Постанова № 21077846, 10.01.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/10108/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Храпача О.В.,

представника відповідача - Черчатого Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Сервіс - комплект"до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміонет ЛТД"про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Сервіс - комплект" (далі по тексту - позивач, ПП "Сервіс - комплект") 02 грудня 2011 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002022310 від 28.11.2011 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" загалом в розмірі 27 800 грн. (в т.ч., 22 240 грн. - основний платіж, 5 560 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що підприємством правомірно, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Каміонет ЛТД", віднесено до податкового кредиту за лютий - березень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 22 240 грн. Зазначав, що оскільки факт здійснення між ПП "Сервіс - комплект" та його контрагентом фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документи (податковими та видатковими накладними, банківськими виписками), господарські операції з даним субєктом господарювання відповідають вимогам закону. А відтак, висновок податкового органу про заниження ПДВ за лютий - березень 2010 року на суму 22 240 грн. позивач вважає необґрунтованим та протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 3-5).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив відмовити у його задоволенні посилаючись на порушення ПП "Сервіс - комплект" вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість за лютий - березень 2010 року на суму 22 240 грн. (а.с. 182-184).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміонет ЛТД" (а.с. 55-56).

Представник третьої особи в судовому засіданні 19 грудня 2011 року позовні вимоги підтримав, стверджував про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Каміонет ЛТД" та ПП "Сервіс - комплект" у лютому-березні 2010 року (а.с. 220-221).

У судове засідання 10 січня 2012 року представник третьої особи не зявився, про дату, час та місце їх проведення повідомлявся належним чином, що підтверджується розпискою про отримання повістки про виклик до суду (а.с. 223); надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 225).

За таких обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Приватне підприємство "Сервіс - комплект" зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Полтавської міської ради 31.01.2003 року (а.с. 71-72).

Відповідно до довідки форми 04-ОПП від 22.11.2011 року № 79377 позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 06.02.2003 року (а.с. 70); відповідно до свідоцтва № 23504920 ПП "Сервіс - комплект" є платником ПДВ (а.с. 69).

Фахівцем ДПІ у м. Полтаві 17.11.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Сервіс - комплект" (код ЄДРПОУ 32317314) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Каміонет ЛТД" (код ЄДРПОУ 36195387) за період 01.04.2009 року по 30.04.2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 8818/23-5/32317314 від 17.11.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження платником податку на додану вартість за лютий - березень 2010 року загалом на суму 22 240 грн. (а.с. 7-12).

На підставі даного висновку акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 28.11.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002022310, відповідно до якого ПП "Сервіс - комплект" збільшено суму грошового зобовязання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" загалом в розмірі 27 800 грн. (в т.ч., 22 240 грн. - основний платіж, 5 560 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 6).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню ДПІ у м. Полтаві № 0002022310 від 28.11.2011 року, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону України "Про податок на додану вартість", для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Окрім того, виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Каміонет ЛТД" у лютому - березні 2010 року зараховано до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 22 240 грн., що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження ПП "Сервіс - комплект" ПДВ у вказаних періодах загалом на суму 22 240 грн.

При цьому, податкова інспекція в обґрунтування згаданих доводів посилалася на те, що фактично, відповідно до даних податкової звітності та матеріалів документальної позапланової перевірки ТОВ "Каміонет ЛТД" (акт перевірки № 8251/23-5/36195387 від 21.10.2011 року - а.с. 185-199), у контрагента позивача відсутні необхідні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду господарської діяльності за КВЕД. Зазначала, що ТОВ "Каміонет ЛТД" протягом 2009 - 2011 років формувало податковий кредит за рахунок проведення господарських операцій з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, а саме - ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" (код ЄДРПОУ 36701022). Відтак, відповідач дійшов висновку про те, що правочини, укладені ТОВ "Каміонет ЛТД", не спричиняють реального настання правових наслідків, обумовлених ними, а отже - мають ознаки фіктивності по ланцюгу до "вигодонабувача".

