Постанова № 21077144, 02.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2011 р. № 2а-2065/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Гулика А.Г.,

судді Мричко Н.І.,

судді Сакалоша В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Луценка Ю.С.,

представника позивача Гурез І.О.,

представників відповідача Іськів Н.П., Квасниці Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Агро-М» до Державної податкової інспекції у Камянка-Бузькому районі Львівської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Селянське (фермерське) господарство «Агро-М»(далі СФГ «Агро-М») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Камянка-Бузькому районі Львівської області (далі - ДПІ у Камянка-Бузькому районі Львівської області), в якому просить суд визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 23.07.2010 року № 0000742301/0 та № 0000732301/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Камянка-Бузькому районі Львівської області, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат належать будь-які витрати, підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку. При цьому, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»не забороняється. Зазначає, що податкові накладні не є документами, на підставі яких формуються валові витрати з метою визначення суми прибутку, що підлягає оподаткуванню. Податкова накладна не є первинним документом, який засвідчує передачу товарно-матеріальних цінностей. Податкова накладна складається тільки продавцем товарів (робіт, послуг) з метою ведення податкового обліку податку на додану вартість, а тому не стосується податку на прибуток та формування валових витрат. Факт передачі товару позивачу контрагентом підтверджується відповідними первинними документами, які повністю відповідають вимогам, передбаченими ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та підтверджують правомірність формування валових витрат.

Крім цього, зазначає, що положеннями п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 вказаної статті є лише податкова накладна. При цьому, вважає, що інших обмежень щодо податкового кредиту жодним нормативно-правовим актом не передбачено. Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Крім того, вважає, що податкова накладна є недійсною тільки у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій не присвоєно індивідуальний податковий номер.

ДПІ у Камянка-Бузькому районі Львівської області подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем занижено податок на прибуток, та в порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість. Зазначає, що контрагент позивача підпадає під критерій субєктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг із безпідставного нарахування податкового кредиту особам. Крім того, податкові накладні підписані невстановленою особою, а директора контрагента позивача згідно з вироком суду визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України «фіктивне підприємництво». Виходячи із наведеного вище відповідач вважає, що контрагент позивача не поставляв йому товар. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснив, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у вказаному Законі, не дозволяється. Додатково пояснив, що норми Закону України «Про податок на додану вартість», вказані в акті перевірки, регулюють питання заборони включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності податкових накладних, а також порядку складання податкової накладної. Податкова накладна є недійсною тільки у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер. В момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому мав законні підстави для складання податкових накладних. Зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість»є основним документом, що регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість та не містить жодної вимоги щодо підпису податкової накладної.

Додатково пояснив, що факт поставки товару контрагентом позивача підтверджується первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, а тому такі накладні є підтверджуючими документами про отримання товару, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку та формуються валові витрати в податковому обліку. Також, зазначає, що підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», є належним чином оформлені податкові накладні, що виписані контрагентом, який є платником податку на додану вартість. Вважає, що позивачем повністю дотримані всі норми чинного законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту. У звязку з викладеним вище, просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у письмовому запереченні. Додатково пояснили, що понесені позивачем витрати на придбання вказаних товарів не оформлені відповідними первинними документами, які б підтверджували фактичне надання послуг та їх звязок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання позивачем у власній господарській діяльності. Також, стверджує про відсутність підстав для включення вартості вказаних вище товарів без підтвердження відповідними первинними документами, до складу валових витрат. Зазначають про відсутність у позивача належним чином оформлених податкових накладних. Таким чином, вважають, що позивачем в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем занижено податок на прибуток, та в порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість. У звязку з викладеним вище, просять суд відмовити позивачеві у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Позивач СФГ «Агро-М», що зареєстроване за адресою: 80460, Львівська область, Камянка-Бузький район, с. Ременів, вул. Садова, буд. 12, код ЄДРПОУ 31755471, зареєстроване державним реєстратором Камянка-Бузької районної державної адміністрації Львівської області як юридична особа, взяте на облік як платник податків в ДПІ у Камянка-Бузькому районі Львівської області та зареєстрований платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи згідно з ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»ДПІ у Камянка-Бузькому районі Львівської області проведено невиїзну документальнеу перевірку СФГ «Агро-М»з питань проведення взаєморозрахунків з ПП «Торгпродсервіс»та дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 30.06.2010 року № 131/23-0/31755471.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем занижено податок на прибуток на суму 1593341 грн., в тому числі: за І квартал 2008 року в сумі 319767 грн. 00 коп.; за ІІ квартал 2008 року в сумі 610217 грн. 00 коп.; за ІІІ квартал 2008 року в сумі 354041 грн. 00 коп.; за ІV квартал 2008 року в сумі 109198 грн. 00 коп.; за І квартал 2009 року в сумі 102182 грн. 00 коп.; за ІІ квартал 2009 року в сумі 97936 грн. 00 коп.

Також, перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість на загальну суму 1274834 грн. 00 коп., в тому числі: за лютий 2008 року в сумі 132444 грн. 00 коп.; за березень 2008 року в сумі 123369 грн. 00 коп.; за квітень 2008 року в сумі 211222 грн. 00 коп.; за травень 2008 року в сумі 117315 грн. 00 коп.; за червень 2008 року в сумі 129391 грн. 00 коп.; за липень 2008 року в сумі 186972 грн. 00 коп.; за серпень 2008 року в сумі 134445 грн. 00 коп.; за вересень 2008 року в сумі 108213 грн. 00 коп.; за жовтень 2008 року в сумі 133983 грн. 00 коп.; за листопад 2008 року в сумі 60030 грн. 00 коп.; за грудень 2008 року в сумі 59559 грн. 00 коп.; за січень 2009 року в сумі 61184 грн. 00 коп.; за лютий 2009 року в сумі 61184 грн. 00 коп.; за березень 2009 року в сумі 42657 грн. 00 коп.; за квітень 2009 року в сумі 27439 грн. 00 коп.; за травень 2009 року в сумі 23336 грн. 00 коп.; за червень 2009 року в сумі 277400 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки від 30.06.2010 року № 131/23-0/31755471, відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Камянка-Бузькому районі Львівської області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000732301/0 від 23.07.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 3186682 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 1593341 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1593341 грн. 00 коп., а також податкове повідомлення-рішення № 0000742301/0 від 23.07.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1912251 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 1274834 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 637417 грн. 00 коп., які були направлені позивачу.

Вказані вище податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в ДПІ у Камянка-Бузькому районі Львівської області згідно з Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Проте, вказані рішення відповідача залишено без змін, а скарги без задоволення.

Спір між сторонами виник щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Камянка-Бузькому районі Львівської області від 23.07.2010 року № 0000742301/0 та від 23.07.2010 року № 0000732301/0. Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає наступне.

Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»показників за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року встановлено, що СФГ «Агро-М»здійснював операції з придбання овочевої продукції для подальшої оптової реалізації, придбання сировини та матеріалів, послуг для ведення господарської діяльності.

На підтвердження реальності господарської операції позивача з його контрагентом -ПП «Торгпродсервісгруп»надано суду товарні накладні, які, на думку позивача, свідчать про отримання позивачем овочів (буряка, моркви, капусти, кабачків, цибулі тощо) в межах його господарської діяльності, а відтак правомірності формування валових витрат.

Проведеною перевіркою відображеного показника за 2008 рік, за І-ІІ квартали 2009 року на підставі таких документів: декларації з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року; копії податкових накладних виданих ПП «Торгпродсервісгруп»(код ЄДРПОУ- 35512333 ) за 2008-2009 роки; копії висновку спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України на Львівській залізниці № 295 від 16.04.2010 року, встановлено його порушення.

Згідно з висновком спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України на Львівській залізниці № 295 від 16.04.2010 року податкові накладні видані ПП «Торгпродсервісгруп»(код - ЄДРПОУ-35512333 ) за 2008-2009 роки виписувались і підписувались не директором ПП «Торгпродсервісгруп»(код ЄДРПОУ- 35512333 ) Біляковим С.П., а іншою невстановленою особою.

Як вбачається з положення п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог п 3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п.2.15 п.2 цього Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічний зв'язок між окремими показниками.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства установи для прийняття рішення.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Підставою для ведення господарських операцій, згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримання позивачем товару від ПП «Торгпродсервісгруп»не підтверджено належними доказами, а лише накладними та податковими накладними. Крім того, не надано належних доказів, що підтверджують фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, в тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень і обладнання для зберігання товару тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку про порушення позивачем п.5.1, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1593341 грн., в тому числі: за І квартал 2008 року в сумі 319767 грн. 00 коп.; за ІІ квартал 2008 року в сумі 610217 грн. 00 коп.; за ІІІ квартал 2008 року в сумі 354041 грн. 00 коп.; за ІV квартал 2008 року в сумі 109198 грн. 00 коп.; за І квартал 2009 року в сумі 102182 грн. 00 коп.; за ІІ квартал 2009 року в сумі 97936 грн. 00 коп.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначає наступне.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року встановлено його завищення всього у сумі 1274834 грн. 00 коп., в тому числі: за лютий 2008 року в сумі 132444 грн. 00 коп., за березень 2008 року в сумі 123369 грн. 00 коп., за квітень 2008 року в сумі 211222 грн. 00 коп., за травень 2008 року в сумі 117315 грн. 00 коп., за червень 2008 року в сумі 129391 грн. 00 коп., за липень 2008 року в сумі 186972 грн. 00 коп., за серпень 2008 року в сумі 134445 грн. 00 коп., за вересень 2008 року в сумі 108213 грн. 00 коп., за жовтень 2008 року в сумі 133983 грн. 00 коп., за листопад 2008 року в сумі 60030 грн. 00 коп., за грудень 2008 року в сумі 59559 грн. 00 коп., за січень 2009 року в сумі 61184 грн. 00 коп., за лютий 2009 року в сумі 26811 грн. 00 коп., за березень 2009 року в сумі 42657 грн. 00 коп., за квітень 2009 року в сумі 27439 грн. 00 коп., за травень 2009 року в сумі 23336 грн. 00 коп., за червень 2009 року в сумі 277400 грн. 00 коп.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання овочевої продукції для подальшої оптової реалізації, придбання сировини та матеріалів, послуг для ведення господарської діяльності.

