Постанова № 21082528, 29.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 вересня 2011 року           <Час проголошення >          № 2а-11217/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-торгівельна мережа" Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЛ Україна" провизнання договору № А-4/10 від 04.10.2010 недійсним та стягнення зоборгованості у розмірі 4 855 056,00 грн.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа», Товариства з обмеженою відповідальністю «РТЛ Україна»про визнання договору №А-4/10 від 04.10.2010 р. між ТОВ «РТЛ України»та ТОВ «Арго-торгівельна мережа»недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України; стягнути з ТОВ «Арго-торгівельна мережа»в дохід держави вартість товару у розмірі 2427528,00 грн.; стягнути з ТОВ «РТЛ Україна»в дохід держави вартість товару у розмірі 2427528,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим що умисел ТОВ «Арго-торгівельна мережа»та ТОВ «РТЛ Україна»полягає у створенні штучного факту відсутності обєктів оподаткування, а саме, завищення суми податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 2750869,00 грн., оскільки фінансово-господарські операції відображені лише на папері. На думку Позивача угода укладена між Відповідачами є такою, що укладена з порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України. За таких умов, позивач вважає, що вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а тому відповідно до ст. 208 ГК України все одержане сторонами за таким правочином підлягає стягненню у дохід держави.

Представник ТОВ «Арго-торгівельна мережа» позовні вимоги заперечуює з огляду на те, що Договір є дійсним, оскільки факт його укладення та виконання обома сторонами підтверджується належним чином оформленими документами. Крім того, на думку відповідача, позивач не надав доказів, які б підтверджували спрямованість спірного договору на досягнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах прави наявні заперечення проти позову надані ТОВ «РТЛ України»в яких зазначено, що спірний договір є дійсним, укладений згідно чинного законодавства України, правові наслідки повністю настали, а саме, Договір поставки товару №А-4/10 від 04.10.2011 р. виконаний сторонами повністю, а тому вважати останній недійсним немає жодних підстав, та ще й на тій підставі, що суперечить інтересам держави, оскільки Позивачем не наведено жоного доказового факту, який би підтверджував протилежне. На думку представника ТОВ «РТЛ України»позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що між ТОВ «РТЛ України»(Постачальник) та ТОВ «Арго-торгівельна мережа»(Покупець), було укладено договір поставки товару від 04.10.2010р. №А-4/10 (надалі по тексту Договір №А-4/10).

У відповідності до п.1.1 Договру № А-4/10, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальних зобов’язується передати у власність Покупцеві визначений цим Договором товар (надалі по текстом іменується «Товар»), а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно п. 5.2 Договру № А-4/10, загальна ціна товару за им Договором становить 2427528,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаних договорів ТОВ «РТЛ України»передало ТОВ «Арго-торгівельна мережа»товар, який був предметом договору та виписало видаткові накладні (№1 на суму 474060,00грн., №2 на суму 550 194,00грн., №3 на суму 344 904,00грн., №4 на суму 387 168,00грн., №5 на суму 420 960,00грн., №6 на суму 250 242,00грн.) та податкові накладні.

Кошти за отриманий товар на загальну суму 2427528,00 грн. були перераховані покупцем, що підтверджується копіями платіжних дручень: № 5705 від 30.11.10 р. на суму 161800,00грн. з них ПДВ 26966,67 грн., № 6184 від 28.12.10 р. на суму 500 000,00грн. з них ПДВ 83333,33 грн., № 6185 від 28.12.10 р. на суму 500 000,00грн. з них ПДВ 83333,33 грн., № 6186 від 28.12.10 р. на суму 500 000,00грн. з них ПДВ 83333,33 грн., № 6187 від 28.12.10 р. на суму 500 000,00грн. з них ПДВ 83333,33 грн., № 6188 від 28.12.10 р. на суму 265 728,00грн. з них ПДВ 44288,00 грн. Розрахунки між підприємствами проведені в повному обсязі.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському району м. Києва було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Арго-торгівельна мережа»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «РТЛ України»за період з 01.10.2010 р. по 30.11.2010 р. За результатами документальної невиїзної перевірки було складено Акт №708/23-9/32249009 від 16.06.11 року (далі —Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо заниження податку на додану вартість в період , що перевірявся, у тому числі за жовтень, листопад 2010р.

В акті перевірки зазначено, що за результатами аналізу ДПІ у Печерському районі м. Києва Бази даних АРМ «Систематизоване автоматизоване співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»основним постачальником ТОВ «РТЛ України»за період з 01.10.2010 р. по 30.11.2010 р. є ТОВ «Агропрайд».

