Постанова № 21083232, 02.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 листопада 2011 року <Час проголошення >№ 2а-3238/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

до

третя особа

за участі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з

великими платниками податків

Прокуратури м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне територіально-галузеве обєднання «Південно-Західна залізниця»звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000612308 винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 10.02.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання на загальну суму 1 992 604грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 594 083грн. та застосованою штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 398 521грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000622308 винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 10.02.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання на загальну суму 24 705 506грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 19 764 405грн. та застосованою штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 4 941 101грн.; визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0000182202 винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 10.02.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання на загальну суму 53 001 673грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 42 401 338грн. та застосованою штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 10 600 335грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 000612308 від 10.02.2011 року винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва внаслідок арифметичної помилки, допущеної при визначенні розміру податкових зобовязань ДТГО «ПЗЗ»з податку на прибуток; податкове повідомлення-рішення № 000622308 винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 10.02.2011 року на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на відображення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 3338530,91грн. на підставі податкових накладних, в яких підписи відповідальних за їх складення осіб були проставлені за допомогою факсиміле, оскільки у позивача наявні відповідні податкові накладні з оригіналами підписів посадових осіб, а використання факсиміле замість підпису, при наявності всіх обов'язкових реквізитів встановлених законом не є підставою для неприйняття податкової накладної. Також Позивач посилається на те, що Відповідачем з порушенням норм матеріального права завищено його зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 16425 874грн. та було визначено базу оподаткування запасів при реалізації їх третім особам на рівні митної вартості таких товарів; податкове повідомлення-рішення № 0000182202 винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 10.02.2011 року на підставі помилкового висновку акту перевірки про те, що відсотки в рамках Кредитного Договору б/н від 18.10.2004 у загальній сумі 36055036,75 дол. США (що складає 282675589,65 грн.), Позивач перерахував на користь нерезидента DEUTSCHE BANK AG LONDON Branch, а тому повинен був утримувати податок з доходу нерезидента із джерелом походження з України в розмірі 15%, без урахування положень п.1 ст.11 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (дата набуття чинності 11.08.1993 року).

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.4.1 ст. 4, пп.6.1.1, п. 6.1 ст.6, п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.4. п 7.2. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження Позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість та до завищення податкового кредиту. Крім того Позивачем порушено п. 13.1., п. 13.2. ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР та не утримано податок з доходу нерезидента із джерелом походження з України в розмірі 15 %.

Представник Прокуратури просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень.

Третя особа в судове засідання не зявилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином у відповідності до вимог ст. 35, 37 КАС України. Заперечення проти позовних вимог не надла.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ДТГО «Південно-Західна залізниця»(далі ДТГО ПЗЗ, Управління залізниці, Підприємство) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт №135/2308/04713033 від 26.01.2011 року (надалі акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що Позивачем порушено вимоги п.4.1 ст. 4, п.6.1.1, п. 6.1 ст.6, п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.4. п 7.2. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», порушено п. 13.1., п. 13.2. ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР, внаслідок чого: занижено податкові зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 15138537грн., в тому числі 1 квартал 2009 року на суму 10223083грн., півріччя 2009 року на суму 12680403грн., 3 квартали 2009 року на суму 12416797грн., за 2009 рік на суму 14063865грн., 1 квартал 2010 року на суму 543916грн., півріччя 2010 року на суму 1074673грн. (сторінка 6 Акту перевірки); занижено скоригований валовий дохід на загальну суму 62676839грн., в тому числі 1 квартал 2009 року на суму 40892333грн., півріччя 2009 року на суму 46120124грн., 3 квартали 2009 року на суму 47639603грн., за 2009 рік на суму 52674173грн., 1 квартал 2010 року на суму 2666грн., півріччя 2010 року на суму 2666грн. (сторінка 7 Акту перевірки); завищено валові витрати на загальну суму 7766грн., в тому числі півріччя 2009 року на суму 4871грн., 3 квартали 2009 року на суму 4871грн., 1 квартал 2010 року на суму 2895грн. та занижено валові витрати на загальну суму 4780322грн., в т.ч. 3 квартали 2009 року на суму 4788088грн., 2009 рік на суму 5405508грн. (сторінка 11 Акту перевірки); у період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість на 16430 170грн. та завищено податковий кредит з ПДВ на 10814604грн. (сторінки 22-93 Акту перевірки); Позивачем занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб з джерелом їх походження з України за 2009 рік в сумі 31942154,72 грн. та за І півріччя 2010 в сумі 10459183,73 грн.

