Постанова № 21083417, 14.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2011 року <Час проголошення >справа № 2а-11822/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Крушеніцькому В.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000804310, №0000814310, №0000824310 від 08.08.2011р.

за участю представників:

від позивача: Смоленський В.В., Білополий Є.В.,

від відповідача: Бондаренко Ю.В.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000804310, №0000814310, №0000824310 від 08.08.2011р..

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про безпідставність та хибність висновків Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі податковий орган) щодо заниження позивачем податкових зобовязань та неправомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих на основі зазначених висновків.

В судовому засіданні представником позивача позов підтримано у повному обсязі. Заявлено про скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідач позов не визнав. В судовому засіданні представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, зі змісту яких вбачається необґрунтованість та безпідставність позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі наказу СДПІ від 03.06.2011 та направлень від 15.06.2011 № 324, 325, 326, 327, 328, 329 податковим органом проведено виїзну планову перевірку ПАТ «ПроКредит Банк»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011.

Під час зазначеної перевірки податковим органом складено акт №617/43-10/216773333 від 03.08.2011, яким встановлені порушення:

-пп. 8.1.1. п. 8.1, пп. 8.2.2. п. 8.2, пп. 8.3.2. п. 8.3, пп. 8.4.1 п. 8.4, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 182955,40 грн. по періодах: за півріччя 2008 року 75982,47 грн., за 3 квартали 2008 року 147839,49 грн., за 2008 рік 182955,40 грн. Зменшено відємний обєкт оподаткування податком на прибуток за 2009 та за 2010 роки на загальну суму 1761681,69 грн. а саме: за І квартал 2009 року 266516,06 грн., за півріччя 2009 року 491672,52 грн., за 3 квартали 2009 року 691650,68 грн., за 2009 рік 925245,10 грн.; за І квартал 2010 року 223746,58 грн., за півріччя 2010 року 446435,12 грн., за 3 квартали 2010 року 592111,03 грн., за 2010 рік 739157,84 грн.; за І квартал 2011 року 97278,75 грн.;

-пп. 7.3.1. п. 7.3. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість за період 01.04.2008 по 31.03.2011 на суму 623305,12 грн., а саме: вересень 2009 року - 94838,84 грн., жовтень 2009 року 2041,91 грн., листопад 2009 року 162531,0 грн., грудень 2009 року 119664,23 грн., січень 2010 року 14688,38 грн., лютий 2010 року 2572,96 грн., травень 2010 року 15206,53 грн., .червень 2010 року 64187,93 грн., липень 2010 року 24182,58 грн., серпень 2010 року 20130,82 грн., жовтень 2010 року 13320,82 грн., грудень 2010 року 89937,12 грн.;

-пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4 з урахуванням пп. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме банком не застосовано ставку податку з доходів фізичних осіб відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону із вартості придбаного майна у громадянина України за рахунок кредитного боргу, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 166676,0 грн.

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0000804310 від 08.08.2011, яким позивачеві встановлено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 230694,25 грн., з яких 182955,40 грн. основний платіж, 47738,85 грн. штрафні санкції; № 0000824310 від 08.08.2011, яким позивачеві встановлено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 208345,0 грн., з яких 166676,0 грн. основний платіж, 41669,0грн. штрафні санкції; № 00008143100 від 08.08.2011, яким позивачеві встановлено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 779131,40 грн., з яких 623305,12 грн. основний платіж, 155826,28 штрафні санкції.

Позивач ПАТ «ПроКредит Банк», код ЄДРПОУ 21677333, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 17.10.2003 № 35481959, не погоджується із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в судовому порядку.

Предметом судового розгляду по дані справи є податкові повідомлення-рішення від 08.08.2011 № 0000814310, № 0000824310, № 0000804310.

Суд про розгляді даної справи керується нормами законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000804310 від 08.08.2011, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 230694,25 грн. судом встановлено наступне.

