Постанова № 21083279, 14.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2011 року 09:00 № 2а-15205/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

до Малого приватного підприємства «Р.С.Ф.»

про стягнення податкової заборгованості у розмірі 16407, 46 грн., -

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2011 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з позовом до МПП «Р.С.Ф.»про стягнення податкової заборгованості у розмірі 16407, 46 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року було відкрито скорочене провадження в адміністративній справі № 2а-15205/11/2670.

Надіслані на адресу відповідача копії ухвал були повернуті органом поштового звязку з відміткою про невручення у звязку з незнаходження адресата за зазначеною адресою.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Частиною четвертою ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик надсилається юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі, а також про його права та обовязки, зокрема про право надати свої заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

У строк, встановлений судом, відповідач не скористався своїми правами та не подав до канцелярії суду заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

Згідно з ч. 4 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України справа в порядку скороченого провадження розглядається суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та прийняття рішення по справі, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

08 січня 2009 року відповідачем було подано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2009 рік (вх. № 61), в якому була визначена сума податку, що підлягає сплаті, у розмірі 23776, 00 грн. за рік (5944, 00 грн. щоквартально).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів юридичними особами сплачується щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам»від 21 грудня 2000 року № 2181 - ІІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі Закон № 2181-ІІІ).

Податковим зобовязанням в розумінні Закону № 2181 - ІІІ визнається зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 Закону № 2181 ІІІ під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (абзац перший п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 ІІІ).

Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Абзацом першим підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 - ІІІ передбачено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Податковим боргом в розумінні Закону № 2181 - ІІІ визнається податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання (п. 1.3 ст. 1 та підпункт 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 - ІІІ).

Доказів сплати самостійно узгоджених сум податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів протягом граничних строків суду не надано, а тому ця сума узгодженого податкового зобовязання визнається податковим боргом.

Відповідно до підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 - ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 - ІІІ податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва виставило відповідачу першу податкову вимогу № 1/1954 від 15 липня 2010 року на суму податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 4519, 46 грн., а також другу податкову вимогу № 2/2552 від 06 вересня 2010 року на суму податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 16407, 46 грн.

Перша та друга податкові вимоги були отримані особисто уповноваженою особою МПП «Р.С.Ф.»03 серпня 2010 року та 05 листопада 2010 року відповідно.

Доказів оскарження податкових вимог та погашення податкового боргу за цими податковими вимогами відповідачем суду не надано.

Крім того, з цією ж метою погашення відповідачем податкового боргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва були вжиті наступні заходи для погашення податкового боргу, а саме: направлено запит до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна від 02 лютого 2011 року № 1727/10/24-111 щодо наявності у відповідача нерухомого майна та до УДАІ ГУМВС України в м. Києві від 02 лютого 2011 року № 553/9/24-109 щодо наявності зареєстрованих транспортних засобів та отримано відповіді на них.

10 січня 2011 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято рішення № 106/1 про опис майна відповідача у податкову заставу.

На день розгляду справи сума податкового боргу відповідача з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів з урахуванням часткової сплати суми податку складає 16407, 46 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків МПП «Р.С.Ф.».

Згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону № 2181 ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього ж Закону, є виключно податкові органи.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом одинадцятим ст. 11 цього ж Закону передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

В силу ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 року № 2857-VI податки і збори (обовязкові платежі), які справлялися до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобовязань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обовязковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України, та зараховуються до: загального фонду державного бюджету - в частині податків і зборів (обовязкових платежів), які зараховувалися до державного бюджету; загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів - у частині податків і зборів (обовязкових платежів), які зараховувалися відповідно до загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів.

Підпунктом 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобовязань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України).

Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 1832, ст. 186, ст. 254, ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва позов задовольнити.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Р.С.Ф.»(місцезнаходження: 02125, м. Київ, вул. Алішера Навої, 76, ідентифікаційний код 22913238) до Державного бюджету України суму податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 16407 (шістнадцять тисяч чотириста сім) грн. 46 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням порядку обчислення строку для подання апеляційної скарги, встановленого в ч. 8 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.В. Дегт?ярьова