Постанова № 21077852, 10.01.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/9948/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Ручій В.В.,

представника відповідача - Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерком"до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, третя особа: Приватне підприємство "Екобудсервіс-Плюс"про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерком" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Енерком")28 листопада 2011 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві)про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003102301 від 22.11.2011 року, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобовязання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" загалом в розмірі 25 596 грн. 25 коп. (в т.ч., 20 477 грн. - основний платіж, 5 119 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що товариством правомірно, на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Екобудсервіс-Плюс", віднесено до податкового кредиту за жовтень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 20 477 грн. Зазначав, що оскільки факт здійснення між ТОВ "Енерком" та його контрагентом фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документи (податковою накладною, актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт), господарські операції з даним субєктом господарювання відповідають вимогам закону. А відтак, висновок податкового органу про заниження ПДВ за жовтень 2010 року на суму 20 477 грн. позивач вважає необґрунтованим та протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 3-5).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. У наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив відмовити у його задоволенні посилаючись на порушення ТОВ "Енерком" вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого товариством занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року в розмірі 20 477 грн. (а.с. 47-49).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Приватне підприємство "Екобудсервіс-Плюс" (а.с. 77-78).

Третя особа явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечила, про дату, час та місце їх проведення повідомлялася належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 82); причин неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань до суду не надала.

За таких обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерком" зареєстровано як юридичну особу Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області 26.01.2004 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 189904 (а.с. 28).

Відповідно до довідки форми 04-ОПП від 01.02.2011 року № 65708 позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.02.2004 року (а.с. 29а); відповідно до свідоцтва № 100326160 ТОВ "Енерком" є платником ПДВ (а.с. 29).

Фахівцем ДПІ у м. Полтаві 09.11.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Енерком" (код ЄДРПОУ 32717788) щодо підтвердження господарських відносин із ПП "Екобудсервіс-Плюс" (код ЄДРПОУ 35439746) за жовтень 2010 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 8656/23-2/32717788 від 09.11.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження платником податку на додану вартість за жовтень 2010 року загалом на суму 20 477 грн. (а.с. 6-15).

На підставі даного висновку акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 22.11.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003102301, відповідно до якого ТОВ "Енерком" збільшено суму грошового зобовязання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" загалом в розмірі 25 596 грн. 25 коп. (в т.ч., 20 477 грн. - основний платіж, 5 119 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 16).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню ДПІ у м. Полтаві № 0003102301 від 22.11.2011 року, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону України "Про податок на додану вартість", для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Окрім того, виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Екобудсервіс-Плюс" у жовтні 2010 року зараховано до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 20 477 грн., що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження ТОВ "Енерком" податкових зобовязань за жовтень 2010 року на суму ПДВ в розмірі 20 477 грн.

Податкова інспекція в обґрунтування згаданих доводів посилалася на те, що фактично, відповідно до даних податкової звітності та матеріалів документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Екобудсервіс-Плюс" (акт перевірки № 5696/23-6/35439746 від 06.07.2011 року - а.с. 51-60), у контрагента позивача, який за умовами договору на виконання будівельних робіт є безпосереднім виконавцем зазначених робіт, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення такого виду господарської діяльності. На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що вищевказаний договір є нікчемним в силу закону.

Надаючи правову оцінку наведеним твердженням податкової інспекції та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між контрагентами, судом встановлено наступне.

Позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копію договору № б/н на виконання будівельних робіт від 10.09.2010 року, що укладений між ТОВ "Енерком" (Замовник) та ПП "Екобудсервіс-Плюс" (Виконавець) (а.с. 30-31).

Відповідно до п. 1.1. даного договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання виконати роботи по улаштуванню водогону до будівлі лабораторії хімічного аналізу ТОВ "Енерком" (а.с. 30).

За приписами пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Дослідивши в судовому засіданні копію податкової накладної № 876 від 29.10.2010 року, що виписана ПП "Екобудсервіс-Плюс" в адресу ТОВ "Енерком" судом встановлено, що вона формально відповідає вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Разом з тим, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що наявність податкової накладної є обовязковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, суд звертає увагу на те, що за умовами договору на виконання будівельних робіт від 10.09.2010 року після закінчення робіт Виконавець складає та надає Замовнику довідку вартості виконаних підрядних робіт та акт приймання виконаних робіт.

Дослідивши в судовому засіданні копії довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акта приймання виконаних підрядних робіт (а.с. 32-38) судом встановлено, що їх складено на основі типових форм, затверджених спільним наказом Держкомстату, Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5.

Однак, спільним наказом Держкомстату, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 453/553 даний наказ скасовано, натомість типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані документи не можуть бути належним доказом виконання сторонами договірних зобовязань, оскільки їх складено з порушенням вимог чинного законодавства України.

Суд також зазначає, що за умовами договору на виконання будівельних робіт конкретний перелік робіт визначається в локальному кошторисі, який є невідємною частиною даного договору (п. 1.1. договору).

Однак, на неодноразову вимогу суду (ухвали від 29 листопада 2011 року, 12 грудня 2011 року, протокольна ухвала від 23 грудня 2011 року) позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано копію локального кошторису.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 4.1 Договору за проведені ПП "Екобудсервіс-Плюс" роботи ТОВ "Енерком" сплачує 122 859 грн. 60 коп. (в т.ч. ПДВ - 20 408 грн. 80 коп.). При цьому за умовами п. 4.2 Договору вартість робіт є договірною та визначається на підставі погодженої сторонами калькуляції, що є невідємною частиною цього договору (а.с. 30).

Як стверджувала в судовому засіданні представник позивача, за виконані ПП "Екобудсервіс-Плюс" будівельні роботи ТОВ "Енерком" сплатило виконавцю кошти в сумі 122 859 грн. 60 коп. (в т.ч. ПДВ - 20 476 грн. 60 коп.).

Разом з тим, на неодноразову вимогу суду позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано доказів погодження сторонами Договору калькуляції щодо вартості робіт та рахунка-фактури № 121 від 27.10.2010 року.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами реальність здійснення фінансово-господарської операції між ТОВ "Енерком" та ПП "Екобудсервіс-Плюс" не підтверджується.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що як слідує зі змісту договору на виконання будівельних робіт та як пояснила в судовому засіданні представник позивача, роботи по улаштуванню водогону до будівлі лабораторії хімічного аналізу виконувалися безпосередньо ПП "Екобудсервіс-Плюс".

Однак, за даними податкової звітності вказаного підприємства у нього відсутні необхідні для виконання таких робіт трудові ресурси, виробниче та транспортне обладнання.

Доказів, що б спростовували зазначені дані ані позивачем, ані третьою особою до матеріалів адміністративної справи не надано, хоча ухвалою суду від 12.12.2011 року від третьої особи судом витребовувалися відомості щодо наявних виробничих потужностей та трудових ресурсів.

Доводи позивача про введення лабораторії хімічного аналізу ТОВ "Енерком" в експлуатацію та атестацію даної лабораторії судом до уваги не приймаються, оскільки надані до матеріалів адміністративної справи копії акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та свідоцтва про атестацію № 046-10 не містять відомостей про те, що роботи по улаштуванню водогону до будівлі лабораторії хімічного аналізу виконано саме ПП "Екобудсервіс-Плюс" (а.с. 85, 90).

З огляду на вищезазначене, оцінивши, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, та проаналізувавши зміст договору б/н на виконання будівельних робіт від 10.09.2010 року, суд дійшов висновку про те, що вищезгаданий договір є нікчемним в силу закону, оскільки мало місце недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Окрім того, в силу частини пятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено положеннями статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вищенаведене в своїй сукупності дає підстави стверджувати про правомірність висновків ДПІ у м. Полтаві щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, спірним податковим повідомленням-рішенням правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 119 грн. 25 коп.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 22.11.2011 року № 0003102301. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Енерком" та ПП "Екобудсервіс-Плюс" за договором № б/н від 01.10.2010 року. Відтак, платником податків в ході судового розгляду справи не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року суми ПДВ в розмірі 20 477 грн.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерком"до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, третя особа: Приватне підприємство "Екобудсервіс-Плюс"про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16 січня 2012 року.

СуддяО.О. Кукоба