На підставі даного акту перевірки, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва винесла податкове повідомлення-рішення № 000612308 від 10.02.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання на загальну суму 1995 864грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1596 691грн. та застосування штрафної (фінансової санкції) в розмірі 399 173грн., податкове повідомлення-рішення № 000622308 від 10.02.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання на загальну суму 24712 451грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 19769 961грн. та застосування штрафної (фінансової санкції) в розмірі 4942 490грн., податкове повідомлення-рішення № 0000182202 від 10.02.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання на загальну суму 53001 673грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 42401 338грн. та застосування штрафної (фінансової санкції) в розмірі 10600 335грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в акті перевірки зазначено, що Позивачем за 2009 рік відбулося заниження валових доходів, що становить 52674173грн., в той час, як до розрахунку Відповідачем прийнято суму 62676839грн.

До розрахунку нарахування податку на прибуток та фінансових санкцій Відповідачем було включено суми доходів та витрат служби матеріально-технічного забезпечення ДТГО ПЗЗ, але і в акті перевірки, і в зведеному акті, на основі якого виносилося податкове повідомлення-рішення № 000612308 від 10.02.2011 року, вказані помилки визнані такими, що не вплинули на розмір податкового зобовязання з податку на прибуток в цілому по ДТГО ПЗЗ.

З наявних матеріалів справи вищезазначена обставина відповідачем у запереченнях не спростовується та не заперечується.

Також в акті перевірки Відповідачем зазначено, що заниження податкових зобовязань з ПДВ у сумі 16425874 грн. відбулося на структурному підрозділі ДТГО ПЗЗ Дирекція з будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві, код за ЄДРПОУ 26521280 (Далі Дирекція). Обґрунтовуючи це тим, що Дирекція оприбуткування запасів протягом перевіряюваного періоду здійснювала за ціною, зафіксованою в контракті від 28.10.2004 року № ПЗ/ДН-6-042775/НЮ з компанією International Trading Limited»без урахування фактичної митної вартості таких запасів. Подальша поставка таких запасів третім особам проводилася за цінами оприбуткування таких запасів, що є нижчою за їх митну вартість.

Вимога Відповідача, щодо обов'язковості визначення бази оподаткування запасів при реалізації їх третім особам на рівні митної вартості таких товарів не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме п. 4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Судом встановлено, що Дирекція є відокремленим структурним підрозділом ДТГО «Південно-західна залізниця»та створена з метою забезпечення будівництва, реконструкції та введення в дію обєктів залізничного транспорту, зокрема залізнично-автомобільного мостового переходу через річку Дніпро у місті Києві.

Дирекцією 28.10.2004 року було укладено Контракт № ПЗ/ДН-6-042775/НЮ з компанією eon International Trading Limited»на виготовлення та постачання металоконструкцій для забезпечення будівництва вказаного мостового переходу, загальною вартістю 143721200 дол. США.

У жовтні 2004 року на поточний рахунок постачальника було перераховано передоплату у розмірі 129349080 дол. США. (90%) для забезпечення виготовлення металоконструкцій.

Оприбуткування вказаних металоконструкцій у обліку Дирекції проведено під час їх надходження за правилами встановленими Наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року N 1936 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів"»

У відповідності до п.6 Положення, Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу. У разі здійснення авансових платежів в іноземній валюті постачальникові частинами та одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) вартість одержаних активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів.

З аналізу матеріалів справи та норм закону, суд приходить до висновку, що зміна курсу іноземної валюти на момент оплати та на момент отримання товарів не впливає на вартість такого товару у обліку платника податку.

Суд приходить до висновку, що вартість вказаних металоконструкцій визначена у обліку Позивача вірно.

В частині щодо порушення Позивачем п. 4.3. ст. 4 ЗУ "Про податок на додану вартість" слід зазначити, що вказаний п.4.3. ст.4 Закону застосовується лише для визначення бази оподаткування ПДВ при імпортуванні товарів на територію України. Для визначення бази оподаткування ПДВ реалізації товарів на території України він не застосовується, оскільки підлягає застосуванню п. 4.1. ст. 4 Закону суд зазначає наступне.

У подальшому вищевказані металоконструкції за договорами купівлі-продажу були відчужені юридичним особам, які безпосередньо будують мостовий перехід (ПАТ «Мостобуд», ТОВ «БМК Планета-Міст», ЗАТ «Гідроінжбуд»).

Ціна таких металоконструкцій була правомірно визначена за вартістю закупівлі, оскільки такою вона передбачена у загальному кошторисі будівництва і саме таку ціну вищевказані підприємства вказують у актах виконаних робіт, які пізніше було оплачено Дирекцією.

В даному випадку Відповідачем не було доведено порушення Позивачем вимог податкового законодавства України з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.1. Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість...) До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Порядок визначення звичайної ціни при цьому врегульовано п.1.18. Закону України "Про податок на додану вартість", де зазначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У п.п. 1.20.1. п.1.20. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що в даному випадку мостовий перехід є унікальною спорудою і виготовлення металоконструкцій для його спорудження є довгостроковим виробничим процесом та включає в себе їх проектування, випробування, виготовлення та поставку, а тому суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.п. 1.20.6 п. 1.20. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено що у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

В частині щодо висновку Відповідача, що Галузевою службою будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд ДТГО ПЗЗ було завищено податковий кредит з ПДВ на суму 3338530,91грн у періоді, що перевірявся у звязку з відображенням податкового кредиту з ПДВ за податковими накладними, на яких підписи відповідальних за їх складення осіб були проставлені за допомогою факсиміле суд зазначає наступне.

За наслідками перевірки Відповідачем, відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визнано такими, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтверджені податковими накладними та з урахуванням положень п.п. 7.2.3, пп.7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визнано, що структурні підрозділи Служби БМЕС ДТГО ПЗЗ код 01097065, а саме: Коростенський енергомонтажний поїзд № 647 (код 05396250) та Центр механізації будівельних робіт (код 33750721) не мали підстав для віднесення сум податку на додану вартість у розмірі 3338530,91грн. до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено перелік вимог до оформлення податкової накладної: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Вимоги щодо способу відображення підпису на податковій накладній п.п. 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не містить.

Керуючись п.п. 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»суд дійшов висновку про те, що підпис не встановлений законом як обов'язковий реквізит податкової накладної, тому наявність факсиміле замість підпису, при наявності всіх обов'язкових реквізитів встановлених законом не є підставою для неприйняття податкової накладної.

Крім того Відповідачем неповно зясовано обставини справи та не перевірено наявності оригіналів вищевказаних податкових накладних зі справжніми підписами осіб, відповідальних за складення таких податкових накладних.

Факт наявності у структурних підрозділів ДТГО ПЗЗ справжніх податкових накладних підтверджується актами перевірки структурних підрозділів, де обліковуються вказані податкові накладні.

При перевірці правомірності винесення Відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000182202 від 10.02.2011 року, у відповідності до якого Позивачу нараховано 42401338грн. податку на прибуток іноземних юридичних осіб з джерелом їх походження з України та 10 600 335грн. фінансових санкцій, судом встановлено наступне.

Позивач на підставі Кредитного Договору б/н від 18.10.2004 та Договору про відступлення вимоги б/н від 19.10.2004 року, та на підставі наданих до перевірки банківських документів, перерахував нерезиденту - Компанія Capital Limited»через Фінансового агента DEUTSCHE BANK AG LONDON Branch відсотки за користування кредитом у загальній сумі 36055036,75 доларів США (що в еквіваленті на дату перерахування коштів складає 282675589,65 грн.).