Згідно акту перевірки ДПІ у Херсоні від 03.03.2011 р. №601/23-2/35870453 про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агропрайд», з питань достовірноті визначення показників декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р., в якому встановлено нікчемність угод при взаємовідносинах з контагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, а саме: згідно акту перевірки Бориспільською ОДПІ від 18.02.2011 р. №128/23-2/36311871 ТОВ «РА «Луар-Медіа Студії», про результати проведеної документальної невиїзної перевірки з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за період з 05.02.2009 р. по 28.10.2010 р. стало відомо, що до ВПМ Бориспільської ОДПІ від директора та засновника ТОВ «РА «Луар-Медіа Студії»- громадянки ОСОБА_1 надійшло звернення, в якому остання пояснює, що не має ніякого відношення до створення та ведення фінансово-гоподарської діяльності підприємства за весь період існування. Ніяких документів бухгалтерського та податкового обліку від імені ТОВ «РА «Луар-Медіа Студії»не складала та не підписувала, нікого на це не уповноважувала, ніяких розрахунків від імені ТОВ «РА «Луар-Медіа Студії»з іншими субєктами господарювання України не здійснювала та нікого на це не уповноважувала.

Як встановлено судом, підставою для висновку позивача про порушення стала встановлена ним нікчемність Договорів на підставі результатів аналізу даних податкової звітності відповідно до автоматизованої інформації системи «Податки»та АІС «Бест Звіт»не встановлено наявність у товариств по ланцюгу власних, складських торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб’єктами господарювання могли б використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Таким чином Позивачем зроблено висновок, що господарські зобов’язання за договором, укладеними між ТОВ «РТЛ України»та ТОВ «Арго-торгівельна мережа»не спрямовні на реальне настання правових насліднік, що обумовлені договором.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Як вбачається судом з наявних матеріалів справи ТОВ «РТЛ України»та ТОВ «Арго-торгівельна мережа»було належним чином укладено договір та надано докази його виконання в повному обсязі.

З наявних матеріалів справи вбачається, що у відповідності до Довідки №48 з ЄДРПОУ основними видами діяльність ТОВ «Арго-торгівельна мережа»є: КВЕД 52.42.0 «Роздрібна тргівля одягом», КВЕД 52.43.0 «Роздрібна тргівля взуттям та шкіряними виробами», КВЕД 51.42.0 «Оптова торгівля одягом», КВЕД 51.42.3 «Оптова торгівля взуттям», КВЕД 51.19.0 «Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту».

Крім того, в матеріалах справи міститься витяг № 976104 з ЄДРПОУ основними видами діяльність ТОВ «РТЛ України»є: КВЕД 92.40.0 «Діяльність інформаційних агенств», КВЕД 51.90.0 «Інші види оптової торгівлі», КВЕД 51.42.0 «Оптова торгівля одягом», КВЕД 74.40.0 «Реклама діяльність», КВЕД 74.14.0 «Консультування з питань комерційної діяльності та управління».

За таких умов, суд приходить до висновку, що наявність у сторін при укладенні Договору протиправного умислу, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства, не може бути підтверджена лише протиправністю діями товариств по ланцюгу між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

В той же час, договори поставки не є такими, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки виконання зазначених робіт не потребує ліцензії, інших законодавчих обмежень стосовно укладення відповідних договорів судом не встановлено, а належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у сторін за договором поставки від 04.10.2010р. №А-4/10 мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивач не надав.

Твердження позивача про те, що сторони за договорами прагнули настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету, не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З матеріалів справи вбачається, що зобов’язання за Договорами поставки виконанні сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами, про які позивач зазначає у своєму акті перевірки.

Всі суми, віднесені відповідачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037. Відповідні суми ПДВ позивачем сплачені в вартості виконаних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання.

За таких умов, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність у ТОВ «РТЛ України»з ТОВ «Арго-торгівельна мережа» умислу на укладення Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Спірний договір був укладений відповідачами з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов’язання за ним виконані сторонами належним чином, а тому не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договір сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Натомість, ТОВ «РТЛ України»та ТОВ «Арго-торгівельна мережа»довели суду правомірність укладення та виконання спірного договору поставки товару від 04.10.2010р. №А-4/10, у зв’язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2011 р. у справі за № К/9991/23441/11

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 А.Б. Федорчук