Постанова № 21082525, 31.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2011 року 13:11 № 2а-8085/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РоАгро"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

проскасування повідомлення - рішення № 0007532304/0 від 08.10.2010року

за участю представників сторін:

від позивача: Копейка Ф.А.

від відповідача: Тюшкевич С.І.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31.10.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2010 р. №0007532304/0.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено порушення пп.4.1.6 п. 4.1, ст. 4, пп5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 281402 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України №168/97-ВР, що призвело до завищення значення р. 26 Декларації з ПДВ на загальну суму на суму 89857,00 грн.

Відповідач наполягає на відмовлені в задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «РоАгро»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.05.2008 р. по 31.03.2010. За результатами перевірки складено Акт від 27.09.2010 року № 2554/23-04/35946684 (надалі Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що Позивачем порушено вимоги пп.1.3, ст. 1, пп. 4.1.6, п. 4.1, п. 4.1, ст. 4, пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірялася, на загальну суму 281402,00 грн., у тому числі: ІІІ кв. 2009 р. 42896,00 грн., І кв. 2010 р. 238506,00 грн. та пп 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до завищення значення р. 26 Декларації з ПДВ згідно порушення викладеного у п. 3.2.2 акту перевірки на загальну суму на суму 89857,00 грн., в тому числі: липні 2009 року на суму 1732 грн., вересень 2009 р. - 29678,00 грн., лютий 2010 р. 43171,00 грн., березень 2010 р. 15276 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки Позивачем подано заперечення до Акту перевірки.

На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010 р. №0007532304/0, яким за позивачем визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 462562,20 грн., з них за основним платежем 281402,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 181160,20 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомлення-рішенням Позивачем було подано скаргу до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10.12.2010 р. №9083/10/25-026 про результати розгляду первинної скарги, відмовлено в задоволенні Скарги Позивача та збільшено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на 2500 грн.

Позивачем подано повторну скаргу до ДПА у м. Києві, за результатом розгляду скарги ДПА у м. Києві прийнято рішення про розгляд повторної скарги від 21.02.2011 р. №1626/10/25-114, яким скаргу Позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ «СДМ Партнери»(Виконавець) укладені договори про надання юридичних послуг від 01.07.2009 р. та від 01.08.2009 р. У відповідності до умов Договорів, Виконавець зобовязаний за завданням Замовника надати Замовнику консультаційні послуги у сфері права (юридичні послуги), а Замовник зобовязується оплатити Виконавцеві зазначені послуги.

На виконання вказаних договорів Позивачем перераховано на користь ТОВ «СДМ Партнери» 135912,00 грн. (в т.ч. ПДВ 22652,00 грн.). Суми витрат по вказаним послугам включено підприємством до складу валових витрат у 3 кварталі 2009 р. в розмірі 113260,00 грн., у 1 кварталі 2010 року в розмірі 76380,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем надано штатний розпис підприємства від 01.02.2009 р., затверджений директором ОСОБА_3, згідно якого на ТОВ «РоАгро»рахувався заступник директора по юридичним питанням з посадовим окладом 15070 грн. та юрисконсульт з посадовим окладом 9155,00 грн.

У відповідності до штатного розпису підприємства від 13.01.2010 р., затвердженого директором товариства ОСОБА_3, на ТОВ «РоАгро»рахувався заступник директора по юридичним питанням з посадовим окладом 12204,00 грн. та юрисконсульт з посадовим окладом 9155,00 грн.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що на момент укладання вищезазначених договорів про надання юридичних послуг на ТОВ «РоАгро»рахувалися два фахівця (юристи) до функціональних обовязків яких входило юридичне супроводження фінансово-господарської діяльності товариства.

Крім того, між Позивачем (Замовник) та Представництвом «КБС Ассошіейтс Лімітед»(Виконавець) було укладено договір від 27.08.2009 р. № 01U-1025 про надання послуг по підбору персоналу. У відповідності до п. 1.1 даного договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання про надання послуг по підбору кандидатів із числа українських та іноземних громадян на посаду Фінансового директора.

У відповідності до штатного розпису підприємства від 01.02.2009 р., затвердженого директором товариства ОСОБА_3, на підприємстві рахувався фінансовий директор з посадовим окладом 18010 грн. та згідно із штатним розписом підприємств від 13.01.2010 р. рахувався фінансовий директор з посадовим окладом 29750,00 грн. Також, Наказом від 14.08.2009 р. на посаду фінансового директора за сумісництвом призначено ОСОБА_4

Отже на момент укладання договору на підприємстві Позивача на посаді фінансового директора рахувалися дві особи.

В матеріалах справи міститься Акт прийму-передачі наданих послуг до Договору від 27.08.2009 р. № 01U-1025

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції.

3. Встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ”, а також, що “…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами”.

З аналізу матеріалів справи та аналізу норм закону, суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено обґрунтованість укладання вищезазначених договорів та документальне підтвердження того, що послуги були надані в повному обємі та в подальшому були використані в господарській діяльності.

Крім того, під час перевірки було встановлено, що ТОВ «РоАгро»отримано повторну фінансову допомогу від платників фінансового с/г податку, яку не включено до складу валового доходу відповідного періоду, а саме: згідно з договором від 18.12.2008 р. №66 ТОВ «ІАК «Балінвест»23.01.2009 р. було надано ТОВ «РоАгро»фінансову допомогу на суму 500000,00грн., 10.02.2009 р. на суму 150000,00 грн., до кінця І кв. 2009 р. сума допомоги не поверталась; згідно з договором від 18.12.2008 р. № №66 ТОВ «ІАК «Балінвест»22.12.2008 р. було надано ТОВ «РоАгро»фінансову допомогу на суму 245 650,00грн., до кінця 2008 р. сума допомоги не поверталась; згідно з договором від 18.12.2008 р. №67 ПСВП «Рутенія М»було надано ТОВ «РоАгро»фінансову допомогу на загальну суму 613 050,10грн. (в т.ч. по періодах: 18.12.2008 р. на суму 485311 грн., 24.12.2008 р. на суму 127739,10 грн.), до кінця звітного періоду було повернуто 26.12.2008 р. допомогу на суму 87000,00 грн., 29.12.2008 р. допомогу на суму 10050,10 грн., 30.12.2008 р. допомогу на суму 22050,10 грн.

Враховуючи вищевикладене вбачаться, що на кінець звітного періоду ТОВ «РоАгро»не було повернуто отриману фінансову допомогу на суму 493949,90 грн., зазначені суми були включені до валових доходів у звітному періоді за 2009 р.

Як зазначено в Акті перевірки, ТОВ «РоАгро»не відобразило у складі декларації на прибуток за 2009 р. та не сплатило штраф у розмірі 5% від суми недоплати податкових зобовязань з податку на прибуток за 2008 р. у сумі 184900,00 грн.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР "Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами".

У відповідності до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України №283/97-ВР валовий дохід включає «Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Відповідно до пп. 1.22.1 ст. 1 Закону безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно пп. пп. 17.2 п. 17 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що збільшення суми валового доходу у І кв. 2009 р. на суму 650000,00 грн. з відповідним донарахуванням, штрафних (фінансових) санкцій та донарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 92450,00 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ «РоАгро»(Позичальник) отримані кредитні кошти по кредитному договору від 16.06.2009 р. укладеного з Компанією Ltd.»(Кредитор), предметом якого є надання кредитором позичальнику позикову лінію для поповнення обігових коштів позичальника для фінансування господарської діяльності позичальнику. ТОВ «РоАгро»отримано кредитних коштів на суму 2999700 Євро, що на момент отримання склало 32641 490 грн.

Підчас перевірки, встановлено, що на порушення умов договору отримані кредитні кошти, після продаж валюти, використовувалися ТОВ «РоАгро»не за цільовим призначенням, а на повернення та надання повторної фінансової допомоги на суму 31009 415,50 грн.

В декларації з податку на прибуток за 2009 р. ТОВ «РоАгро»до складу «інших витрат»(рядок 04.13) включено збитки від операції з умовного продажу заборгованості, вираженої в іноземній валюті, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення) на суму 2545 806,95 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності до п. 7.3.3 вищезазначеного Закону, балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Враховуючи вищевикладене Суд приходить до висновку, що висновки перевірки щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат збитків від зазначеної операції на суму 2066 176,92 грн. відповідають вимогам чинного законодавства.

З аналізу матеріалів справи та норм Закону, Суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук