Постанова № 21083278, 27.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2011 року 09:00 № 2а-16170/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва

доЗакритого акціонерного товариства «Корпорація «Нафтогазгруп»

простягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 7470, 80 грн., -

В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2011 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва з позовом до ЗАТ «Корпорація «Нафтогазгруп»про стягнення заборгованості по сплаті внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 7470, 80 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року було відкрито скорочене провадження в адміністративній справі № 2а-16170/11/2670.

Надіслана на адресу відповідача копія ухвали була повернута органом поштового у звязку з відміткою про невручення у звязку за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Частиною четвертою ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик надсилається юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі, а також про його права та обовязки, зокрема про право надати свої заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

У строк, встановлений судом, відповідач не скористався своїми правами та не подав до канцелярії суду заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

Згідно з ч. 4 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України справа в порядку скороченого провадження розглядається суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та прийняття рішення по справі, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01 січня 2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»цього ж Закону з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Відповідно до ст. 1 та п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на момент спірних правовідносин), який є спеціальним в сфері відносин, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, страхувальниками для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 ст. 11 Закону, є, зокрема роботодавці, до яких відносяться підприємства незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Частиною першою ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, є платниками страхових внесків. Набуття статусу платників страхових внесків відбувається з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду (ч. 3 ст. 15 Закону).

До обовязків страхувальника згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 вищезгаданого Закону віднесені обовязки по нарахуванню, обчисленню та сплаті страхових внесків.

Статтею 19 цього ж Закону, яка визначає порядок нарахування страхових внесків, визначено, що страхові внески до солідарної системи для роботодавця нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших пяти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до п. 5.1 та п. 5.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Інструкція), яка розроблена відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»та Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків роботодавцями, як платниками страхових внесків, здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2 цієї Інструкції, на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу) виходячи з розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат (доходу), та відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч. 1, ч. 4 та ч. 5 ст. 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на момент спірних правовідносин), яка визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Відповідно до положень абзаців 1-3 ч. 6 ст. 20 вищезгаданого Закону страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 1 ст. 14 цього ж Закону (роботодавці), є календарний місяць.

При цьому ч. 12 ст. 20 цього ж Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Пунктом 11.11 Інструкції передбачено, що платники, зазначені в підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, (роботодавці) щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків, за формою згідно з додатком 23 цієї Інструкції.

Розрахунки подаються зазначеними платниками до органу Пенсійного фонду для реєстрації за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, - не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (із змінами та доповненнями) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобовязаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобовязаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобовязаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Пунктом другим ч. 9 ст. 106 вищезазначеного Закону передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0, 1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 13 ст. 106 цього ж Закону про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами девятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами девятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обовязковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків (абзац третій ч. 14 цього ж Закону).

Відповідно до п. 6.3. Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5 (яка діяла на момент виставлення позивачу вимоги про сплату боргу)(далі Інструкція № 2) органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, зокрема, якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску. У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом пяти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Пунктом 6.5 Інструкції № 2 встановлено, що протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобовязаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

Відповідно до п. 6.2 Інструкції № 2 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону є недоїмкою.

В силу п. 6.4 Інструкції № 2 вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо її передано службовій особі такого платника під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Якщо платник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

ЗАТ «Корпорація «Нафтогазгруп»було подано до позивача розрахунки суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за жовтень та листопад 2009 року, де були самостійно визначені суми страхових внесків до сплати в розмірі 3442, 56 грн. та 4224, 00 грн., відповідно на загальну суму 7666, 56 грн.

На момент подачі ЗАТ «Корпорація «Нафтогазгруп»було страхувальником в розумінні зазначеного Закону та перебувало на обліку як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду в Шевченківському районі міста Києва.

01 вересня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва виставило відповідачу вимогу про сплату боргу № Ю-950/1252, згідно якої станом на 01 вересня 2011 року сума боргу ЗАТ «Корпорація «Нафтогазгруп»зі страхових внесків становить недоїмку у розмірі 7470, 80 грн.

Корінець зазначеної вимоги був надісланий на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак повернувся не врученими у з вязку з закінченням терміну зберігання та вважається врученим.

Наявність недоїмки зі страхових внесків в заявленій сумі також підтверджується карткою особового рахунку страхувальника - ЗАТ «Корпорація «Нафтогазгруп»(32 %, 4%, 42%, 1%-5%) за період з 01 жовтня 2009 року по 17 листопада 2011 року , наявною в матеріалах справи.

Суду не надано доказів на підтвердження оскарження зазначеної вимоги та сплати заборгованості в заявленій сумі.

Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 1832, ст. 186, ст. 254, ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва задовольнити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Нафтогазгруп»(місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Артема, 77, ідентифікаційний номер 32049445) на користь Управління Пенсійного фонду в Шевченківському районі міста Києва (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Воровського, 29, ідентифікаційний код 26087323) суму заборгованості зі страхових внесків у розмірі 7 470 (сім тисяч чотириста сімдесят) грн. 80 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням порядку обчислення строку для подання апеляційної скарги, встановленого в ч. 8 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.В. Дегт?ярьова