Постанова № 21082526, 02.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 листопада 2011 року 10:32 № 2а-13935/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Універсал"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування повідомлень - рішень № 0001532307; № 0001542307 форми "Р" від 16.09.2011року

за участю представників сторін:

від позивача: Коріненко Т.С.

від відповідача: Федоров С.Ф.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.11.2011 року о 10 год. 32 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Універсал»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 16.09.2011 р. №0001542307 та №0001532307.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ у Голосіївському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутків підприємств»та укладення угод, які були кваліфіковані відповідачем, як нікчемні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Універсал»(надалі по тексту Позивач) з питань правомірності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Облнафтобуд Альянс»(код за ЄДРПОУ 35772595), ТОВ «ТД «Авто Груп»(код ЄДРПОУ 34846503), ТОВ «Рісмус»(код ЄДРПОУ 36578442) за період з 01.06.2008 р. по 31.06.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 17.08.2011 р. за № 394/1-23-70-33935560 (надалі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1., пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту у сумі 1184919,00 грн., в періоді серпень 2009 р., вересень 2009 р., жовтень 2009 р. та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та виявлено заниження податку на прибуток підприємств в періоді ІІІ кварталу 2009 р. та в IV кварталі 2009 р., на загальну суму 1481148,00 грн.

На підставі даного акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011 р. №0001542307, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 1481147,75 грн. з них за основним платежем 1 184 919,00 грн. податок на додану вартість та нараховані штрафні санкції у розмірі 296 229,75 грн. та прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011 р. №0001532307, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток вартість у сумі 1851435,00 грн. з них за основним платежем 1 481 148,00 грн. податок на прибуток та нараховані штрафні санкції у розмірі 370 387 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «БК «Універсал»(Замовник) та ТОВ «Облнафтобуд Альянс» (Підрядник) укладено договір підряду №10/07/09 від 01.07.2009 р. (надалі по тексту Договір №10/07/09).

Згідно з Договором №10/07/09 Підрядник зобовязується виконати за завданням Замовника роботи, що передбачені п. 1.2 цього договору у встановлені строки, а Замовник зобовязується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах та в строки, обумовлені цим Договором (п. 1.1 Договору №10/07/09). Підрядник виконує комплекс земельних робіт по влаштовуванню котлованів для будівництва багатоповерхового житла, нежитлових приміщень та господарського блоку для Київської клінічної лікарні №2 по вул. Краківській, 13 в Дніпровському районі м. Києві (п. 1.2 Договору №10/07/09). Підрядник ліквідує недоробки і дефекти, що виникли з його вини, - в ході приймання робіт.

Між ТОВ «БК «Універсал»(Замовник) та ТОВ «Облнафтобуд Альянс»(Підрядник) укладено договір підряду №10/08/09 від 01.08.2009 р. (надалі по тексту Договір №10/08/09).

У відповідності до Договору №10/08/09 Підрядник зобовязується виконати за завданням Замовника роботи, що передбачені п. 1.2 цього договору у встановлені строки, а Замовник зобовязується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах та в строки, обумовлені цим Договором (п. 1.1 Договору №10/07/09). Підрядник виконує комплекс робіт по капітальному ремонту технологічного обладнання формувального цеху по вул. Будіндустрії, 5 (п. 1.2 Договору №10/08/09). Підрядник ліквідує недоробки і дефекти, що виникли з його вини, - в ході приймання робіт.

Зобовязання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується довідками про вартість виконання підрядних робіт, Актами приймання підрядних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактурами (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблений висновок, що вищезазначені договори є недійсним в силу закону, оскільки правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину. Зокрема зазначено, що за результатами перевірки ТОВ «Облнафтобуд Альянс»(акт від 17.08.2011 р. за № 394/1-23-70-33935560) підприємство не має трудові ресурси, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна, яке необхідно для ведення фінансово-господарської діяльності.

Крім того, даний висновок зроблений податковим органом посилаючись на те, що постановою слідчого СВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, порушено кримінальну справу відносно посадових осіб ТОВ «Облнафтобуд Альянс».

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкові накладні, виписані ТОВ «Облнафтобуд Альянс», не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств, порушенням кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Судом не приймаються посилання відповідача на наявність кримінальної справи, порушеної щодо директора контрагента позивача, як на доказ вчинення правочину, спрямованого на порушення публічного порядку, оскільки, згідно з частиною другою статті 15 Кримінально-процесуального кодексу України, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду й відповідно до закону.

Оскільки вироку суду, яким би було надано правову оцінку діям контрагента позивача відповідачем не надано, суд не приймає посилання відповідача на укладення угоди з метою, спрямованою на порушення публічного порядку, контрагентом позивача.

Судом встановлено, що за вищезазначеними договорами позивачем було замовлено виконання робіт, які були належним чином та в повному обсязі виконані.

Дані послуги щодо виконання робіт, замовлені позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, та не можуть бути визначені судом як порушення встановленого порядку.

Матеріали справи містять акти приймання виконаних підрядних робіт, які підтверджують фактичне виконання робіт, передбачених договором.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобовязані складати фінансову звітність.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно акту перевірки, розрахунки між субєктами господарювання згідно договору за перевіряємий період проведені в повному обсязі.

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам між ТОВ «БК «Універсал»та ТОВ «Облнафтобуд Альянс»зроблено на підставі первинних документів, а саме: податкових накладних, суми ПДВ, по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1851435,00 грн. та винесення податкового повідомлення рішення №0001532307 від 16.09.2011р., яке підлягає скасуванню.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції.

3. Встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

В матеріалах справи містяться докази виконання сторонами умов договору в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, видаткові накладні, договори, а також, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ТОВ «Облнафтобуд Альянс»податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, а також те, що судом встановлено здійснення позивачем господарських операцій, підтвердження податкового кредиту та витрат відповідними документами, як того вимагає пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та враховуючи наявність законних підстав для здійснення даних господарських операцій, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що Відповідачем було помилково прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011 р. №0001542307, дане рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 16.09.2011 р. №0001542307.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 16.09.2011 р. №0001532307.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук