Постанова № 21083946, 10.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 січня 2012 року 11:38 № 2а-13979/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В.., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»

до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області

про зобовязання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області про визнання неправомірною відмови відповідача вчинити певні ді, а саме- виправити виданий на АЗС № 128 торговий патент серії ТПБ № 9814459 та зобовязання внести зміни до Торгового патенту серії ТПБ № 9814459 від 15 березня 2011 року, виданого на АЗС № 128 (Харківська область, Краснокутський р-н. , с. Чернещина, вул. Петровського, 80) шляхом визначення у Торговому патенті замість формулювання “Торговельна діяльність нафтопродуктами” наступне формулювання “Торговельна діяльність у пунктах продажу товарів”.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він здійснює торгівельну діяльність нафтопродуктами та іншими товарами широкого вжитку через мережу автозаправних станцій (АЗС), що розташовані на території міста Харкова та Харківської області і є пунктами продажу товарів за термінологією ст. 267 Податкового кодексу України. Позивач звернувся до відповідача з проханням внести відповідні зміни до виданого торгового патенту, але відповідач відмовився вносити будь-які зміни до виданого патенту, мотивуючи це тим, що позивач повинен придбавати для АЗС два торгових патенти за різними ставками збору.

В поданих письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки, що Податковим кодексом України передбачено встановлення різних ставок збору за провадження торговельної діяльності та за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах. Отже, у разі здійснення в одному пункті продажу торгівлі нафтопродуктами та іншими товарами (супутні товари) необхідно придбавати два окремих торгових патенти на ці види діяльності, оскільки це є різні види діяльності, на які встановлені різні ставки збору.

Відповідно до частини 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Керуючись вимогами частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за доцільне розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивнооцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 24.06.2004 року. Підприємство зареєстровано за адресою м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 9, (ЄДРПОУ 33060700) та має у своєму складі Харківську філію ТОВ “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” без права юридичної особи, яка зареєстрована за адресою: м. Харків, Ленінський р-н, вул. Магнітогорська, 1. Щодо філії в ЄДР внесено запис та присвоєно код 35017161 (без права юридичної особи). Згідно з довідкою з органів статистики № 206946, до видів діяльності підрозділу віднесено, зокрема, роздрібна торгівля пальним, а також роздрібна торгівля з перевагою та без переваги продовольчого асортименту.

11 березня 2011 року позивачем подано до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області заявку на придбання торгового патенту, в якій позивач зазначив вид підприємницької діяльності “Роздрібна торгівля нафтопродуктами, непродовольчими та продовольчими товарами”та зазначено про внесення вартості торгового патенту в розмірі 375, 00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3745, період, на який придбавається торговий патент з 01.04.2011р. по 31.03.2016р.

11 березня 2011 року відповідач видав позивачу торговий патент серія ТПБ №9814459 на здійснення торговельної діяльності нафтопродуктами за адресою: Харківська обл., Краснокутський р-н. , с. Чернещина, вул. Петровського, 80, АЗС №128, на період дії з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2016 року.

Листом № 343 від 22 квітня 2011 року позивач звернувся до відповідача з проханням щодо можливості внесення у патент серії ТПБ № 9814459 у рядок про сферу підприємницької діяльності наступного запису “Торговельна діяльність у пункті продажу товарів” або про можливість відповідної заміни патенту.

Листом № 1016/10/15-047 від 06 травня 2011 року Державна податкова інспекція у Краснокутському районі Харківської області повідомила позивача, що згідно з п.267.3 ст.267 Податкового кодексу України встановлено різні ставки збору за: провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг; провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах та торговельної діяльності іншими товарами; здійснення торгівлі валютними цінностями; здійснення діяльності у сфері розваг. Таким чином, у разі здійснення в одному торговому пункті продажу нафтопродуктів, та інших товарів, зокрема продуктів продовольчої групи, необхідно придбавати два торгових патенти, оскільки це різні види діяльності, на які встановлено різні ставки збору. При цьому податковий орган посилався на те, що підприємством була внесена плата за придбання патенту за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, а тому підстави для видачі патентів на інші види торговельної діяльності відсутні.

Згідно з п.п. 68.1.14 Податкового кодексу України збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності для цілей розділу XII цього Кодексу, це сума коштів, яка сплачується за придбання та використання торгового патенту.

Згідно з п.п. 250.1.14 Податкового кодексу України торговий патент для цілей розділу XII цього Кодексу, це державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору.

При цьому, згідно з п.п. 246.1.14 Податкового кодексу України, під торгівельною діяльністю для цілей розділу XII цього Кодексу, розуміється роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

Порядок та строки сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності встановлено п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу.

Відповідно до п/п. 267.1.1. Податкового кодексу України платниками збору є субєкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Пунктом 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України визначено ставки збору за провадження торговельної діяльності, які диференційовані залежно від місцезнаходження пунктів продажу товарів (їх асортименту) або надання платних послуг (їх видів), а також прив'язані до мінімальної заробітної плати як законодавчо встановленого розміру оплати праці за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну і погодинну норму праці.

Відповідно до п. 8 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір ставки збору щороку визначається Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, однак у деякі роки значення мінімальної заробітної плати встановлювалися окремими нормативно-правовими актами, в яких коригувалися її розміри залежно від стану соціальної сфери та фінансово-економічної ситуації.

Ставка збору за провадження торгівельної діяльності (крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) встановлена пп. 267.3.2, пп. 267.3.3 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України. Ставка збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах встановлена пп. 267.3.4 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України.

Тобто, Податковим кодексом України встановлені різні ставки збору за провадження торговельної діяльності з нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах та за провадження іншої торговельної діяльності.

Згідно листа № 1016/10/15-047 від 06 травня 2011 року Державна податкова інспекція у Краснокутському районі Харківської області ставки збору за провадження деяких видів господарської діяльності були затверджені 12 січня 2011 року та для торгівельної діяльності у пунктах продажу товарів ставка становить 80, 00 грн., а для торговельної діяльності нафтопродуктами 375, 00 грн.

В платіжному дорученні № 3745 від 01 березня 2011 року, яке було подано позивачем із заявкою на придбання торгового патенту, вказано призначення платежу “Збір за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапельним та стиснутим газом за квітень 2011р.”.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач сплатив ставку збору лише за один вид торговельної діяльності (торгівля нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом), а законодавством не передбачено сплату більшої ставки збору за декілька видів діяльності, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно видав позивачу торговий патент на той вид торговельної діяльності, на який була подана заявка та за який був сплачений збір, що також випливає з форми торгового патенту на провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних побутових послуг, торгівлі валютними цінностями, діяльності у сфері розваг, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 28 лютого 2011 року № 109, з якої вбачається, що окремими видами торговельної діяльності, на які видаються торгові патенти, є роздрібна торгівля та окремо торгівля нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом.

При цьому судом враховується те, що пунктом 8 Порядку заповнення торгового патенту, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 28 лютого 2011 року № 109, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 березня 2011 року за № 357/19095, передбачено саме виправлення помилок, а в даному випадку видача податковим органом торгового патенту на один торговельної діяльності був обумовлений не помилкою, а позицією податкового органу, а тому відповідач правомірно відмовив позивачу у внесенні змін до виданого торгового патенту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у звязку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної в строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.О. Баранов