Постанова № 21078326, 19.01.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2012 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/10860/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Марченко О.Є.,

за участю:

представників позивача - Юхименка О.М., Сошина В.В.,

представника відповідача - Черчатого Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК СОТА"до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, третя особа: Приватне підприємство "Екобудсервіс-Плюс"про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБК СОТА" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ПБК СОТА")15 грудня 2011 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), третя особа: Приватне підприємство "Екобудсервіс-Плюс" (далі по тексту - третя особа, ПП "Екобудсервіс-Плюс") про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002082305 від 23.11.2011 року, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобовязання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" загалом в розмірі 73288 грн. 71 коп. (в т.ч., 58 630 грн. 97 - основний платіж, 14 657 грн. 74 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що товариством правомірно, на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Екобудсервіс-Плюс", віднесено до податкового кредиту за квітень - серпень, листопад - грудень 2010 року суму податку на додану вартість загалом в розмірі 58 631 грн. Зазначав, що оскільки факт здійснення між ТОВ "ПБК СОТА" та його контрагентом фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документи (податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, банківськими виписками), господарські операції з даним субєктом господарювання відповідають вимогам закону. А відтак, висновок податкового органу про завищення податкового кредиту за квітень - серпень, листопад - грудень 2010 року загалом на суму 58 631 грн. позивач вважає необґрунтованим та протиправним.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (т. І, а.с. 3-14).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив відмовити у його задоволенні посилаючись на порушення ТОВ "ПБК СОТА" вимог п. 1.3, ст. 1, п. 6.4 ст. 6, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого товариством завищено суму податкового кредиту з ПДВ загалом на 58631 грн. (т. І, а.с. 149-151).

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся поштою. Однак, поштове відправлення на адресу третьої особи повернулося до суду з відміткою працівника пошти "організація вибула" (т. ІІ, а.с. 20-21).

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин судом визнано за можливе розглядати справу за даної явки.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБК СОТА" зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Полтавської міської ради.

Позивач є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ від 07.06.2007 року № 100044908 (т. І, а.с. 155).

Фахівцем ДПІ у м. Полтаві в період з 03.11.2011 року по 09.11.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ПБК СОТА" (код ЄДРПОУ 30668755) з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Екобудсервіс-Плюс" (код ЄДРПОУ 35439746) та правомірності формування податкових зобовязань за період квітень - грудень 2010 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 8769/23-6/30668755 від 15.11.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів;

- п. 1.3, ст. 1, п. 6.4 ст. 6, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого товариством завищено суму податкового кредиту з ПДВ загалом на 58631 грн. (в т.ч., за квітень 2010 року - 8726 грн., за травень 2010 року - 9164 грн. 40 коп., за червень 2010 року - 8412 грн. 17 коп., за липень 2010 року - 13880 грн. 80 коп., за серпень 2010 року - 10859 грн. 80 коп., за листопад 2010 року - 3257 грн. 60 коп., за грудень 2010 року - 4330 грн. 20 коп.);

- п. 1.3, ст. 1, п. 6.4 ст. 6, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження платником податків податкових зобовязань зі сплати ПДВ загалом в розмірі 58631 грн. (в т.ч., за квітень 2010 року - 8726 грн., за травень 2010 року - 9164 грн. 40 коп., за червень 2010 року - 8412 грн. 17 коп., за липень 2010 року - 13880 грн. 80 коп., за серпень 2010 року - 10859 грн. 80 коп., за листопад 2010 року - 3257 грн. 60 коп., за грудень 2010 року - 4330 грн. 20 коп.) (т. І, а.с. 154-176).

На підставі висновків даного акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 23.11.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002082305, відповідно до якого ТОВ "ПБК СОТА" збільшено суму грошового зобовязання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" загалом в розмірі 73288 грн. 71 коп. (в т.ч., 58 630 грн. 97 - основний платіж, 14 657 грн. 74 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 17).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню ДПІ у м. Полтаві № 0002082305 від 23.11.2011 року, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону України "Про податок на додану вартість", для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Окрім того, виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Екобудсервіс-Плюс" у квітні - серпні та листопаді - грудні 2010 року зараховано до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 58630 грн. 97 коп., що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо завищення ТОВ "ПБК СОТА" податкового кредиту та заниження податкових зобовязань за вказаний період на суму ПДВ в розмірі 58630 грн. 97 коп.

Податкова інспекція в обґрунтування згаданих доводів посилалася на те, що фактично, відповідно до даних податкової звітності та матеріалів документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Екобудсервіс-Плюс" (акт перевірки № 5696/23-6/35439746 від 06.07.2011 року - т. І, а.с. 177-195), у контрагента позивача, який за умовами договорів підряду є безпосереднім виконавцем будівельно-монтажних робіт, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення такого виду господарської діяльності. На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що вищевказані договори є нікчемними в силу закону.

Надаючи правову оцінку наведеним твердженням податкової інспекції та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між контрагентами, судом встановлено наступне.

Позивачем до матеріалів справи надано копії договорів підряду, укладених між ТОВ "ПБК СОТА" (Генпідрядник) та ПП "Екобудсервіс-Плюс" (Субпідрядник):

- № 3-С від 01.04.2010 року, відповідно до п. 1.1 якого Субпідрядник зобовязується виконати будівельні роботи по реконструкції касового вузла Управління Національного банку України в Полтавській області, оздобленню фасаду 7-го пускового комплексу по вул. Ватутіна, оздобленню приміщень по вулиці Гоголя, 20А, а Генпідрядник - прийняти та оплатити належно виконані роботи (т. І, а.с. 22);

- № 3-С-2 від 01.04.2010 року, за умовами якого Субпідрядник зобовязується виконати будівельні роботи по реконструкції касового вузла відділення ПАТ "Промінвестбанк" в Полтавській області, а Генпідрядник - прийняти та оплатити належно виконані роботи (т. І, а.с. 23);

- № 3-1-С від 01.04.2010 року, відповідно до п. 1.1 якого Субпідрядник зобовязується виконати будівельні роботи по фарбуванню офісних приміщень за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 57а, а Генпідрядник - прийняти та оплатити належно виконані роботи (т. І, а.с. 24).

За приписами пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії податкових накладних № 11 від 30.04.2010 року, № 12 від 31.05.2010 року, № 14 від 29.06.2010 року, № 400 від 31.07.2010 року, № 442 від 31.08.2010 року, № 889 від 30.11.2010 року, № 1030 від 31.12.2010 року, № 1031 від 31.12.2010 року (т. І, а.с. 25-27, 29-33), що виписані ПП "Екобудсервіс-Плюс" в адресу ТОВ "ПБК СОТА". Однак, зі змісту вказаних накладних судом встановлено, що у гр. "Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця" в них зазначено номери договорів, що не мають жодного відношення до спірних правовідносин, а саме: договір субпідряду № 3-С від 03.04.2010 року (т. І, а.с. 25-27, 29-31), договір субпідряду № 3-С-1 від 18.12.2010 року (т. І, а.с. 32), договір субпідряду № 3-2-С від 19.12.2010 року (т. І, а.с. 33).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вищеперераховані податкові накладні не можуть бути належним доказом у справі, оскільки не стосуються предмету доказування.

При цьому, суд зазначає, що представники позивача в ході судового розгляду справи не змогли надати обґрунтованих пояснень щодо податкових накладних.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд звертає увагу на те, що за умовами вищезазначених договорів підряду Субпідрядник на вимогу Генпідрядника щомісячно до 01 числа місяця наступного за тим, в якому виконано роботи надає Генпідряднику акт про виконані роботи за попередній календарний місяць.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "ПБК СОТА" та ПП "Екобудсервіс-Плюс" до матеріалів адміністративної справи надано копії актів приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) за квітень - серпень, листопад - грудень 2010 року (т. І, а.с. 49-67).

Дослідивши в судовому засіданні вищезазначені копії актів приймання виконаних підрядних робіт судом встановлено, що більшість з них складено на основі типових форм, затверджених спільним наказом Держкомстату, Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 (т. І, а.с. 51-55, 57, 61-67).

Однак, спільним наказом Держкомстату, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 453/553 даний наказ скасовано, натомість типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554.

Також, суд зазначає, що акт за червень 2010 року взагалі складено у довільній формі (т. І, а.с. 56). Крім того, при оформленні таких актів складачами допущено ряд помилок та неточностей. Так, в адресній частині актів не зазначено код ЄДРПОУ субпідрядника, реквізити субпідрядника та генпідрядника, відсутні номер та дата договору (або їх дописано від руки), не зазначено прізвище уповноважених осіб, що підписали такі первинні документи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані документи не можуть бути належним доказом виконання сторонами договірних зобовязань, оскільки їх складено з порушенням вимог чинного законодавства України.