Надаючи правову оцінку наведеним твердженням контролюючого органу та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між контрагентами, судом встановлено наступне.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, ПП "Сервіс - комплект" у лютому - березні 2010 року здійснило придбання у ТОВ "Каміонет ЛТД" товарно-матеріальних цінностей (комплектуючих і запасних частин) загалом на суму 133 440 грн. (в т.ч. ПДВ - 22 240 грн.) без укладення письмового договору поставки.

За приписами пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Дослідивши в судовому засіданні копії податкових накладних № 23 від 11.02.2010 року (а.с. 16), № 24 від 16.02.2010 року (а.с. 24), № 25 від 18.02.2010 року (а.с. 14), № 46 від 09.03.2010 року (а.с. 22), № 47 від 10.03.2010 року (а.с. 18), № 54 від 23.03.2010 року (а.с. 20), виписаних ТОВ "Каміонет ЛТД" в адресу ПП "Сервіс - комплект" судом встановлено, що вони формально відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Разом з тим, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що наявність податкової накладної є обовязковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Каміонет ЛТД" комплектуючих та запасних частин позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії накладних, рахунків та банківських виписок.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши в судовому засіданні копії накладних № 23 від 11.02.2010 року (а.с. 15), № 24 від 16.02.2010 року (а.с. 23), № 25 від 18.02.2010 року (а.с. 13), № 46 від 09.03.2010 року (а.с. 21), № 47 від 10.03.2010 року (а.с. 17), № 54 від 23.03.2010 року (а.с. 19) та рахунків № 23 від 11.02.2010 року (а.с. 170), № 24 від 16.02.2010 року (а.с. 174), № 25 від 18.02.2010 року (а.с. 171), № 47 від 10.03.2010 року (а.с. 172), № 54 від 23.03.2010 року (а.с. 173) суд вважає за необхідне вказати на те, що в них не зазначено обовязкові реквізити, а саме: місце складання; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення. Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані документи складено з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, а відтак вони не являються належним доказом здійснення між контрагентами господарських операцій з купівлі-продажу (поставки) товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, за начебто придбані у ТОВ "Каміонет ЛТД" товари ПП "Сервіс-комплект" сплатило контрагенту кошти в сумі 133 440 грн. (в т.ч. ПДВ - 22 240 грн.), на підтвердження чого позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії банківських виписок та рахунків (а.с. 26-30, 175-179).

Однак, дослідивши в судовому засіданні дані копії суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Так, судом встановлено, що відповідно до банківської виписки ПФ "ПРУ КБ "Приват Банк" від 17.02.2010 року (а.с. 175) з розрахункового рахунка позивача на розрахунковий рахунок третьої особи перераховано кошти в сумі 18 000 грн. (в т.ч. ПДВ 3 000 грн.). При цьому, як призначення платежу платником зазначено "за запчастини відповідно рахунка б/н від 08.02.2010 року".

Разом з тим, як слідує з долучених до матеріалів адміністративної справи копій рахунків вищевказаній сумі відповідає рахунок № 23 від 11.02.2010 року (а.с. 170), а рахунок № б/н від 08.02.2010 року позивачем до матеріалів справи взагалі не додано.

Так само, відповідно до банківської виписки від 19.02.2010 року ПП "Сервіс-комплект" на р/р ТОВ "Каміонет ЛТД" перераховано кошти в сумі 46 080 грн. (в т.ч. ПДВ 7 680 грн.), призначення платежу - за запчастини відповідно до рахунка № б/н від 15.02.2010 року (а.с. 176) (рахунок на дану суму в матеріалах справи відсутній).

Відповідно до банківської виписки від 16.03.2010 року позивачем на р/р контрагента перераховано кошти в сумі 16 920 грн. (в т.ч. ПДВ 2 820 грн.), призначення платежу - за запчастини відповідно до рахунка № б/н від 05.03.2010 року (а.с. 177) (рахунок на дану суму в матеріалах справи відсутній).

Відповідно до банківської виписки від 17.03.2010 року позивачем на р/р контрагента перераховано кошти в сумі 25 320 грн. (в т.ч. ПДВ 4 220 грн.), призначення платежу - за запчастини відповідно до рахунка № б/н від 15.03.2010 року (а.с. 178). При цьому вищевказаній сумі відповідає рахунок № 47 від 10.03.2010 року (а.с. 172), а рахунок № б/н від 15.03.2010 року позивачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до банківської виписки від 24.03.2010 року позивачем на р/р ТОВ "Каміонет ЛТД" перераховано кошти в сумі 27 120 грн. (в т.ч. ПДВ 4 520 грн.), призначення платежу - за запчастини відповідно до рахунка № б/н від 22.03.2010 року (а.с. 179). Однак вищевказаній сумі відповідає рахунок № 54 від 23.03.2010 року (а.с. 173), а рахунок № б/н від 22.03.2010 року у матеріалах справи відсутній.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів фактичної сплати спірної суми ПДВ у ціні начебто придбаних у ТОВ "Каміонет ЛТД" товарно-матеріальних цінностей, що унеможливлює встановлення факту понесення ПП "Сервіс-комплект" таких витрат та правомірності віднесення їх до складу податкового кредиту.

Також, необхідно зазначити, що на неодноразову вимогу суду позивачем до матеріалів справи не надано доказів транспортування товарів від продавця (постачальника) до покупця (договорів на перевезення вантажів, доказів наявності власного автотранспорту, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів тощо).

При цьому, суд звертає увагу на те, що в ході судового розгляду справи представник позивача не зміг надати обґрунтованих пояснень щодо того, яким чином здійснювалося транспортування комплектуючих та записних частин від ТОВ "Каміонет ЛТД" до ПП "Сервіс-комплект".

Крім того, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі по тексту - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом третім Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Позивачем на вимогу суду не надано копій довіреностей на право отримання від ТОВ "Каміонет ЛТД" товарно-матеріальних цінностей чи витягу з журналу реєстрації довіреностей, ведення якого є обовязковим.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що за даними податкової звітності ТОВ "Каміонет ЛТД" у останнього відсутні необхідні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду господарської діяльності за КВЕД.

Разом з тим, під час судового розгляду справи ані позивачем, ані третьою особою не надано доказів, що б спростовували вказані доводи податкової інспекції.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача доказів сплати спірної суми ПДВ у ціні начебто придбаних товарів, належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на перевезення вантажів та довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ТОВ "Каміонет ЛТД" до ПП "Сервіс-комплект", що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Доводи позивача про використання придбаних товарно-матеріальних цінностей (комплектуючих та записаних частин) у власній господарській діяльності під час виконання ремонтних робіт судом оцінюються критично з огляду на те, що зі змісту наданих ПП "Сервіс-комплект" до матеріалів адміністративної справи актів списання, актів виконаних робіт, рахунків, податкових накладних, договорів не можливо встановити факт використання у господарській діяльності платника податків саме тих товарів, що начебто були придбані ним у ТОВ "Каміонет ЛТД" (а.с. 75-169). Зокрема, суд звертає увагу на те, що у актах про списання комплектуючих виробів назву ТОВ "Каміонет ЛТД" зазначено чорнилом синього кольору (а.с. 75, 78, 82, 87, 91, 97, 101, 107, 113-114, 122, 126, 130, 136-138, 140-141, 148, 156, 162).

Вищенаведене в своїй сукупності дає підстави стверджувати про правомірність висновків ДПІ у м. Полтаві щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, спірним податковим повідомленням-рішенням правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 560 грн.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 28.11.2011 року № 0002022310. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій між ПП "Сервіс-комплект" та ТОВ "Каміонет ЛТД" з придбання товарно-матеріальних цінностей (комплектуючих та запасних частин). Відтак, платником податків в ході судового розгляду справи не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту за лютий - березень 2010 року суми ПДВ в розмірі 22 240 грн.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Сервіс - комплект"до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміонет ЛТД"про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16 січня 2012 року.

СуддяО.О. Кукоба