Постанова № 21082629, 19.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м.Київ

19 липня 2011 року 14:50 год.№ 2а-10839/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддіКостенкаД.А.,

при секре тарі судового засідання Велігурі Д.В.,

за участю представників: позивача Сварича А.А., відповідача Панченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва (далі ДПІ) до Комунального підприємства "Київський іподром" про стягнення заборгованості у розмірі 952050,22 грн.,

в с т а н о в и в:

ДПІ звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з КП "Київський іпод ром" заборгованість у загальній сумі 952050,22 грн., що ви ник за результатами проведеної ДПІ перевірки дотримання вимог чинного податкового, валют ного та іншого законодавства, про що складено акт від 15.03.2006 р. №127/1-22-03-00846346.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов.

Представник відповідача заперечив проти позову, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів наявності боргу, а окремі суми боргу вже заявлялися позивачем до стягнення в судовому порядку, про що прийняті відповідні судові рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з огляду на недодержання позивачем процедури погашення податкового боргу, про стягнення якого заявлено позов; недоведеність позивачем тих обставин, на які він посилається у підтвердження своїх вимог. При цьому суд виходить із такого.

Позивач зазначає про наявність у відповідача податкового та іншого боргу в загальній сумі 952050,22 грн., який ви ник в результаті проведення ДПІ перевірки дотримання вимог чинного податкового, валют ного та іншого законодавства, про що був складений акт від 15.03.2006 р. №127/1-22-03-00846346.

При цьому в додаткових письмових поясненнях (т. 1, а.с. 88, 89) позивач вказує, що борг із ПДВу сумі 541678,65 грн. виник внаслідок несплати узгоджених сум податку згідно поданих декларацій за 2007-2010 рр.; борг з податку на прибуток у сумі 2720,00 грн. виник на підставі податкового повідом лення-рішення від 17.06.2009 р. №0036801510; борг з кому нального податку у сумі 10037,13 грн. виник на підставі податкового повідом лення-рішення від 13.07.2009 р. №0011071530/0; борг із земельного податку у сумі 69849,43 грн. виник у 2007 р. внаслідок несплати узгоджених сум податку згідно поданих декларацій, а також на підставі податкового повідомлення-рішення від 07.07.2009 р. №0010731530/0; борг із збору за виграш у бігах на іподромі у сумі 5737,86 грн. виник на підставі податкового повідом лення-рішення від 15.03.2006 р. №0000572312/0; борг із збору за участь у грі на тоталізаторі на іподромі у сумі 8627,77 грн. виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.03.2006 р. №0000562312/0; заборгованість із сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 305169,10 грн. виникла на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2007 р. №0010112305/0 та від 20.08.2008 р. №0006142304/0.

Також позивач зазначає про наявність боргу із збору за забруднення навколишнього середовища 1607,21 грн.; із збору за спеціальне водокористування 3012,00 грн.; із збору за участь в бігах на іподромі 340,00 грн.; із транспортного збору 3271,04 грн.

Згідно із ст. 11 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійсню ються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінюючи доводи позивача і подані ним докази, суд зазначає, що позивач не пред ставив суду належного документального підтвердження обставин, на які він посилається у підтвердження позовних вимог. При цьому, судом під час розгляду справи неодноразово зверталася увага представників позивача на необхідність подання до суду всіх документів, наявних у ДПІ, які б вказували на періоди, підстави виникнення боргу, його суми та доводили обґрунтованість позовних вимог про стягнення такого боргу в судовому порядку.

Так, стверджуючи про наявність боргу з ПДВ у сумі 541678,65 грн., позивач поси лається на несплату відповідачем узгоджених сум податку згідно поданих декларацій за 2007-2010 рр., однак позивач не вказує ні конкретних обставин виникнення боргу (звітні пе ріоди, підстави, суми), а також не подає декларацій з відмітками податкового органу про прийняття. При цьому, оскільки стягнення боргу з ПДВ у сумі 311741,00 грн. (105262,00+52631,00+559,00+153289,00) вже було предметом розгляду Господарським судом міста Києва по справі №28-222-А, по якій внесено постанову від 20.11.2006 р. (т. 2, а.с. 54-59, 79-85), суд ухвалою від 27.04.2011 р. закрив провадження в цій частині. У подальшому позивач подав до суду декларації відповідача з ПДВ за звітні періоди січень-серпень 2010 р. (т. 1, а.с. 167-203), натомість відповідачем подано до суду платіжні документи про сплату ПДВ у 2010 р. (т. 1, а.с. 165; т. 2, а.с. 4-8). Інших доказів на підтвердження заявленої до стягнення суми боргу з ПДВ суду не надано.

Стверджуючи про наявність боргу з податку на прибуток у сумі 2720,00 грн., позивач посилається на податкове повідом лення-рішення від 17.06.2009 р. №0036801510 (т. 1, а.с. 99), однак сума нарахованого зобов'язання згідно цього повідомлення-рішення становить лише 2210,00 грн. Інших доказів у підтвердження заявленої суми боргу у розмірі 2720,00 грн. позивачем суду не надано, натомість відповідачем надано суду платіжний документ про сплату податку на прибуток за 2010 р. на суму 13782,00 грн. (т. 1, а.с. 162; т. 2, а.с. 9).

Стверджуючи про наявність боргу з кому нального податку у сумі 10037,13 грн., позивач посилається на податкове повідом лення-рішення від 13.07.2009р. №0011071530/0 (т. 1, а.с. 92), однак сума нарахованого зобов'язання згідно цього повідомлення-рішення становить лише 1530,00 грн. Інших доказів у підтвердження заявленої суми боргу у розмірі 10037,13 грн. позивачем суду не надано, натомість відповідачем надано суду платіжні документи про сплату комунального податку на суму 5540,60 грн. (т. 2, а.с. 1, 10) і картку ра хунку по комунальному податку, що додатково вказує на сплату 3640,63 грн. (т. 1, а.с. 159).

Стверджуючи про наявність боргу із земельного податку у сумі 69849,43 грн., позивач посилається на податкове повідомлення-рішення від 07.07.2009р. №0010731530/0 (т. 1, а.с. 95), однак сума нарахованого зобов'язання згідно цього повідомлення-рішення становить лише 340,00 грн. Позивач також зазначає про несплату відповідачем узгоджених сум податку згідно поданої у 2007 р. декларації, однак жодних конкретних обставин виникнення боргу невказує, декларацій за 2007 р. з відмітками податкового органу про прийняття не подає. Натомість відповідач надав суду платіжні документи про сплату земельного податку на суму 9907,89 грн. (т. 1, а.с. 161; т. 2, а.с. 3).

Стверджуючи про наявність боргу із збору за виграш у бігах на іподромі у сумі 5737,86 грн., позивач посилається на податкове повідом лення-рішення від 15.03.2006р. №0000572312/0 (т. 1, а.с. 36), однак сума нарахованого зобов'язання згідно цього повідом лення-рішення становить лише 5397,86 грн. Оскільки, стягнення даного боргу вже було предметом розгляду Господарським судом міста Києва по справі №28-222-А, по якій внесено постанову від 20.11.2006 р. (т. 2, а.с. 54-59), суд ухвалою від 27.04.2011 р. закрив провадження в цій частині. Разом з тим, інших доказів на підтвердження заявленої суми боргу у розмірі 5737,86 грн. суду не надано.

Стверджуючи про наявність боргу із збору за участь у грі на тоталізаторі на іподромі у сумі 8627,77 грн., позивач посилається на податкове повідомлення-рішення від 15.03.2006 р. №0000562312/0 (т. 1, а.с. 36), однак сума нарахованого зобов'язання згідно цього повідом лення-рішення становить лише 8287,77 грн. Оскільки, стягнення даного боргу вже було предметом розгляду Господарським судом міста Києва по справі №28-222-А, по якій внесено постанову від 20.11.2006 р. (т. 2, а.с. 54-59), суд ухвалою від 27.04.2011 р. закрив провадження в цій частині. Разом з тим, інших доказів на підтвердження заявленої суми боргу у розмірі 8627,77 грн. суду не надано.

Щодо боргу із збору за забруднення навколишнього середовища 1607,21 грн.; із збору за спеціальне водокористування 3012,00 грн.; із збору за участь в бігах на іподромі 340,00 грн.; із транспортного збору 3271,04 грн., то позивачем не вказано ні конкретних обставин виникнення боргу (звітні періоди, підстави, суми), а також не подано жодних належних доказів, які підтверджували виникнення цього боргу.

Окрім цього, твердження позивача про наявність заборгованості із сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 305169,10 грн., яка виникла на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2007 р. №0010112305/0 та від 20.08.2008 р. №0006142304/0, не стосуються даної справи та предмету доказування по ній, позаяк позовна заява не містила обставин наявності зазначеної заборгованості й вимог про її стягнення. Водночас додаткові письмові пояснення позивача (т. 1, а.с. 88, 89) не є заявою про зміну предмету чи підстав позову, тому судом не беруться до уваги дані доводи позивача. Більше того, до суду подано лише рішення від 20.08.2008 р. №0006142304/0 на суму 3060,00 грн. (т. 1, а.с. 114), а рішення 29.10.2007 р. №0010112305/0 представлено не було.

Вирішуючи справу, суд виходить з того, що наявність богу випливає із факту несплати узгодженого зобов'язання, яке може бути нараховане: а)рішенням контролюючого органу або б)самостійно визначено платником у поданих податкових деклараціях (розрахунках). За наявності спору між сторонами та відсутності у справі належних доказів виникнення у відповідача зобов'язань зі сплати зазначених вище податків і зборів, у суду немає підстав стверджувати про наявність такого боргу. При цьому надані позивачем роздруківки обліко вих карток та інші повідомлення про наявність боргу, в даному випадку, не є належними доказами у підтвер дження виникнення зобов'язань і як наслідок боргу, оскільки як зазначено вище не відносяться законом до таких підстав, тому не приймаються судом до уваги.

Таким чином позивачем не доведено суду обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Також позивачем не додержано процедури стягнення податкового боргу, встановленої Законом України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон №2181).

Пунктом 11 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі Закон № 509-ХІІ), який був чинним на час звернення позивача до суду з даним позовом, передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством.

Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ орган стягнення державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органи стягнення), відповідно до пп. 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону № 2181-ІІІ є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Положеннями ст. 6 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (пп. 6.2.1 п. 6.2). Податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених пп. 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без поперед нього направлення (вручення) податкового повідомлення (пп. 6.2.2 п. 6.2).

Відповідно до абз. 2 пп. 6.3.1 п. 6.3 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем).

Згідно положень п. 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 03.07.2001 р. № 266, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.07.2001 р. за № 595/5786, структурний підрозділ стягнення податкового боргу веде реєстри виданих податкових вимог в електронному вигляді щодо окремих платників податків. Податковим органом ведуться окремі реєстри податкових вимог, які формуються: - на підставі облікових даних з картки особового рахунку платника податків; - на підставі подання іншого контролюючого органу, яке надсилається до відповідного органу державної податкової служби (пп. 5.1). При формуванні податкової вимоги їй автоматично присвоюються порядковий номер вимоги за певний рік, номер податкової вимоги згідно з вимогами ст. 6 Закону № 2181-ІІІ (1 або 2) та її порядковий номер. Номер податкової вимоги складається з двох частин: через дріб проставляються номер податкової вимоги згідно з вимогами ст. 6 Закону (1 або 2) та її порядковий номер (пп. 5.3).

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181-ІІІ у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Зокрема, п. 11 ст. 10 Закону № 509-ХІІ передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Аналізуючи положення національного законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, суд доходить наступних висновків.

Юридична природа податкової вимоги полягає у тому, що вона є заходом, який здійснює податковий орган, з метою погашення вже існуючого боргу в добровільному (досудовому, не примусовому) порядку, повідомляючи платника податків про наявність боргу та одночасно вимагаючи його сплатити добровільно, а також про можливі наслідки несплати. Виникнення та сплата платником податків податкового боргу не пов'язана із наявністю податкових вимог. Водночас податкова вимога є невід'ємною й обов'язковою частиною (елементом) спеціального порядку (механізму) стягнення податковим органом податкового боргу, й у разі, якщо заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, передумовою для стягнення податкового боргу у примусовому порядку шляхом звернення до суду.

В силу положень зазначених законодавчих та підзаконних актів, а також з огляду на приписи ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, податковий орган зобов'язаний направляти платнику податків податкові вимоги та вчиняти інші заходи, спрямовані на забезпечення погашення податкового боргу.

Разом з тим, у даному випадку позивачем не формувалися і не направлялися відпо відачу вимоги по сплату податкового боргу, який наразі заявлено до стягнення в судовому порядку. При цьому надані позивачем податкові вимоги від 07.03.2006 р. №1/897 та від 18.04.2006 р. №2/1505 (т. 1, а.с. 37, 38) не можна вважати належним доказом вжиття позивачем заходів погашення спірного податкового боргу в досудовому порядку, оскільки зазначені вимоги складені у 2006 р. відносно боргу, який виник у 2006 р., щодо стягнення якого минув встановлений у ст. 15 Закону №2181-ІІІ 1095-денний строк давності, що в свою чергу пов'язується законодавцем із відкликанням таких податкових вимог (пп. д) пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону №2181-ІІІ).

Окрім цього, як вбачається із змісту постанов Господарського суду міста Києва від 20.11.2006 р. №28-222-А (т. 2, а.с. 54-59) та від 22.10.2007 р. по справі №25-265-А (т. 1, а.с. 138-143), вказані податкові вимоги вже були використані ДПІ як підстава для стягнення податкового боргу, при чому того, який був зазначений у цих вимогах.

Також, оскільки відповідач перебуває у комунальній власності позивачу слід було вживати додаткових заходів для погашення податкового боргу на виконання вимог п. 11.1 ст.11 Закону №2181-ІІІ, однак позивачем не надано суду доказів вжиття заходів, спрямо ваних на виявлення активів, на які слід звернути стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого чуд вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем тих обставин, на які він поси лається у підтвердження своїх вимог, зважаючи на недодержання позивачем процедури погашення податкового боргу, а також беручи до уваги, що заходів, спрямованих на стягнення всієї суми цього боргу податковим органом не вжито, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і не знаходить підстав для примусового стягнення активів відповідача у рахунок погашення його податкового боргу на загальну суму 952050,22 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 14, 69, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м.Києва в задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

СуддяД.А. Костенко