Постанова № 21083290, 26.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2011 року <Час проголошення >№ 2а-11218/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Арго-торгівельна мережа”

Товариства з обмеженою відповідальністю “РТЛ Україна”

провизнання договору №А-22/10 від 22.10.2010р. недійсним та стягнення заборгованості у розмірі 5931576,00 грн.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Арго-торгівельна мережа” та Товариства з обмеженою відповідальністю “РТЛ Україна” про визнання договору №А-22/10 від 22.10.2010р. недійсним та стягнення заборгованості у розмірі 5931576,00 грн.

Ухвалою суду від 04.08.11р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду по суті на 16.08.11р.

Розгляд справи 16.08.11р. відкладався до 30.08.11р. у звязку із неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача 2.

В судових засіданнях 30.08.11р., 13.09.11р., 04.10.11р., 19.10.11р., 10.11р. та 23.11.11р. оголошувалось перерви у звязку із необхідністю отримання додаткових доказів по справі та пояснень сторін, а також забезпечення явки учасників судового розгляду в судові засідання.

В судове засідання 08.12.11р. до суду не зявився представник відповідача 1, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, відповідно до якого відповідач знаходиться за адресою, на яку судом надсилались ухвали про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки виклики.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Представник позивача та представник відповідача 2, щодо розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

У звязку із наведеним судом у судовому засіданні 08.12.11р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати договір №А-22/10 від 22.10.2010р. укладений між ТОВ “РТЛ України”та ТОВ “Арго-торгівельна мережа”, недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України; та стягнути з ТОВ “Арго-торгівельна мережа” в дохід держави вартість товару у розмірі 2965788,00 грн.; стягнути з ТОВ “РТЛ Україна” в дохід держави вартість товару у розмірі 2965788,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що вищезазначену угоду, укладену між відповідачами, слід кваліфікувати як нікчемну угоду. При цьому, позивач посилається на обставини, встановлені актом перевірки відповідача 1 та актами перевірок по ланцюгу контрагентів-постачальників відповідача 2, розкриваючи їх фінансово-господарську діяльність, вказуючи на те, що у контрагентів ТОВ “Агропрайд” звітність сформована та підписана не уповноваженими особами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, щодо безпідставності позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

22 жовтня 2010р. між ТОВ “РТЛ Україна”(Постачальник), в особі директора Сєрдєчного В.В. та ТОВ “Арго-торгівельна мережа” (Покупець), в особі директора Некрасової О.В. укладено договір поставки товару №А-22/10. Відповідно до умов даного договору, Постачальник зобовязується передавати у власність Покупцеві визначений цим Договором товар, а Покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору.

На виконання умов договору ТОВ “РТЛ Україна” виписано для ТОВ “Арго-торгівельна мережа” податкові накладні № 7 від 22.10.10р. на загальну суму 550056,00 грн., № 8 від 22.10.10р. на загальну суму 560328,00 грн., № 9 від 22.10.10р. на загальну суму 599898,00 грн., № 10 від 22.10.10р. на загальну суму 488616,00 грн., №11 від 22.10.10р. на загальну суму 392796,00 грн., та № 12 від 22.10.10 на загальну суму 374094,00 грн.

Оплата за поставлений товар, згідно договору була здійснена покупцем, що підтверджується копіями платіжних доручень № 6189 від 28.12.10р. на суму 500000,00грн., №6190 від 28.12.10р. на суму 232237,00грн., № 103 від 11.01.11р. на суму 500000,00грн., №104 від 11.01.11р. на суму 500000,00грн., №105 від 11.01.11р. на суму 500000,00грн. та №106 від 11.01.11р. на суму 500000,00грн.

Відповідно до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 16.06.2011р. №708/23-9/32249009, ТОВ “Арго-торгівельна мережа” (код ЄДРПОУ 32249009) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ “РТЛ Україна”(код ЄДРПОУ 34480987) за період з 01.10.2011р. по 30.11.2010р., встановлено порушення п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 74.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 2750869,00 грн.

При цьому, наявність податкових накладних в акті перевірки не спростовані.

В акті перевірки вчинено запис, що згідно бази даних АРМ “Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України”, основним постачальником є ТОВ “РТЛ України”за період з 01.10.2010ро. по 30.11.2010р. є ТОВ “Агропрайд”(код ЄДРПОУ 35870453).

Згідно акту перевірки ДПІ у м.Херсоні від 03.03.2011р.№601/23-2/35870453 про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ “Агропрайд”(код ЄДРПОУ 35870453) з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р., встановлено нікчемність угод при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, посилаючись на те, що у контрагентів ТОВ “Агропрайд”відсутні складські та торгівельні приміщення для здійснення фінансово - господарської діяльності, звітність сформована та підписана не уповноваженими особами, та відсутність їх за місцезнаходження.

На підставі викладеного позивач дійшов висновку, що укладена угода №А-22/10 від 22.10.2010р. була спрямована на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, а отже, сторони діяли з метою, спрямованою на приховування отриманих доходів від оподаткування. Оскільки така мета суперечить одному з основних принципів існуючого суспільного ладу, вона є суперечною інтересам держави і суспільства та підлягає визнанню недійсною із застосування наслідків, передбачених ч. 3ст. 208 Господарського кодексу України.

Також, позивач стверджує про наявність умислу ТОВ “Арго торгівельна мережа” та ТОВ “РТЛ Україна” у створенні штучного факту відсутності обєктів оподаткування, а саме завищення суми податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 2750869,00 грн., оскільки фінансово-господарські операції відображені лише на папері.

Враховуючи вищенаведене, судом не вбачається достатньою підставою для визнання такої угоди нікчемною, з мотивів її укладення з метою, спрямованою на порушення існуючого порядку.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких позивач вважає угоду, здійснену відповідачами, нікчемним правочином, в чому саме, на думку позивача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом відповідача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств за фактом ухиляння від сплати податків, порушенням кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Також, на вимогу суду відповідачем 1 було надано документи, які підтверджують укладання та виконання даного договору поставки, а саме: копії платіжних доручень, видаткові та податкові накладні, наявність яких позивачем не заперечується.

Податкові накладні від 22.10.2010р. № 7, №8, №9, №10, №11 та №12 видані відповідачу 1 продавцем товару - ТОВ “РТЛ Україна” у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачені ст. 9 Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”. ТОВ “РТЛ Україна” зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Крім того, судом не приймаються посилання позивача в акті перевірки від 16.06.2011р. №708/23-9/32249009 на факт нікчемності угоди між ПП “Агропрайд” та його контрагентами (акт перевірки ДПІ у м. Херсоні від 03.03.2011р. №601/23-2/35870453), де податковий орган дійшов висновку, що укладена угода не спричиняє реального настання правових наслідків та є нікчемною.

Судом враховується позиція Вищого адміністративного суду України, викладену в листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 “Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України”, де вказується на те, що не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Позивачем також не доведено факту наявності суб'єктивного чинника на укладення такої угоди саме з боку самої юридичної особи, а суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

У позивача витребувалися письмові пояснення щодо проведення перевірок відповідачів та донарахування їм податкових зобовязань; наявності або відсутності кримінальної справи, порушеної за фактом ухилення відповідачів від сплати податків.

Позивачем не надано жодних документів, які б свідчили про порушення кримінальної справи за фактом ухилення відповідачів від сплати податків щодо обставин, викладених в позовній заяві.

Крім того слід зазначити, що позивач оцінений судом вище правочин вважає нікчемним саме в розумінні ст. 228 Цивільного кодексу України із врахуванням змін внесених у цю норму Законом України № 2756-VI від 02.12.10р.

Суд вважає за необхідне з акцентувати увагу на недопустимість застосування даної норми саме у цій редакції, оскільки така набрала чинності лише 01.01.11р., при цьому усі зобовязання відповідачів по спірному правочин виконано його сторонами до набрання такою нормою чинності.

Аналізуючи наведені докази, норми чинного на час правовідносин законодавства та фактичні обставини справи суд приходить до переконання про не обґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 99, 100, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Смолій І.В.