З наявної в матеріалах справи копії акту перевірки вбачається, що порушення позивачем пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.2.2. п. 8.2, пп. 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.4.1 п. 8.4, пп.8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зумовлено, завищенням балансової вартості основних фондів (автомобілів) шляхом включенням до їх вартості суми сплаченого ПДВ; включення вартості комутаторів, маршрутизаторів, міні-АТС, джерела безперебійного живлення систем охоронної сигналізації та систем відео-спостереження до балансової вартості основних фондів групи 3 і 4 замість групи 1.

Суд не погоджується з даними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до положень пп. 8.4.1. п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що визначає порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів, у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість. Відповідно до положень абз. 3 пп. 5.3.3. п. 5.3 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», визначає витрати, які не включаються до складу валових, у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість"

З наведених вище норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається неоднакове трактування порядку визначення витрат на придбання основних фондів, що дає можливість в правових межах платникам податку включати до витрат на основні фонди сплачений ПДВ без права його віднесення до податкового кредиту, а також позбавляє платника податку на прибуток збільшувати витрати на основні фонди шляхом включення до них сплачених сум ПДВ.

Відповідно до положень п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, встановлює, що у разі, коли норма цього Кодексу або іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач зареєстрований як платник ПДВ. Ним віднсено суми сплаченого ПДВ при придбанні автомобілів до основних фондів, проте не зазначив цих сум у складі податкового кредиту з ПДВ, тим самим виконав вимоги положень пп. 5.3.3. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи податкового органу щодо порушення позивачем положень пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суд не бере до уваги в силу п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного, судом встановлено безпідставність та хибність висновків податкового органу щодо порушення позивачем пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стосовно порушення позивачем положень пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.2.2. п. 8.2, пп. 8.3.2 п. 8.3, пп.8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», судом встановлено.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено завищення позивачем амортизаційних відрахувань на комутатори, маршрутизатори, міні-АТС, системи охоронно-тривожної сигналізації, системи пожежної сигналізації, охоронної сигналізації, відео-спостереження та джерела безперебійного живлення за ставкою амортизації для 4 та 3 групи основних фондів (15% та 6% відповідно) замість 1 групи, що спричинило завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 2010681,87 грн.

Зазначені висновки податковим органом здійснено з посиланням на положення Закону України «Про телекомунікації», відповідно до яких, на думку відповідача, зазначені обєкти основних фондів є елементами телекомунікаційної мережі та мають бути віднесені до 1 групи основних фондів.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до положень пп. 8.1.1.п.8.1.ст.8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до положень пп. 8.3.1. п. 8.3 ст. 8 зазначеного Закону, не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам.

Відповідно до положень пп. 8.2.1 п. 8.2. зазначеного Закону, під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Відповідно до пп. 8.2.2. п. 8.2. ст.. 8 зазначеного Закону, основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

При визначені комутаторів, маршрутизаторів, міні-АТС, системи охоронно-тривожної сигналізації, системи пожежної сигналізації, охоронної сигналізації, відео спостереження та джерела безперебійного живлення як елементів телекомунікаційної мережі, податковий орган керувався приписами Закону України «Про телекомунікації».

Прете, відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про телекомунікації», дія цього Закону не поширюється на телекомунікаційні мережі, що не взаємодіють з телекомунікаційними мережами загального користування, за винятком їх використання в умовах надзвичайної ситуації, надзвичайного та воєнного стану.

Як вбачається з пояснень позивача, банківська мережа локальна мережа з захищеним доступом зовнішніх користувачів.

Таким чином, дія Закону України «Про телекомунікації»не поширюється на елементи мережі і саму банківську мережу, а тому висновки податкового органу щодо віднесення на підставі зазначеного закону елементів мережі до 1 групи основних фондів є хибними.

Таким чином, позивачем правильне віднесено до 4 та 3 групи основних фондів елементи локальної мережі, а висновки податкового органу щодо порушення позивачем положень пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.2.2. п. 8.2, пп. 8.3.2 п. 8.3, п.п.8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставними.

На підставі вищезазначеного, суд встановив, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.2.2. п. 8.2, пп. 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.4.1. п. 8.4, п.п.8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставними, а прийняте на підставі зазначених висновків податкове повідомлення-рішення № 0000804310 від 08.08.2011 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000824310 від 08.08.2011, яким позивачеві встановлено податкове зобовязання у розмірі 208345,0 грн. з податку на доходи фізичних осіб, судом встановлено наступне.

З наявної в матеріалах справи копії акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем пп. 4.2.6 п. 4.2. ст.. 4 з урахуванням пп. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»зумовлено незастосуванням ставки податку з доходів фізичних осіб із вартості придбаного майна у громадян за рахунок кредитного договору, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 166676,0 грн., а саме за жовтень 2009 року 104302,05 грн., за квітень 2010 року 15736,20 грн., за червень 2010 року - 46637,75 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

З акту перевірки, що є джерелом доказової інформації вбачається, що між ПАТ «ПроКредит Банк»з фізичними особами укладено цивільно-правові угоди (рамкова угода № Д-2492/12.04 від 27.12.2004; договори про надання траншу № 4.11751/2492 від 22.02.2006, № 4.18249/2492-01 від 22.04.2007, № 4.19020/2492 від 14.06.2007; договори іпотеки № 2492-ІД 02 від 27.04.2007, № 2492/12.04-ІД 01 від 27.12.2007) за невиконання яких, ПАТ «ПроКредит Банк»як кредитором звернено стягнення на предмет забезпечення договорів.

Так, в рахунок погашення боргу за вказаними договорами, ПАТ «ПроКредит Банк»оприбутковано на баланс наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення підвалу №11-23, 23а, 24 загальною площею 383,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Харків, вул.. Киргизька, 19-а (літ. И-6) за ціною 2086041,0 грн; приміщення № 33 загальною площею 117,1 кв.м., що знаходиться за адресою м. Донецьк, вул.. Відважних, 9а (літ. А1-1) за ціною 314724,0 грн.; будівлю магазину-кафе загальною площею 414,6 кв.м., що знаходиться за адресою м. Донецьк, вул. Червоножовтнева, 160а за ціною 932755,0 грн.

Відповідно до положень п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Як вбачається зі змісту терміну «дохід», доходом є вартість майна, одержаного платником податку у власність або нарахованих на його користь. Як вбачається з матеріалів справи, банком оприбутковано нерухоме майно фізичних осіб не в силу договору купівлі-продажу, а в силу звернення стягнення на заставлене майно. Таким чином, в даному випадку, фізичні особи не отримали дохід в розумінні положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а погасили власну заборгованість перед кредитором.

Зазначена правова позиції також викладена у листі Міністерства юстиції України від 27.03.2009 № 4172-0-26-09-8 щодо визначення об`єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб у разі невиконання боржником своїх зобов`язань щодо повернення позики та звернення при цьому кредитором стягнення на предмет застави. В листі зазначено, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки в рахунок забезпечення основного зобов`язання, іпотекодавець від такого способу відчуження не отримує доходу, який є об`єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено помилковість та безпідставність висновків податкового органу щодо застосування положень ст. 655 Цивільного кодексу України при визначені звернення стягнення на майно як купівлі-продажу нерухомого майна, а також щодо застосування положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»щодо погашення боржником кредитних зобовязань, а винесене на підставі зазначених висновків податкове повідомлення-рішення № 0000824310 від 08.08.2011 підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 000814310 від 08.08.2011, яким позивачеві встановлено податкове зобовязання з ПДВ на загальну суму 779131,40 грн., судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу щодо порушення ПАТ «ПроКредит Банк»пп 7.3.1 п. 7.3.ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зумовлено не нарахуванням податкового зобовязання з ПДВ від операцій з реалізації послуг з поліпшення (ремонту) орендованих приміщень за період з 01.04.2008 по 31.03.2011 на загальну суму 623305,12 грн., а саме: вересень 2009 року 94838,84 грн., жовтень 2009 року 2041,91 грн., листопад 2009 року 162531,0 грн., грудень 2009 року 119664,23 грн., січень 2010 року 14688,38 грн., лютий 2010 року 2572,96 грн., травень 2010 року 15206,53 грн., червень 2010 року 64187,93 грн., липень 2010 року 24182,58 грн., серпень 2010 року 20130,82 грн., жовтень 2010 року 13320,82 грн., грудень 2010 року 89937,12 грн.

Суд не погоджується з даними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ПроКредит Банк»здійснювалось поліпшення орендованих приміщень. В податковому обліку зазначені операції відображені шляхом створення нової групи основних засобів, які в подальшому амортизовано, відповідно до положень податкового законодавства.

Як встановлено податковим органом, зазначені поліпшення здійснювалися на підставі договорів підряду, що підтверджено актами виконаних робіт, згідно яких виконувались ремонтні роботи та дообладнання орендованих приміщень, які взяті до складу основних фондів та присвоєно інвентарні номера.

З акту перевірки вбачається, що згідно бухгалтерських документів наданих до перевірки, а саме меморіальних ордерів, Банком віднесено до складу валових витрат суму амортизованого поліпшення орендованих приміщеннях по Дт. 7421 Кт. 4500 із призначенням платежу списання основних засобів за інвентарними номерами та виведення з експлуатації.

Таким чином, податковим органом встановлено безоплатна передача ПАТ «ПроКредит Банк» полипшень обєктів оренди при поверненні орендованих приміщень їх власникам.

Відповідно до положень пп. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», що визначає обєкти оподаткування з ПДВ, обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 1.4 ст. 1 зазначеного Закону встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до положень п. 17.1 Закону України «Про податок на додану вартість», терміни «товари»та «основні фонди та нематеріальні активи, що підлягають амортизації»розуміються в значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (п. 1.6); матеріальний актив основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняються від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів (п.1.1); нематеріальний актив обєкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, обєктом права власності платника податку (п. 1.2).

Відповідно до положень пп. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до положень п.п. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 зазначеного Закону, що визначає амортизацію витрат на поліпшення основних фондів, одержаних в оперативний лізинг (оренду), у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості: відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди); створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

На підставі аналізу вищезазначених положень податкового законодавства суд дійшов висновку, що положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначають поліпшення обєкта оперативного лізингу як витрати, а не як матеріальний, нематеріальний актив чи послуги, а віднесення цих поліпшень до певної групи основних фондів є лише механізмом щодо визначення розміру амортизаційних відрахувань, а не визначає їх матеріальним чи не матеріальним активом.

Таким чином, враховуючи дані акту перевірки та пояснення позивача, судом встановлено, що відповідно до укладених договорів оренди, ПАТ «ПроКредит Банк»: по-перше, мав право на проведення ремонту орендованих приміщень, по-друге, зазначений ремонт був необхідністю щодо належного облаштування приміщень для нормального функціонування філії банку, по-третє, в податковому обліку ПАТ «ПроКредит Банк»операції з поліпшення орендованих приміщень відображені шляхом створення нової групи основних засобів (орендовані основні засоби), які в подальшому амортизувались згідно норм податкового законодавства, по-четверте, в актах прийому передачі орендованих приміщень від банку до орендодавців після дострокового закінчення строку оренди не зазначено про реалізацію (безоплатну передачу) поліпшень (ремонту), а лише про передачу приміщень та його стан.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку про безпідставність та хибність висновків податкового органу щодо порушення ПАТ «ПроКредит Банк»вимог пп. 7.3.1. п. 7.3. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо заниження податкового зобовязання з ПДВ за операціями з безоплатної передачі поліпшень обєктів оренди при поверненні орендованих приміщень їх власникам, відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», а прийняте на підставі зазначених висновків податкове повідомлення-рішення № 0000814310 від 08.08.2011 є протиправним та підлягає скасуванню

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі вищезазначеного та системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000804310. № 0000814310, № 0000824310 від 8 серпня 2011року винесені Спеціалізованого державною податковою в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.М. Клименчук