Згідно з п.1 ст.11 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (дата набуття чинності 11.08.1993 року) - «Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти і підлягає оподаткуванню в цій другій Договірній Державі у відношенні цих процентів».

Відповідно п. 4 «Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.01 № 470, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

В матеріалах справи наявні довідки про податкове резидентство у Обєднаному Королівстві Великобританії та Північної Ірландії від 21.01.2009 року № 455/94788 23627 на 2009 рік (Apostille від 25.03.09 № І102401); від 22.01.2010 року № 480/94788 23627 на 2010 рік (Apostille від 07.04.2010 № І464801), які видані Податковим управлінням Обєднаного Королівства та підписані Податковим інспектором Її Величності та засвідчують, що Компанія n Capital Limited»є резидентом Обєднаного Королівства у розумінні Угоди про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Сполученим Королівством і підлягає оподаткуванню в Обєднаному Королівстві.

У відповідності до Кредитного договору б/н від 18.10.2004 року та Договору про відступлення вимоги б/н від 19.10.2004 року отримувачем та власником відсотків, які Позивач сплачував за користування коштами є резидент Сполученого Королівства Великобританії Компанія Capital Limited». DEUTSCHE BANK AG LONDON Branch у рамках Кредитного Договору б/н від 18.10.2004 року є Фінансовим агентом, який проводить розрахунки між ДТГО ПЗЗ та Компанією Capital Limited»та не є фактичним власником відсотків.

Пунктом 6.1. Кредитного договору від 18.10.2004 року передбачено, що «На кожну дату, у яку Документом Фінансування вимагається виплата суми Позичальником або Кредитором, Позичальник або Кредитор, залежно від випадку, здійснять таку виплату Фінансовому агенту на зазначений в угоді рахунок».

Відповідно до п.6.2. Кредитного договору від 18.10.2004 року, «За винятком випадків, коли протилежне передбачено цим Договором, кожний платіж, отриманий Фінансовим Агентом відповідно до ст.6.1 (Платежі Фінансовому Агенту) надаватиметься так швидко, як це буде можливо після отримання особі, що має право на отримання такого платежу відповідно до цього Договору (у випадку Кредитора на рахунок його відповідного кредитного офісу) шляхом переведення на такий рахунок такої особи».

Тобто, ДТГО ПЗЗ за кредитним договором від 18.10.2004 року сплачувало доходи з джерелом їх походження з України через Фінансового Агента (DEUTSCHE BANK AG LONDON Branch) на користь резидента Сполученого Королівства Великобританії Компанії Capital Limited», довідки про резидентський статус якого наявні в матеріалах справи.

У звязку з цим, керуючись п.1 ст.11 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (дата набуття чинності 11.08.1993 року) п. 4 «Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.01 № 470, суд доходить до висновку, що при перерахуванні відсотків Позивач правомірно не утримував податок з доходу нерезидента із джерелом походження з України.

Таким чином, висновок Відповідача про те, що під час перевірки встановлено заниження Позивачем податку на прибуток іноземних юридичних осіб з джерелом їх походження з України за 2009 рік в сумі 31942154,72 грн. та за І півріччя 2010 в сумі 10459183,73 грн. є безпідставним та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття ним податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000612308 винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 10.02.2011 року в частині збільшення суми грошового зобовязання на загальну суму 1992 604грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1594 083грн. та застосованою штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 398 521грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000622308 винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 10.02.2011 року в частині збільшення суми грошового зобовязання на загальну суму 24705 506грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 19764 405грн. та застосованою штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 4941 101грн.

4. Визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0000182202 винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 10.02.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання на загальну суму 53001 673грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 42401 338грн. та застосованою штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 10600 335грн.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції скаргу про апеляційне.

Суддя А.Б. Федорчук