Ухвала суду № 2108213, 29.05.2007, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2007 року травня місяця 29 дня                                        Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду

у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів                                    - Золотнікова О.С.- Милосерднова М.М.

при секретарі - Усенко С.М.

з участю: представника Державної податкової інспекції у м. Херсоні -Лазарчка Руслана Олександровича;

представників закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" - Крутась Ірини Григорівни, Молчанова Володимира Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову господарського суду Херсонської області від 04 квітня 2007 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2007 року закрите акціонерне товариство (далі ЗАТ) "Теплотехніка" звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Херсоні про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 13 листопада 2006 року №0008792301/0, яким йому збільшено податкове зобов'язання по ПДВ на суму 67 130 грн. шляхом зменшення податкового кредиту по угоді на виконання ПП "Праця" робіт по розробці проектної документації за 2004 рік., вказуючи, що обставини, які визначені ДПІ підставою прийняття спірного рішення, не відповідають положенням Закону України "Про податок на додану вартість", так як підставою зменшення податкового кредиту по ПДВ є судове рішення від 14 листопада 2005 року, яким визнані недійсними установчі документи ПП "Праця" та припинено ПП "Праця" як юридичну особу.

Дії ДПІ позивач вважає протиправними, оскільки виконавцем робіт належним чином і в порядку, встановленому законодавством, були оформлені та передані заводу сумісно з первинними документами податкові накладні. Саме на виконавця робіт законодавством покладено обов'язок сплати ПДВ в сумі, яка включена до вартості виконаних робіт. Зменшивши суму податкового кредиту по ПДВ, ДПІ фактично поклала обов'язок сплати ПДВ на покупця, зобов'язавши його фактично двічі сплатити цей податок: у сумі вартості отриманих робіт та окремо шляхом збільшення податкового зобов'язання на цю суму.

Головуючий І інстанції суддя - Губіна І.В.                                                            Справа №22а-152/2007 р.

Доповідач суддя Бітов А.І.                                                                                      Категорія № 23

2

На момент виконання та прийому виконаних робіт, їх оплату ПП "Праця" було діючим підприємством, та було зареєстровано платником ПДВ і мало право видавати податкові накладні. Свідоцтво про реєстрацію його платником ПДВ анульоване ДПІ лише у січні 2006 року, а позивач прийняв проектну документацію у вересні та грудні 2004 року, податкові накладні - у грудні 2004 року. Але, як вважає позивач, підстав для анулювання цього свідоцтва не було, так як відповідно до п.9.8 ст.9 Закону "Про податок на додану вартість" таке анулювання здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу у випадку, коли "... платник податку ліквідується за власним бажанням або за рішенням суду

Підприємство у встановленому порядку не ліквідовано, а вказане судове рішення про припинення ПП "Праця" як юридичної особи є лише підставою для ліквідації підприємства у порядку, встановленому законодавством. Податковим законодавством не встановлено такої підстави визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з ПДВ, як визнання недійсними установчих документів особи, якою оформлені податкові накладні. Крім того, позивач вважає, що застосування штрафних санкцій на суму донарахованого ДПІ ПДВ взагалі проведено безпідставно, так як на момент перевірки у позивача не було зобов'язання про сплату донарахованого ПДВ. Воно не було узгодженим податковим зобов'язанням і ЗАТ "Теплотехніка" не ухилялось від його сплати. Це податкове зобов'язання визначено ДПІ шляхом зменшення податкового кредиту.

Відповідач ДПІ у м. Херсоні позовні вимоги не визнала, вказуючи, що у процесі перевірки правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету сум ПДВ по взаєморозрахунках зі всіма учасниками господарських операцій по ланцюгах постачальників встановлено, що у 2004 році ЗАТ "Теплотехніка" мало взаємовідносини з ПП "Праця" на розробку останнім для товариства проектної документації. Вартість виконаних робіт складала 402 782 грн., у тому числі ПДВ 67 130грн., що позивачем включені до податкового кредиту.

Судовим рішенням від 14 листопада 2005 року визнані недійсними установчі документи ПП "Праця" з моменту їх державної реєстрації, внаслідок того, що воно було зареєстроване на підставну особу і має ознаки фіктивності. Цим рішенням також припинено юридичну особу ПП "Праця". Свідоцтво про реєстрацію ПП "Праця" платником ПДВ анульоване з моменту його реєстрації. Юридичні особи, у яких анульоване свідоцтво про реєстрацію їх платником ПДВ не мають права на нарахування податку, податкового кредиту та складення податкових декларацій.

ДПІ вважає, що скасування державної реєстрації підприємства припиняє господарську діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації суб'єкта господарювання. За таких обставин, фінансово-господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку та інші документи не відображають здійснення господарських операцій. З цих підстав ДПІ при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виразила незгоду з формуванням позивачем складу податкового кредиту на підставі виданих ПП "Праця" податкових накладних. Тому ДПІ зазначила про недійсність таких податкових накладних. У даному випадку визначальним, на думку відповідача, є те, що податкова накладна має бути складена з дотриманням вимог чинного законодавства належним чином зареєстрованим суб'єктом господарювання. Право на нарахування ПДВ також надається лише особам, які зареєстровані його платником.

Постановою господарського суду Херсонської області від 04 квітня 2007 року позов задоволений.

Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 13 листопада 2006 року №0008792301/0 в частині визначення закритому акціонерному товариству "Теплотехніка", код ЄДРПОУ 24107677, податку на додану вартість в сумі 67 130 грн. та штрафної санкції, нарахованої на цю суму в розмірі 33 565 грн.

3

Повернуто закритому акціонерному товариству "Теплотехніка", код ЄДРПОУ 24107677, м. Херсон, вул. Гагаріна, 8а, р/р 260050169101 в ФВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" м. Херсона, МФО 352639, з державного бюджету (рахунок 31119095700002 в банку Головного управлінні Держказначейства по Херсонській області, МФО 852010, код 24104230) сплачений судовий збір в розмірі 85 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено с порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДПІ у м. Херсоні не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено порядок обчислення та сплати ПДВ, у т.ч. і податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що з 09 жовтня по 01 листопада 2006 року ДПІ у м. Херсоні здійснено виїзну планову перевірку ЗАТ "Теплотехніка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2004 року по 30 червня 2006 року.

По результатах перевірки складений акт від 08 листопада 2006 року за №3343 23-107688.

Як випливає з цього акту, ДПІ було перевірено взаємовідносини між позивачем та ПП "Праця" за 2004 рік.

В акті перевірки визначені 16 податкових накладних за номерами:

8-11-2 від 08.11.2004 р. на суму 2 958 грн., у т/ч ПДВ- 493 грн.;

87 від 05.12.2004 на суму 9 144 грн., у т/ч ПДВ 1 524 грн.;

88 від 05.12.2004 на суму 35 114 грн., у т/ч ПДВ 5 852 грн.;

89 від 13.12.2004 на суму 16 300 грн., у т/ч ПДВ 2 717 грн.;

90 від 13.12.2004 на суму 31 636 грн., у т/ч ПДВ 5 273 грн.;

91 від 24.12.2004 на суму 24 451 грн., у т/ч ПДВ 4 075 грн.;

92 від 24.12.2004 на суму 16 670 грн., у т/ч ПДВ 2 778 грн.;

93 від 27.12.2004 на суму 106 007 грн., у т/ч ПДВ 17 668 грн.;

94 від 27.12.2004 на суму 39 455 грн., у т/ч ПДВ 6 576 грн.;

від 28.12.2004 на суму 9 843 грн., у т/ч ПДВ 1 640,50 грн.;

4

96 від 28.12. 2004 на 18 600 суму грн., у т/ч ПДВ 3 100 грн.;

97 від 28. 12.2004 на суму 10 482 грн., у т/ч ПДВ 1 747 грн.;

98 від 30.12.2004 на суму 6 600 грн., у т/ч ПДВ 1 100 грн.;

99 від 30.12.2004 на суму 14 400 грн., у т/ч ПДВ 2 400 грн.;

100від 30.12.2004 на суму 51 600 грн., у т/ч ПДВ 8 600 грн.;

101від 30.12.2004 на 12 480 суму грн., у т/ч ПДВ 2 080 грн.

Загальна вартість виконаних робіт з проектування систем теплопостачання та будівельно-монтажних робіт за цими податковими накладними визначена в сумі 402 782 грн., у тому числі ПДВ 67 130 грн.

З посиланням на рішення господарського суду Херсонської області від 14 листопада 2005 року, яким припинено ПП "Праця" як юридична особа та визнані недійсними його установчі документи з моменту їх державної реєстрації внаслідок того, що вони були зареєстровані на підставну особу, і тому мають місце ознаки фіктивності, а також на те, що свідоцтво про реєстрацію ПП "Праця" платником ПДВ анульоване з моменту реєстрації ДПІ вважає, що ЗАТ "Теплотехніка" не мало право включати до податкового кредиту визначений у податкових накладних ПДВ на загальну суму 67 130 грн.

Саме на цю суму ДПІ збільшила позивачу податкове зобов'язання по ПДВ спірним рішенням.

Як випливає з податкової декларації ЗАТ "Теплотехніка" за грудень 2004 року, позивач не мав право на відшкодування податкового кредиту, так як різниця між сумою податкового зобов'язання платника податку та сумою податкового кредиту не мала від'ємного значення. Тому сума податкового зобов'язання позивача була визначена за мінусом суми податкового кредиту. Зменшенням податкового кредиту ДПІ збільшила на 67 130 грн. суму податкового зобов'язання ЗАТ "Теплотехніка" за грудень 2004 року, включивши цю суму до суми податкового зобов'язання позивача у спірному податковому повідомленні-рішенні, яка була донарахована ДПІ як з викладених вище обставин, так і з інших, які позивачем не оспорюються. На цю суму ДПІ була нарахована фінансова санкція на підставі п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про податок на додану вартість" на суму 33 565грн., тобто у розмірі 50% від суми 67 130 грн., на яку ДПІ було збільшено податкове зобов'язання позивача з операції з ПП "Праця".

В акті здійснено висновок про те, що виїзною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ЗАТ "Теплотехніка" здійснено завищення ПДВ, а тим самим зменшення податкового зобов'язання з цього виду податку.

На підставі матеріалів перевірки ДПІ 09 червня 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0008792301/0, яким за порушення зазначених вище пунктів ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ЗАТ "Теплотехніка" визначено податкове зобов'язання за основним платежем в сумі 87 345 грн. по ПДВ та 43 672, 50 грн. фінсанкції, у тому числі 67 130 грн. по операціях з ПП "Праця" (основний борг) та 33 565 грн. фінсанкції.

Факт отримання послуг з проектування систем теплопостачання та будівельно-монтажних робіт позивач підтвердив шляхом надання до матеріалів справи актів прийому-передачі виконаних робіт по проектуванню систем теплопостачання, довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

Відповідно первинних документів ПП "Праця" було оформлено та передано позивачу також податкові накладні.

Будь-яких зауважень до форми складення податкових накладних з боку ПП "Праця" в акті перевірки не зазначено.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство, а саме Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

5

ПДВ, який включений до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язанням продавця товару ( робіт, послуг), і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Дії ДПІ, якими обов'язок сплати ПДВ покладається на покупця, тобто позивача по справі, суперечать чинному законодавству. Крім того, як вже зазначалось судом, ДПІ взагалі не доведено факт того, що ПП "Праця" не звітувалося перед податковим органом за місцем його знаходження та не перерахувало ПДВ до бюджету.

Як пояснили представники ДПІ в судовому засіданні, їм про це невідомо.

З викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що збільшення податкового зобов'язання позивача шляхом зменшення податкового кредиту проведено відповідачем всупереч вимогам законодавства, а тому слід вважати, що позов у частині визнання спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у частині донарахування ПДВ на суму 67 130 грн. підлягає задоволенню. А оскільки спірне рішення визнається нечинним у частині основної заборгованості по податку, то воно є нечинним і в частині нарахування на цю суму фінансових санкцій.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, ст.ст. 1, 7, 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість".

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, з посиланням на рекомендації Вищого господарського суду, вказується, що для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ не достатньо тільки оформленої податкової накладної. Якщо податкову накладну складено особою, що не зареєстрована в установленому порядку, як платник ПДВ, у платника не має підстав для включення сум ПДВ, зазначених в податкових накладних, виписаних такою особою, до складу податкового кредиту. Так як рішеннями суду скасовано державну реєстрацію та визнано недійсними установчі документи підприємства з моменту їх складання, то це підприємство у розумінні п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не мало права на нарахування ПДВ та складання податкових накладних. Виходячи з наведеного, на думку апелянта, ПП "Праця", виступаючи у якості контрагента позивача, при укладанні господарських операцій не відповідало ознакам платника податків, встановленого податковим законодавством та ознаками суб'єкта підприємницької діяльності, встановленим цивільним, господарським законодавством. З урахуванням наведеного, на думку апелянта, у позивача не було права включати сум ПДВ з цієї господарської операції до податкового кредиту.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість", не передбачається умова сплати цих сум до бюджету.

З матеріалів справи безумовно вбачається, що на момент укладання господарських операцій позивача з ПП "Праця", остане мало всі ознаки суб'єкта господарської діяльності, належного платника податків встановленого податковим законодавством (зокрема платника ПДВ).

Господарські операції позивача з ПП "Праця", на момент укладання, відповідали всім вимогам цивільного законодавства і не визнані недійсними.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то ця тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

б

Оскільки позивач виконав усі передбачені законом умови отримання відшкодування ПДВ та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту суд першої інстанції правильно визнав нечинними податкове повідомлення-рішення ДПІ про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ та податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій з ПДВ.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 04 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 червня 2007 року.