Постанова № 21083022, 08.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2011 року <Час проголошення >№ 2а-15545/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Крупічко Ю.Ю., за участю представників сторін:

від позивача: (дов.від 01.12.2011р. №25);

від позивача: дов.від 01.12.2011р. №25);

від відповідача: (дов. від 29.06.2011р. №4157/9/10-008)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Восьмий колір,, до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання дій протиправними, скасування податкового рішення повідомлення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.12.2011 року в 14 год. 55 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Восьмий колір,, (далі по тексту позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі відповідач) про визнання дій протиправним, скасування податкового рішення повідомлення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак скасуванню не підлягає. У задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про задоволення позову, з огляду про наступне.

Матеріалами справ, що позивач отримав в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва лист від 01.10.2010 року № 13087/10/23-729 про надання інформації, яким запрошували осіб відповідальних за фінансово-господарську діяльність з'явитись в зручний час для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) по взаємовідносинах із ТОВ «СТ-Стиль»код ЄДРПОУ 32253539 відповідно до укладених первинних документів за період 01.07.2007 року по 30.09.2010 року.

Виконуючи вимоги зазначені у вищевказаному листі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, головний бухгалтер ТОВ «Восьмий колір» з'явився до ДПІ та супровідним листом від 07.10.2010р. №77 надав документи, а саме: акти виконаних робіт, прибуткові накладні, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних та податкові декларації з податку на додану вартість.

Повідомленням про запрошення №13666/10/23729 від 13.10.2010 року (Вх. № 16 від 18.10.2010р.) ТОВ «Восьмий колір»було запрошено з'явитись до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва 19 жовтня 2010 року на 15.00 годину для підписання акта/довідки невиїзної документальної перевірки з питань достовірності декларування податку на додану вартість за період: з липня 2007 року по вересень 2010 року.

Акт перевірки за вказаний період нашому підприємству не надавався.

ТОВ «Восьмий колір»в телефонному режимі зверталось до ДПІ з проханням повідомити про результати перевірки, але жодної інформації надано не було.

Лише після письмового звернення до ДПІ з листом від 22.04.2011 року №32 з проханням надати Акт перевірки на наше звернення листом від 27.04.2011 року №6015/10/23729 ДПІ було надано 2-й екземпляр акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Восьмий колір»по взаємовідносинах з ТОВ «СТ-Стиль»та копії податкових повідомлень-рішень від 24.03.2011 року №001642307, №001632307.

Лише з акту перевірки від 12.03.2011 року №529/2307/32253539 нам стало відомо про проведення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Восьмий колір»по взаємовідносинах з ТОВ «СТ-Стиль»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за липень 2007, вересень 2007 року - грудень 2007 року, лютий 2008 року - листопад 2008 року, березень 2009 року - травень 2009 року.

Перевіркою, за результатами якої було складено Акт, встановлено, зокрема, порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4/пп.м7.іг.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 із змінами та доповненнями.

Слід зазначити, що висновки, які містяться в Акті № 529/2307/32253539 від 12.03.2011 року, є надуманими і безпідставними. Зокрема, з незрозумілих причин, об'єктом дослідження Відповідача є пояснення ОСОБА_1 в той час як Відповідач мав дослідити первинну документацію, яка підтверджувала або спростовувала отриману від даної особи інформацію.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю.

На момент укладення договорів та придбання товарів у ТОВ «СТ-Стиль», підприємство було належним чином зареєстровано як платник в податковому органі і йому було присвоєно індивідуальний податковий номер. Крім того, свідоцтво платника податку ТОВ «СТ-Стиль»не було скасовано.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 p. N 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На час здійснення господарських операцій ТОВ «СТ-Стиль»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Також ДПІ у Шевченківському районі м. Києва під час проведення перевірки не було взято до уваги той факт, що під час реалізації господарської діяльності Позивачем, яка виразилась в наданні послуг ТОВ «СТ-Стиль», директором ТОВ «СТ-Стиль»був ОСОБА_2

Крім того, обґрунтовуючи свої доводи Відповідач посилається на норми, яких Позивач не просто не порушував, а чітко дотримувався. При цьому Відповідач свідомо ігнорує документальні підтвердження, дотримання Позивачем норм діючого законодавства, в основу своїх висновків ставить неперевірені дані, і приходить до висновків про неправомірність дій з боку Позивача.

У даному випадку наведені відповідачем доводи не можуть свідчити про неправомірність та безпідставність формування позивачем податкового кредиту за наслідками взаємовідносин з ТОВ «СТ-Стиль», зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 1.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994р. при цьому, для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, законом № 168 передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Позивач виконав усі передбачені Законом № 168 умови для віднесення сум податку на додану вартість, перерахованих ТОВ «СТ-Стиль»до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «СТ-Стиль».

Відповідно до пп. 7.2.3 Закону № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.3.1 Закону № 168, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Натомість, всі необхідні документи щодо придбання товарів (послуг) у ТОВ «СТ-Стиль»(договори, акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні, виписки банківських установ, видаткові накладні) є у наявності у позивача.

Відповідач ґрунтує висновки даної перевірки на тому, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Восьмий колір»з ТОВ «СТ-Стиль»носять характер нікчемного правочину. Оскільки даний правочин не відповідає умовам чинності правочинну, а саме ст.203 Цивільного кодексу України.

При цьому, слід відзначити, що акт перевірки не містить жодних посилань податкового органу, з яких саме підстав правочин є нікчемним та, які саме вимоги закону були порушені його вчиненням, окрім визначення у висновках акту про відсутність у ТОВ «СТ-Стиль»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Однак, ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема згідно п. 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, адже в іншому випадку такий правочин буде фіктивним, і на підставі ст. 234 ЦК України визнається судом недійсним.

Згідно вимог ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

До нікчемних правочинів належать такі як: односторонній правочину недодержано вимоги закону про нотаріальне посвідчення (ст. 219 ЦК України); договір, у

якому сторони не додержали вимог закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України); правочин, вчинений малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України); правочин, вчинений недієздатною фізичною особою (ст. 226 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України); а також, правочини, якими скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми та, що Обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки.

З огляду на зміст, викладених норм, правочин не є нікчемним у випадку не відображення в угоді наміру сторін щодо реального настання правових наслідків, що ними обумовлені, внаслідок чого встановлена наявність суперечностей в акті перевірки щодо надання відповідачем правової оцінки наведеним договорам (нікчемність/ недійсність), тобто чи дані договори, укладені з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, чи їх недійсність встановлена законом.

Укладаючи угоди із своїм контрагентом позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності (сукупність господарських прав і обов'язків сторін) договору, тобто здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.99 року.

Статтею 1 Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 вказаного Закону підставою для здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після їх закінчення.

У відповідності до п.5 ст.9 вказаного Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійсненні.

Відповідно до ст. 11 Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Відповідно до ст.З Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно абзацу третього п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Господарські операції, здійснені ТОВ «СТ-Стиль»та ТОВ «Восьмий колір»підтверджуються відповідними документами.

Наведені обставини та документальні докази підтверджують факт виконання господарських зобов'язань сторонами, свідчать про реальне настання правових наслідків, що обумовлені угодами.

Також хотілося б зазначити, що відповідачем не було встановлено неправомірного відображення Позивачам віднесення сум по даним господарським операціям до складу валових витрат.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що Акт №529/2307/32253539 від 12.03.2011р. про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Восьмий колір»по взаємовідносинах з ТОВ «СТ-Стиль»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за липень 2007, вересень 2007 року - грудень 2007 року, лютий 2008 року -листопад 2008 року, березень 2009 року - травень 2009 року був складений з грубим порушенням законодавства України, та самостійним висновком працівників Відповідача про фіктивний характер угод.

Порушення, які в ньому вказані, були визначені працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва лише на підставі власних переконань та суб'єктивних думок. Факти порушення ТОВ «Восьмий колір»вимог податкового законодавства не підтверджені жодними доказами.

Жодних судових рішень про фіктивність підприємств-контрагентів Позивача не було ні на момент складання Акту ні на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 9,70,71,94,97,158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0001642307 від 24.03.2011р., № 0001632307 від 24.03.2011р. 3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Восьмий колір,, судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору з місцевого бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур