Постанова № 21082530, 12.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 жовтня 2011 року           <Час проголошення >          № 2а-12479/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомМалого приватного підприємства "Елтранс"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011 р.

№0000352320

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство «Елтранс»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011 р. №0000352320.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Голосіївському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутків підприємств»28.12.1994 №334/94-ВР, який був чинний на момент здійснення правовідносин та укладення угод, які були кваліфіковані відповідачем, як нікчемні.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку МПП «Елтранс»(надалі по тексту Позивач) з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету суми податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.05.2009 по 31.05.2009 по взаємовідносинам з ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

За результатами перевірки складено акт від 01.03.2011 р. за № 120/1-23-20-22925885 (надалі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутків підприємств»28.12.1994 №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 150000 грн. в тому числі за період: ІІ квартал 2009 року-150 00 грн. та пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 120 000,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки Позивачем було подано заперечення до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києві розглянуло заперечення до акту перевірки та листом від 11.03.2011 р. №3617/23-20 висновки Акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі даного акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011р. №0000352320, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у сумі 187 500,00 грн. з них за основним платежем 150 000,00 грн. податок на прибуток та нараховані штрафні санкції у розмірі 37 500,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Позивачем було подано скаргу до ДПА у м. Києві та ДПА України.

Рішенням ДПА у м. Києві від 19.05.2011р. №5248/10/25-114 скарг Позивача залишено без задоволення податкове повідомлення-рішення без змін та Рішенням ДПА України від 02.08.2011р. №13909/6/25-0115 скарг Позивача було залишено без задоволення податкове повідомлення-рішення без змін.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»(Виконавцем) та МПП «Елтранс»(Замовник) укладено договір №26/01/09 від 26.01.2009 р.(надалі по тексту Договір №26/01/09).

У відповідності до п. 1.1 Договору №26/01/09, в прядку та на умовах, визначених Законом України «Про архітектурну діяльність», іншим чином законодавством України та даним Договором Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання за плату, відповідно до умов цього Договору, та за завданням на проектування виконати підрахунок пропускної спроможності пасажиропотоку по станціям: «Старовокзальна», «площа Перемоги», «Повітрофлотська», «Політехнічна», «Польова», «Індустріальна», «Гарматна», «Героїв Севастополя», «Івана Лепсе», «Сім’ї Сосніних», «Гната Юри», «Ромена Роллана», «Кільцева дорога».

Згідно з Договором №26/01/09 вартість виконаних робіт становить на загальну суму 390000,00 грн. в тому числі податку на додану вартість 65000,00 грн.

У відповідності до п.8.3 Договору №26/01/09, до цього Договору додаються і є невід’ємною частиною: Додаток 1 –Календарний план робіт, Додаток 2 – Протокол погодження договірної ціни, Додаток 3 –Розрахунок вартості робіт.

Зобов’язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується календарним планом робіт і фінансування (Додаток №1), Протокол погодження про договір ціну на роботу по виготовленню проектно-кошторисної документації (Додаток №2), Рахунок вартості робіт (Додаток №3), Акт №2801 здачі-приймання робіт на проектно-вишукувальні роботи від 22.05.2009 р., платіжне доручення №169 від 21.05.2009 р. та податкова накладна (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» (Виконавцем) та МПП «Елтранс»(Замовник) укладено договір №02/02/09 від 02.02.2009 р.(надалі по тексту Договір №02/02/09).

У відповідності до п. 1.1 Договору №02/02/09, в прядку та на умовах, визначених Законом України «Про архітектурну діяльність», іншим чином законодавством України та даним Договором Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання за плату, відповідно до умов цього Договору, та за завданням на проектування виконати підрахунок пропускної спроможності пасажиропотоку по станціям: «вул. Мінська», «1-а лінія», «3-а лінія», «Госпіталь інвалідів ВВВ», «парк Пуща Водиця», «6-а лінія», «7-а лінія», «11-а лінія», «13-а лінія», «14-а лінія».

Згідно з Договором №02/02/09 вартість виконаних робіт становить на загальну суму 330000,00 грн. в тому числі податку на додану вартість 55000,00 грн.

У відповідності до п.8.3 Договору №02/02/09, до цього Договору додаються і є невід’ємною частиною: Додаток 1 –Календарний план робіт, Додаток 2 –Протокол погодження договірної ціни, Додаток 3 –Розрахунок вартості робіт.

Зобов’язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується календарним планом робіт і фінансування (Додаток №1), Протокол погодження про договір ціну на роботу по виготовленню проектно-кошторисної документації (Додаток №2), Рахунок вартості робіт (Додаток №3), Акт №2883 здачі-приймання робіт на проектно-вишукувальні роботи від 26.05.2009 р., платіжне доручення №170 від 21.05.2009 р. та податкова накладна (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

В акті перевірки зазначено, що згідно інформації бази ПДС України встановлено, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не звітує, останній звіт за перше півріччя 2008 р. з податку на прибуток підприємства.

Крім того, в акті перевірки зазначається, що порушено кримінальну справу, яка знаходиться в провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України, порушено відносно посадових осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп»справа за № 69-107 та допити свідків.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що укладені та, начебто, виконані договори між ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»та МПП «Елтранс»є нікчемним, оскільки оформлені лише документально, без будь-якого товарного характеру операцій, з метою заниження податку на додану вартість.

На підставі чого відповідачем зроблено висновок про невідповідність укладених договорів вимогам ст. 203 ЦК України та, відповідно, наявність, у зв’язку з цим, підстав передбачених п.1 ст.215 ЦК України, який є не переконливим виходячи з наступного.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених угод, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Поруч з тим, протоколи допиту свідків не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, згідно з положеннями ст.323 Кримінально-процесуального кодексу України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому, згідно ст.76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов’язаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

А також суд зазначає, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність.

Крім того, Суд вертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься Постанова від 27.04.2011 р. про закриття кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_1.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов’язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит —це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

В матеріалах справи містяться докази виконання сторонами умов договору в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки матеріали справи містяться договори, календарні плани робіт і фінансування (Додаток №1), Протоколи погодження про договір ціну на роботу по виготовленню проектно-кошторисної документації (Додаток №2), Рахунки вартості робіт (Додаток №3), Акти здачі-приймання робіт на проектно-вишукувальні роботи, платіжні доручення та податкові накладні, а також відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Крім того, суд зазначає, що з зазначеними висновками акту перевірки суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов’язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов’язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов’язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання про безпідставність висновків податкового органу, а тому податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011 р. №0000352320 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.           Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011 р. №0000352320.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 А.Б. Федорчук