Окрім того, позивачем на неодноразову вимогу суду до матеріалів справи не надано належних доказів сплати спірної суми ПДВ на користь ПП "Екобудсервіс-Плюс" в повному обсязі.

Так, відповідно до копій банківських виписок, що наявні в матеріалах справи (т. І, а.с. 68-72) ТОВ "ПБК СОТА" на розрахунковий рахунок третьої особи перераховано кошти в сумі 66 688 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 243 грн. 34 коп.). А відповідно до платіжних доручень (т. ІІ, а.с. 9-19) позивачем на розрахунковий рахунок контрагента перераховано кошти в сумі 323 768 грн. 20 коп. (в т.ч. ПДВ - 55 090 грн. 04 коп.). При цьому, в графі платіжних доручень № 175 від 09.06.2010 року, № 203 від 29.06.2010 року "призначення платежу" платником зазначено: "за виконані роботи, договір 3-С від 03.04.10" (т. ІІ, а.с. 10-11). Крім того, позивачем не надано доказів оплати робіт за договорами підряду № 3-С-2 від 01.04.2010 року, № 3-1-С від 01.04.2010 року.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено факт виконання ПП "Екобудсервіс-Плюс" підрядних робіт на підставі договорів підряду № 3-С від 01.04.2010 року, № 3-С-2 від 01.04.2010 року, № 3-1-С від 01.04.2010 року.

Окрім того, аналізуючи зміст вищезазначених договорів, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Окрім того, згідно частини пятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено положеннями статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За даними податкової звітності ПП "Екобудсервіс-Плюс" у останнього відсутні необхідні виробничі та трудові потужності для виконання умов вищевказаних договорів, в ході судового розгляду справи ані позивачем, ані третьою особою не надано доказів наявності у субпідрядника необхідних умов для виконання підрядних робіт.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вищезгадані договори є нікчемними в силу закону, оскільки мало місце недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Доводи позивача про те, що за умовами договорів підряду Субпідрядник наділений правом залучення до виконання будівельних робіт третіх осіб судом оцінюються критичного з огляду на те, що як неодноразово зазначали в судовому засіданні представники позивача безпосереднім виконавцем підрядних робіт було саме ПП "Екобудсервіс-Плюс".

Суд відхиляє посилання позивача на факт придбання товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів), первинні документи бухгалтерського обліку (договори, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість таких робіт та витрати, податкові накладні тощо) та пояснення контрагентів ТОВ "ПБК СОТА" як на належні та достатні докази виконання ПП "Екобудсервіс-Плюс" будівельних робіт відповідно до укладених з ТОВ "ПБК СОТА" договорів підряду, оскільки вищеперераховані документи не містять відомостей про те, що такі роботи виконувалися саме третьою особою (т. І, а.с. 73-144; т. ІІ, а.с. 40-45).

Що стосується господарських правовідносин з купівлі - продажу монтажних комплектів до воріт ролетних та воріт секційних, суд зазначає, що реальність здійснення таких операцій в ході судового розгляду справи не підтверджена, оскільки ТОВ "ПБК СОТА" не надано доказів оплати вартості таких товарів, їх транспортування (товарно-транспортних накладних, дорожніх листів), оприбуткування та використання у власній господарській діяльності.

Вищенаведене в своїй сукупності дає підстави стверджувати про правомірність висновків ДПІ у м. Полтаві щодо порушення позивачем вимог п. 1.3, ст. 1, п. 6.4 ст. 6, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, спірним податковим повідомленням-рішенням правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 14 657 грн. 74 коп.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0002082305 від 23.11.2011 року. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "ПБК СОТА" та ПП "Екобудсервіс-Плюс" за договорами підряду та щодо купівлі-продажу товарів. Відтак, платником податків в ході судового розгляду справи не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту за квітень - серпень, листопад - грудень 2010 року суми податку на додану вартість загалом в розмірі 58 631 грн.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК СОТА"до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, третя особа: Приватне підприємство "Екобудсервіс-Плюс"про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24 січня 2012 року.

СуддяО.О. Кукоба