Постанова № 21082730, 18.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м.Київ

18 листопада 2011 року 10:26 год.№ 2а-14666/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддіКостенкаД.А.,

при секре тарі судового засідання Палійчук Л.Д.,

за участю представників: позивача Антонової І.В., відповідача Корнієнка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засідання спра ву за позовом Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (даліПАТ "Піреус Банк МКБ") до Спеціалізованої держав ної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2011 р. №0000274320,

в с т а н о в и в:

ПАТ "Піреус Банк МКБ" просить скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ від 25.05.2011 р. №0000274320, яким йому збільшено грошове зобов'язання із земельного податку в сумі 135247,25 грн.

Під час розгляду справи представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. Позивач обґрунтовує позов неправомірністю здійсненого відпо відачем податкового нарахування, яке суперечить ч. 1 ст. 7 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII "Про плату за землю" (далі Закон №2535) та ґрунтується на скасованому рішенні Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві" (далі Рішення Київради №944/944).

Представник відповідача не визнав позовні вимоги з підстав, викладених у письмових запереченнях. Відповідач заперечує проти позову посилаючись на допущене позивачем порушення п. 2 Рішення Київради №944/944.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

СДПІ на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та ст. 123 ПК прийнято податкове повідом лення-рішення від 25.05.2011 р. №0000274320, яким позивачу збільшено грошове зобов'я зання із земельного податку в сумі 135247,25 грн., у т.ч.: 108197,80 грн. основний платіж, 27049,45 грн. штраф.

Зазначене рішення прийнято на підставі акта документальної виїзної планової пере вірки ПАТ "Піреус Банк МКБ" від 11.05.2011 р. №226/43-20/20034231, згідно з яким відпові дачем встановлено порушення п. 2 Рішення Київради №944/944.

Зміст порушення полягає у тому, що у період з квітня 2009 р. по грудень 2010 р. позивачем нараховувався і сплачувався земельний податок за земельну ділянку, яка знахо диться у його користу ванні і розміще на за адресою: м.Київ, вул. Багговутівська, 1, урозмірі 1% від її грошової оцінки, а не 3% як вважає відповідач згідно з п. 2 Рішення Київради №944/944, що призвело до заниження зобов'язань із земель ного податку на загальну суму 108197,80 грн., у т.ч.: за 2009 р. 44858,16 грн., за 2010 р. 63339,64 грн.

Позивач не погодився з даним висновком і подав заперечення, за результатом розг ляду яких, зазначений висновок залишено без змін.

Позивачем оскаржено в адміністративному порядку повідомлення-рішення, яке остаточним рішенням ДПС України від 06.10.2011 р. №3096/6/10-2215 зали шено без змін.

Спір стосується правомірності прийнятого відповідачем рішення про донарахування земельного податку і застосування штрафних санкцій та повязані із застосуванням ставки земельного податку до земельної ділянки, грошова оцінка якої встановлена.

Відповідно до ст. 2 Закону №2535 використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орен дарів та інвесторів-учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 5 Закону № 2535 встановлювалося, що об'єктом плати за землю є земельна ділян ка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди (ч. 1), а суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (ч. 2).

Частиною 1 ст. 7 Закону №2535, чинного у періоді за який проводилася перевірка, встановлена ставка земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ч.ч. 5-10 цієї статті та ч. 2 ст. 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №2535 ставки земельного податку, порядок обчис лення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Зміст акта перевірки від 11.05.2011 р. №226/43-20/20034231, пояснення представників сторін і наявні у справі копії нотаріально посвідчених та зареєстрованих в Київському міському БТІ договорів купівлі-продажу частини нежитлового будинку від 18.07.2005 р. і від 20.06.2006 р., підтверджують, що в користуванні позивача перебуває земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 1, на якій розташовані придбані позивачем нежилі приміщення. При цьому грошова оцінка вказаної земельної ділянки визначена згідно з рішенням Київради від 26.07.2007р. №43/1877 "Про затвердження технічної докумен тації з норматив но грошової оцінки земель м. Києва" і становить 694,44 грн. за 1 м2, а сама земельна ділянка не відно ситься до тих, які зазначені у ч. 2 ст. 6 та ч.ч. 5-10 ст. 7 Закону №2535.

За таких обставин, позивач як землекористувач земельної ділянки, грошова оцінка якої встановлена, повинен сплачувати земельний податок за ставкою 1відсоток від її грошо вої оцінки згідно з ч. 1 ст. 7 Закону №2535.

Застосування ж відповідачем до спірних правовідносин ставки податку, визначеної п.2 Рішення Київради №944/944, та висновок про його порушення позивачем є помилковим і необґрун тованим, з огляду на наступне.

Пунктом 2 Рішення Київради №944/944 встановлено, що з 01.04.2009 р. плата за земе льні ділянки (крім перед бачених цим же пунктом винятків), які використовуються суб'єкта ми господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установ леному законодав ством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

У даному випадку це складає 3 відсотки від грошової оцінки земельної ділянки.

Проте зазначене підзаконне положення суперечить ч. 1 ст.7 Закону №2535, яка регулює спірні правовідносини і має вищу юридичну силу, тому підлягає застосуванню при вирішенні даної справи. До того ж, передбачена у ч. 5 ст. 7 Закону №2535 можливість відповідних сільських, селищних, міських рад диференціювати і затвер джувати ставки земельного податку за окремі земельні ділянки, не поширюється на земельні ділянки, визначені у ч. 1 ст.7 цього Закону, що прямо випливає зі змісту останньої.

Крім цього, застосування відповідачем п. 2 Рішення Київради №944/944 є безпідстав ним, оскільки на час складення відповідачем акта перевірки і прийняття оскаржуваного рішення постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2011 р. по справі №2а-332/10, зали шеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011р., зазначене положення визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття з мотивів перевищення Київрадою повноважень, наданих Законом України "Про місцеве самоврядування", не відповідністю його положенням Законів України "Про систему оподат кування" та "Про плату за землю".

На час вирішення даної справи, вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011р.

Згідно із ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністра тивних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повно важень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи справу суд виходить з того, що позивачем доведено правомірність опо даткування наявної у користуванні земельної ділянки земельним податком за ставкою 1 від соток від грошової оцінки. Водночас, заперечуючи проти позову в даній справі, відповідач не довів наявність у позивача обов'язку справляти земельний податок у розмірі 3 відсотки від грошової оцінки земельної ділянки, тим обґрунтованість висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання і правомірність прий нятого рішення відповідачем не доказана.

За таких обставин та зважаючи на приписи ст. 19 Конституції України і ст. 2 КАС, суд вважає, що здійснене відповідачем податкове нарахування (у т.ч. застосування штрафних санкцій) не можна вважати законним і обґрунтованим, що є підставою для скасування податкового повідомлення СДПІ від 25.05.2011 р. №0000274320.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 72, 76, 79, 86, 138, 158163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1.Задовольнити адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ".

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 25.05.2011р. №0000274320.

3.Присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" судові витрати (державне мито) у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

СуддяД.А. Костенко