає зокрема, що закінчення відліку 180 днів припиняється лише після оформлення належним чином ВМД, як належного документа, що засвідчує факт поставки товару за імпортною операцією (тобто вільне розпорядження товаром на території України), а тому ввезення товарів із-за межі митної території України та їх знаходження в зоні «митного контролю»не може вважатися завершенням імпортної операції (поставки товарів) в розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Ненадходження товару в установлені законодавством терміни до України, за якими відповідно до імпортних договорів здійснено попередню оплату, тягне за собою згідно ст.4 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті»застосування пені.

ТОВ «Енергопромснаб»в запереченнях на апеляційну скаргу не погоджується із викладеними в ній доводами. Зазначає зокрема, що момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд. Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем –момент фізичного перетину товаром митного кордону держави. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції –без змін.

В судовому засіданні 18.05.2011р. представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та в запереченнях на неї.

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою комплексу «Камертон».

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 18.05.2011р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя була проведена позапланова документальна перевірка дотримання валютного законодавства ТОВ «Енергопромснаб»за період з 15.05.2008р. по 12.11.2008р. За результатами перевірки складений акт від 19.01.2009р. №150/22-0/25215061.

В ході перевірки контролюючим органом було встановлено, що згідно контракту від 15.04.2008р. №282 ТОВ «Машинобудівельне підприємство «Курс», м. Копейськ, Росія (продавець) продає ТОВ «Енергопромснаб», м. Запоріжжя, Україна (покупець) товар, горношахтне обладнання, назва, кількість, ціни вказуються у Специфікаціях, які є невід’ємною частиною контракту.

Станом на 12.11.2008р. по контракту від 15.04.2008р. №282 кредиторська заборгованість складає 24838596,02 рос.руб. (5158373,08 грн.). Дія контракту триває.

Перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 05.05.2008р. по 12.11.2008р. встановлено, що на порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії НБУ), товар надійшов з порушенням законодавчо встановлених термінів, тобто дебіторська заборгованість тривала 11 днів, та погашена.

На підставі акту перевірки від 19.01.2009р. №150/22-0/25215061 відповідачем було прийнято рішення про застосування до ТОВ «Енергопромснаб»штрафних (фінансових) санкцій від 26.01.2009р. №0000012200/0 на суму 33287,85 грн. (згідно ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).

Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій зроблений відповідачем наступним чином: 1) дата виникнення заборгованості –181 день, 02.11.2008р. (курс НБУ рос.руб. –0,21702 грн.); 2) сума простроченої дебіторської заборгованості: 4648062,80 рос.руб.; 3) період: з 02.11.2008р. по 12.11.2008р. (11 днів); 4) розрахунок: 4648062,80 рос.руб. х 0,21702 грн. х 11 днів х 0,3 % = 33287,85 грн. пені.

Позивач не погодився із застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, посилаючись на наступні обставини. Момент перетину товаром митного кордону України не залежить від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення. Товар фактично було ввезено на митну територію 27.10.2008р. (дорожня відомість серії АГ №598790) та 28.10.2009р. (дорожня відомість серії АГ №598795). Отже, імпортна операція позивача була завершена до спливу 180 днів, встановлених валютним законодавством України. Як наслідок, відповідачем безпідставно нараховані штрафні санкції та необґрунтоване винесено спірне рішення. У зв’язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності зі ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що спірним є питання про дату імпорту товару.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.14 ст.1 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Згідно з п.2 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою КМУ від 09.06.1997р. №574, вантажна митна декларація (далі - ВМД) - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Пунктом 8 названого Положення визначено, що ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.

Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Тобто законодавчо встановлено, що саме оформлення ВМД є фактом, що має юридичне значення.

Враховуючи викладене, при проведенні податковими органами перевірок імпортних операцій, датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД.

Вказаний висновок підтверджується також наступним.

Відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»постановою Правління НБУ від 24.03.1999р. №136 затверджена «Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями».

Згідно п.3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями»банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 "Імпорт", IM-41 "Реімпорт", IM-72 "Магазин безмитної торгівлі", IM-75 "Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

При цьому, пунктом 1.1 названої Інструкції визначено, що здійснення поставки –це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Згідно ч.4 ст.86 Митного кодексу України, з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Таким фактом, який має юридичне значення в даному випадку, є факт здійснення поставки товарів за імпортним контрактом, що підтверджується вантажною митною декларацією.

Судом встановлено, що за контрактом від 15.04.2008р. № 282 поставка товару нерезидентом мала бути здійснена до 02.11.2008р. Вантажна митна декларація № 112000003/8/010033 (тип ІМ-40), згідно якої здійснено поставку товару нерезидентом, була оформлена 12.11.2008р. –дата імпорту товару. Отже, термін прострочення поставки товару складає 11 днів, тобто з 02.11.2008р. 12.11.2008р.

Таким чином, встановивши порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», податковим органом згідно ст.4 цього Закону, правомірно нарахована сума пені у розмірі 33287,85 грн. за контрактом №282 від 15.04.2008р., яка підлягає сплаті до бюджету.

У зв’язку з цим, рішення податкового органу від 26.01.2009р. №0000012200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 33287,85 грн. є таким, що відповідає вимогам Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам ст.71 КАС України, позивачем не було доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог. В той же час, відповідачем доведена правомірність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.01.2009р. №0000012200/0 на суму 33287,85 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку про задоволення позовних вимог. Позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права і неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2009р. у справі №2а-1049/09/0870 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено –24.06.2011р.

Головуючий:                                                            М.В. Мірошниченко

          Суддя:                                                            О.В. Юхименко

          Суддя:                                                            М.А. Руденко