Постанова № 21083020, 14.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2011 року 13:31 № 2а-16753/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суддя Смолій І.В.

Секретар с/з Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 п/к (дов.від 28.10.11р. № б/н);

Від відповідача: ОСОБА_3 п/к(дов.від 08.07.11р. №3094/9/10-009)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.12.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 15.11.11р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 24.11.11р.

Розгляд справи 24.11.11р. відкладався до 08.12.11р. у звязку із неявкою в судове засідання представника позивача.

В судовому засіданні 08.12.11р. оголошувалось перерву до 14.12.11р. за клопотанням представника позивача для ознайомлення з матеріалами справи.

В судове засідання 14.12.11р. зявились сторони.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Бориспільської ОДПІ 14.03.11р. на підставі направлень на перевірку від 14.03.11р. за №№ 25,26 проведено фактичну перевірку магазину «Еко»розташованого за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2/14, що належить ТОВ "ЕКО", за результатами якої складено акт від 14.03.11р. за № 0172/26/50/23/32104254, який 25.03.11р. був зареєстрований в органі ДПС за місцем державної реєстрації субєкта господарювання.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме перевіркою встановлено, що у магазині "ЕКО" на момент перевірки відсутні податкові накладні, товарно-транспортні накладні та інші Документи на товар за місцем зберігання або за місцем реалізації на загальну суму 862,37 грн. (згідно відомості) та виявлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків (5054,25 грн.) сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій (5059,22 грн.), яка склала 4,97 грн. (вчинено вдруге).

У звязку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень законодавства Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 07.04.11 № 0002232305 яким до ТОВ "ЕКО" застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 1729,71 грн., у тому числі, 1724,74 грн. (862,37 грн, х 2 ) за реалізацію товарі, що не обліковані у встановленому порядку, 4,97 грн. за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті.

Позивач не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішення оскаржив його в адміністративному порядку, однак таке було залишено без змін, у звязку з чим позивач і звернувся до суду щодо скасування такого.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, щодо безпідставності позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

З наявних матеріалів справи та пояснень сторін в судовому засіданні, судом встановлено, що позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу оскільки під час проведення перевірки перевіряючими не було зазначено на які саме товари потрібно надати до перевірки облікові документи, а також позивачем зазначається, що облікова документація на товари зберігалась не за місцем реалізації товару, а в бухгалтерії основного підприємства, що на думку позивача в повній мірі відповідає вимогам закону. Що стосовно застосованих штрафних санкцій за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО, позивач факт такого порушення не заперечує, однак вважає, що оскільки в іншій частині штрафні санкції застосовано не правомірно, то і податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Згідно з п. 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”від 16.07.1999р. №996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1, 3, 5 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно з статтею 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

При цьому ст. 21 цього ж Закону визначено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавцем чітко визначений обовязок субєктів господарювання зберігати облікову документацію на товари отримані від постачальників не лише на складах а й за місцем реалізації товару, при цьому такої альтернативи як зберігання облікової документації в бухгалтерії основного підприємства законодавчо не визначено.

За таких обставин судом не може бути взято до уваги доводи позивача з приводу правомірності зберігання облікової документації деінде ніж це чітко визначено п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того судом не можуть бути взяті до уваги доводи позивача, що під час проведення перевірки жодної документації не витребовувалось, а товари щодо яких відсутня облікова документація вказані навмання, в повній мірі спростовані під час розгляду справи.

Зокрема в матеріалах справи наявна копія Відомості про зняття фактичних залишків товарів у магазині «Еко» від 14.03.11р. що є додатком №1 до акту перевірки, така містить перелік товарів наявних в магазині на момент перевірки їх кількість вартість, а також відомості про відсутність щодо певних товарів облікової документації. Зазначена Відомість зняття залишків підписана заступником директора даного магазину гр.. ОСОБА_5

Крім того в матеріалах справи наявна копія письмових пояснень заступника директора магазину де здійснювалась перевірка (а.с. 45) з яких вбачається, що дійсно на час проведення перевірки в магазині відсутня облікова документація на товари вказані в акті перевірки та відповідній Відомості. Даною особою також підписано і сам акт фактичної перевірки та зазначено, що зауважень до такого немає.

Аналізуючи наведені докази, норми чинного на час правовідносин законодавства та фактичні обставини справи суд приходить до переконання про не обґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 99, 100, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій

Суддя І.В. Смолій