Постанова № 21083017, 13.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2011 року 10:52 № 2а-13913/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ред Рінг Інжиніринг"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

проскасування повідомлення - рішення № 0000712305/12537 від 08.04.2011року

за участю представників сторін:

від позивача: Копилов Д.Ю.

від відповідача: Блажко Н.С.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13.12.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ред Рінг Інжиніринг», звернувся до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0000712305/12537 від 08.04.2011р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено ДПІ у Дарницькому районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Відповідача проти позову заперечила та пояснила, що в порушення пп.7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України №168/97-ВР ТОВ «Ред Рінг Інжиніринг»було завищено суму податкового кредиту на загальну суму 244 267,06 грн., а податкове повідомлення-рішення №0000712305/12537 від 08.04.2011р. винесене правомірно податковим органом з додержанням норм.

Відповідач наполягає на відмовлені в задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницького районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ред Рінг Інжиніринг»з питань дотримання вимог нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп». За результатами перевірки складено Акт від 15.03.2011 року № 922/2305/33693130 (надалі Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що в ході перевірки встановлено, порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ред Рінг Інжиніринг»при придбанні та продажу товарів робіт (послуг). Товар (роботи, послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655, 656, 837 ЦК України; п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, підприємством завищено податковий кредит по податку на додану вартість у загальній сумі 244 267,06 гри., в тому числі по періодам: вересень 2008 р. -5 040,00 грн., жовтень 2008 р. - 18 197,57 грн., листопад 2008 р. - 3 254 грн., грудень 2008р. - 11 951 грн., січень 2009 р. у сумі 685 грн., лютий 2009 р. у сумі 33 680,29 грн. березень 2009 р. - 1 195,80 грн., квітень 2009 р. - 13 186,60 грн., травень 2009 р. - 5 524 грн., червень 2009 р. - 6 044 грн., липень 2009 р. - 17 902 грн., серпень 2009 р. - 9 366,67 грн., вересень 2009 р. - 10 163,20 грн., жовтень 2009 р. - 9 447 грн., листопад 2009 р.- 6 452 грн., грудень 2009 р. - 6 567 грн., лютий 2010 р.- 833 грн., березень 2010 р.- 84 777,93 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Дарницькому районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000712305/12537 від 08.04.2011р., яким за позивачем визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 353033,83 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДПА у м. Києві, ДСА України, за результатами розгляду скарги були винесенні рішення про залишення скарги без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Ред Рінг Інжиніринг» (Замовник) та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»(Підрядник) було укладено наступні договори підряду: договір №20/09 від 20.09.2008 р., вартість договору є динамічна і становить 482250,32 грн. (п.2.1 Договору); договір №01/04 від 01.04.2008 р., вартість договору є динамічна і становить 15120,00 грн. (п.1.2 Договору); договір №02/02 від 02.09.2009 р., Договірна ціна підрядних робіт встановлюється на підставі приблизних кошторисів, договірних цін чи специфікаціях і зазначається в Додаткових угодах, що додається до даного Договору (п.7.1 Договору); договір підряду №03/02 на проектні роботи від 03.02.2009 р., Підрядник виконує роботи: по даному договору і отримує оплату у розмірі 78000 грн., в т.ч. ПДВ 13000 грн. (п.1.2 Договору); договір №22/04 від 22.04.2009 р., Договірна ціна підрядних робіт встановлюється на підставі приблизних кошторисів, договірних цін чи специфікаціях (Додаток 1), що додається до даного Договору (п.7.1 Договору); договір №24/07 від 24.07.2009 р., Договірна ціна підрядних робіт встановлюється на підставі приблизних кошторисів, договірних цін чи специфікаціях (Додаток 1), що додається до даного Договору (п.7.1 Договору); договір №15/03 від 15.03.2009 р., Загальна вартість робіт за Договором становить 374220,00 грн., в т.ч. 62370 грн. (п.5.1 Договору).

Судом було витребувано у Позивача наявну первинну документацію, а саме, докази виконаних робіт та докази оплати по договорам.

Проте, Позивачем надано суду податкові накладні та акти виконаних робіт, доказів того, що надані послуги виконані належним чином та здійснено оплату Позивачем суду не надано.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції.

3. Встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом та не спростовується матеріалами справи, проведеною експертизою судовий експерт ОСОБА_5 встановив, що від імені директора ТОВ “С.Дж.Р.Груп” ОСОБА_4 у вищезазначених документах підпис виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Оскільки контрагентом Позивача суму податку на додану вартість не було включено до складу податкових зобовязань суми ПДВ, яка була відображена Позивачем у складі податкового кредиту, право на податковий кредит у Позивача відсутнє.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ”, а також, що “…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами”.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем не надано суду переконливих доказів того, що вищезазначені договори були укладені з метою настання реальних обставин, а саме, виконання умов договору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук