Постанова № 21083404, 03.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2011 року 12:07 № 2а-1487/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями

«Данфосс ТОВ»

доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м Києва

провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя Смолій І.В. Секретар с\з Колесник І.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - п\к (дов.від 04.11.10р. № б/н)

від відповідача : ОСОБА_3 - п\к (дов. від 23.12.10р. № 10602/9/10)

На підставі ч. З ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.03.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 02.02.11р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 18.02.11р.

В судових засіданнях 18.02.11р. та 24.02.11р. оголошувалось перерву для витребування та приєднання до матеріалів справи усіх необхідних доказів для повного та всебічного з'ясування обставин справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не поступило. В обгрунтування позовних вимог послався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обгрунтування заперечень пояснив, що винесені рішення та розпорядження є законними, прийняті в межах повноважень та скасуванню не підлягають.

Розглянувши наявні документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції Подільському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Данфосс ТОВ»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.07р. по 31.12.10р. За результатами перевірки складено Акт від 14.06.2010 року №204/23-304/20074667 (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано допущення позивачем порушень вимог п. 1.31, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.3. п. 5.3., п.п.5.4.4 п.5.4, ст..5, п.п. 5.4.4 п. 5.4, ст..5, п.п 8.4.1. п. 8.4. ст.. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання на суму 125 448,00грн. в тому числі за 4 квартал 2007 року у розмірі 6483 грн., за 1 квартал 2008 року у розмірі 6391грн., за 2 квартал 2008 року у розмірі 6442 грн., за 3 квартал 2008 року у розмірі 9368 грн. за 4 квартал 2008 року у розмірі 12053 грн., 2009 рік у розмірі 84712 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва 25.06.10р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000572330/0 яким за позивачем визнано суму податкового зобов'язання в розмірі 173 738,00грн. в тому числі за основним платежем 125 448,00грн., штрафні (фінансові) санкції 48 290,00грн.

Позивач не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його в адміністративному порядку в результаті чого податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0000572330/1 від 03.09.10р., №0000572330/2 від 16.11.10р. якими позивачу додатково нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170грн. за несвоєчасне подання податкової звітності.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та норми чинного на час правовідносин законодавства суд прийшов до переконання що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

З наявних матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що фактично заниження податку на прибуток у зв'язку із завищенням амортизаційних відрахувань за період з 01.10.07 по 31.12.09 на загальну суму 58105 грн.,

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Данфосс ТОВ»" протягом перевіряємого періоду було придбано автомобілі, в тому числі: Опель-SKD WOLOZCF6981 058231 вартістю 118 496,00грн. втому числі ПДВ 19 749,33грн., Опель-SKD WOLOAHL4882 106435 вартістю 108 857,00грн. втому числі ПДВ 18 142,83грн., Опель-SKD WOLOAHL4882 106625 вартістю 108 857,00грн. втому числі ПДВ 18 142,83грн., Опель-SKD WOLOAHU882 225586 вартістю 92 400,00грн. втому числі ПДВ 15 400,00грн., VW LT35 298-69 КА вартістю 94 463,20грн. втому числі ПДВ 15 743,87грн., FORD FOCUS AA 7521 ВА вартістю 80 850,00грн. втому числі ПДВ 13 475,00грн., FORD FOCUS AA 7519 ВА вартістю 80 850,00грн. втому числі ПДВ 13 475,00грн., FORD FOCUS AA 7520 ВА вартістю 80 850,00грн. втому числі ПДВ 13 475,00грн., FABIA COMBI 1.6/77K.W Ambiente - В504293 вартістю 139 005,00грн. втому числі ПДВ 23 167,50грн., Skoda Superb A 9946 ВМ вартістю 123 300,00грн. втому числі ПДВ 20 550,00грн.

Вказані автомобілі позивачем було придбано для власного виробничого використання, сплачену суму податку на додану вартість включало до складу валових витрат товариства та протягом перевіреного періоду включило до амортизаційних відрахувань суму амортизаційних відрахувань по другій групі основних фондів -вказаних автомобілів.

Згідно з п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону №283/97-ВР, під терміном основні фонди слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Разом з цим, відповідно до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №7 "Основні засоби", затвердженого наказом міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за №288/4509, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Як встановлено судом, основні засоби - легкові автомобілі позивачем призначались для використання у своїй господарській діяльності протягом очікуваного строку корисного використання, що перевищує 365 календарних днів з дати введення їх в експлуатацію. В зв'язку з викладеним такі автомобілі, за висновком суду, є основними фондами, які підлягають амортизації. Дана обставина відповідачем не заперечується.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно абз. 2 пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Таким чином, Законом України „Про податок на додану вартість" створена неоднозначна можливість трактування порядку формування податкового кредиту платником ПДВ при придбанні легкового автомобіля та порядку відображення в податковому обліку сум ПДВ, нарахованих (сплачених) при придбанні легкового автомобіля, якщо платником не буде сформовано податковий кредит при здійсненні даної операції.

Так, пунктом 1.17 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що ряд термінів, у тому числі і термін "валові витрати виробництва (обігу)", розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб. При цьому податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат, або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом у разі, якщо платник податку на прибуток,В результаті виконання сторонами умов додаткової угоди та на підставі актів виконаних робіт понесені витрати в сумі 443 683,00грн. позивачем були віднесені до валових витрат.

При цьому в обґрунтування таких витрат позивач зазначає, що такі є витратами на проведення передпродажних та рекламних заходів щодо таких товарів, особливості віднесення яких до валових встановленні н. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд не може погодити з такими доводами позивача виходячи з наступного. Підпунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. встановлено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.4.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат також включаються Витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

При цьому як вбачається з наведеної норми, основною умовою є понесення таких витрат стосовно товарів (робіт, послуг) що продаються (надаються) таким платником податку, тобто належать йому та потребують передпродажних та рекламних заходів для їх реалізації.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що товари на просування яких позивачем укладались додаткові договори, постачались позивачем ТОВ «Епіцентр К»на підставі договорів поставки, а отже на товари реалізація яких позивачем вже здійснена та відповідно отримано прибуток.

З наведеного вбачається, що фактично позивачем віднесено до валових витрат, витрати на передпродажні та рекламні заходи для реалізації товарів що належать на праві власності ТОВ «Епіцентр К»та ним реалізуються, а отже відсутні відповідно до п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»належні правові підстави для віднесення вказаних витрат до валових витрат позивача.

За таких обставин суд приходить до переконання що витрати віднесені позивачем до валових в сумі 443 683,00грн. що були понесені за додатковими договорами укладеними з ТОВ «Епіцентр К»щодо просування товарів не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 170грн. за несвоєчасне подання декларації з податку на прибуток підприємств за 3-й квартал 2008р.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу оскільки така декларація була подана ним у визначені законом строки, а саме граничний термін подання декларації 10.11.2008року при цьому така позивачем була подана в електронному вигляді зареєстрований як платник податку на додану, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком.

Тобто згідно з абз. 2 пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) при придбанні легкового автомобіля, повинні бути віднесені до складу валових витрат згідно із Законом України „Про податок на додану вартість", але цього не можна робити згідно із вимогами пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки придбаний легковий автомобіль використовується в оподатковуваних операціях, а не таких, що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування.

Враховуючи, що на момент виникнення спірних правовідносин вказані вище закони допускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платника податку щодо реалізації права компенсувати свої витрати, понесені у зв'язку зі сплатою податку на додану вартість при придбанні легкового автомобіля, суд вважає правомірним застосування в цьому випадку пп. 4.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо врегулювання конфлікту інтересів, згідно з яким у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд також зважає і на те, що наявність неоднозначного трактування прав та обов'язків платника податку визнана і ДПА України (лист від 13.09.2005 № 10803/5/15-2416).

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо включення витрат при придбанні легкових автомобілів для власного виробничого використання, сплачену суму податку на додану вартість до складу валових витрат та включення сум амортизаційних відрахувань по другій групі основних фондів -автомобілів з нормою амортизації Ювідсотків до амортизаційних відрахувань.

Аналізуючи наведені докази та норми чинного законодавства, суд прийшов до внутрішнього переконання, що податковий орган під час здійснення перевірки хибно прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 14 527,00грн., а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині підлягають скасуванню.

Крім того проведеною перевіркою зроблено висновки про заниження позивачем податку з прибутку підприємств в сумі 110 921,00грн. у зв'язку із завищенням валових витрат в сумі 443 683,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи вказані витрати позивачем понесено на виконання договорів укладених з ТОВ «Епіцентр К».

Так зокрема відповідно до акту перевірки позивачем укладено з ТОВ «Епіцентр К»договори поставки товару № 895/70 від 11.11.2005 р. та №1067/70/08 від 01.01.08р. , відповідно до умов зазначених договорів право власності на дані товари переходить від постачальника до покупця в момент отримання товару за видатково-прибутковою накладною.

При цьому перевіркою встановлено, що після реалізації товару та переходу права власності до ТОВ «Епіцентр К», останнім укладено додаткову угоду до договору поставки товару № 895/70 від 11.11.2005 року, укладеного 02.10.06р. та договору надання послуг по організації просування товарів №1194/70 від 01.01.08р. з позивачем. Предметом договорів є надання Виконавцем послуг щодо раніше проданого товару. Предметом договорів є надання Виконавцем послуг щодо просування товару Замовника в регіонах України.

07.11.2008p., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу імпорту файлу 265600200746671010010910000001092008.xml дата обробки файлу 07.11.2008р. 11:26:54, реєстраційний номер 187279, та квитанцію про приймання податкового документа в електронному вигляді, при цьому будь яких зауважень до даної декларації податковим органом висловлено не було.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що відповідачем фактично не заперечується факт подачі вказаної декларації в електронному вигляді саме 07.11.08р., однак така податковим органом не була прийнята як податкова звітність у звязку із чим позивачу направлявся лист повідомлення від 10.11.08р. за № 2987/10/2835 яким позивачу запропоновано надати нову декларацію.

При цьому в підтвердження направлення такого листа позивачу, а також в супереч доводам останнього щодо не отримання такого листа, відповідачем надано копію витягу з журналу поштових направлень.

Також суперечить поясненням позивача з приводу не отримання листа податкового органу щодо неприйняття декларації як податкової звітності той факт, що 28.11.08р. позивачем було повторно подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 3-й квартал 2008р.

Враховуючи зазначене суд приходить до переконання про підставність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасність подання декларації з податку на прибуток підприємств за 3-й квартал 2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва №0000572330/0 від 25.06.10р., № 0000572330/1 від і.09.10р., №0000572330/2 від 16.11.10р. в частині донарахування податку на прибуток в мі 14 527грн. та штрафних санкцій в сумі 4 110,00грн. в решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій

Повний текст постанови виготовлено 12.03.11р