Проведеною перевіркою відображеного показника за 2008 рік, за І-ІІ квартали 2008 року на підставі таких документів: декларації з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, копій податкових накладних, виданих позивачу ПП «Торгпродсервісгруп»(код ЄДРПОУ-35512333 ) за 2008-2009 роки, копії висновку спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України на Львівській залізниці № 295 від 16.04.2010 року, встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10Б Декларацій «Придбання на митній території України з ПДВ товарів, робіт, послуг для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 %»встановлено його завищення.

З приводу цього, суд зазначає, що відповідно до п.п. 7.2 3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом», а згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і п. 18 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 всі примірники податкових накладних підписуються особою уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів(послуг) та скріплюється печаткою такого платника податку-продавця».

Згідно з абз. 1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

В пункті 3 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»вказано, що однією з функцій Державної податкової адміністрації України є затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразку картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форми повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форм звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 2, 5 Порядку № 165, затвердженого ДПА України на виконання Закону України «Про податок на додану вартість»та ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»одночасно із затвердженням форми податкової накладної, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

Згідно з п. 18 зазначеного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Судом встановлено, що податкові накладні, видані СФГ «Агро-М» виписувались і підписувались не директором ПП «Торгпродсервісгруп»Біляковим С.П., а іншою невстановленою особою, що підтверджується висновками експерта, складеними за результатами проведення почеркознавчої експертизи НДЕКЦ при УМВС України на Львівській залізниці № 295 від 16.04.2010 року.

Податкові накладні від імені ПП «Торгпродсервісгруп»виписані та підписані особою, яку неможливо ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних. Таким чином, податкові накладні складені у порушення вимог чинного законодавства і тому не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту суми ПДВ.

Відповідно до абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем в порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість на загальну суму 1274834 грн. 00 коп., в тому числі: за лютий 2008 року в сумі 132444 грн. 00 коп.; за березень 2008 року в сумі 123369 грн. 00 коп.; за квітень 2008 року в сумі 211222 грн. 00 коп.; за травень 2008 року в сумі 117315 грн. 00 коп.; за червень 2008 року в сумі 129391 грн. 00 коп.; за липень 2008 року в сумі 186972 грн. 00 коп.; за серпень 2008 року в сумі 134445 грн. 00 коп.; за вересень 2008 року в сумі 108213 грн. 00 коп.; за жовтень 2008 року в сумі 133983 грн. 00 коп.; за листопад 2008 року в сумі 60030 грн. 00 коп.; за грудень 2008 року в сумі 59559 грн. 00 коп.; за січень 2009 року в сумі 61184 грн. 00 коп.; за лютий 2009 року в сумі 61184 грн. 00 коп.; за березень 2009 року в сумі 42657 грн. 00 коп.; за квітень 2009 року в сумі 27439 грн. 00 коп.; за травень 2009 року в сумі 23336 грн. 00 коп.; за червень 2009 року в сумі 277400 грн. 00 коп.

З положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податків.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Враховуючи непідтвердження належними доказами отримання позивачем товару від ПП «Торгпродсервісгруп», непідтвердження фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення господарської операції, та відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право позивача на його формування. Належних доказів, що підтверджують належне виконання договору та реальне настання правових наслідків позивачем не надано.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з п.п. 2.15-2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обовязковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обовязкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна звязку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи наведене вище, із врахуванням матеріалів справи, неможливо підтвердити фактичну передачу товару та отримання послуг позивачем, а тому суд погоджується з висновком відповідача про те, що позивачем не доведена реальність операції. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач товари від контрагента не отримував.

Суд також звертає увагу на те, що визначальним фактором реального виконання господарського зобовязання платником податку є подальше використання таких робіт (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку. Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Щодо твердження позивача про подальшу реалізацію товару, суд зазначає, що така підтверджується лише накладними, податковими накладними, банківськими виписками та договорами, які самі по собі не є доказом здійснення господарської операції. З матеріалів справи вбачається, що подальше використання товару та послуг в господарській діяльності не могло мати місце, оскільки товар позивачем не отримувався. З огляду на це, твердження позивача про використання товару та послуг у господарській діяльності є безпідставним.

Отже, суд вважає недоведеним придбання та фактичне одержання товарів позивачем від контрагентів ПП «Торгпродсервісгруп», а також їх подальше використання у господарській діяльності позивача.

Таким чином, суд встановив, що позивачем в порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість на загальну суму 1274834 грн. 00 коп., в тому числі: за лютий 2008 року в сумі 132444 грн. 00 коп.; за березень 2008 року в сумі 123369 грн. 00 коп.; за квітень 2008 року в сумі 211222 грн. 00 коп.; за травень 2008 року в сумі 117315 грн. 00 коп.; за червень 2008 року в сумі 129391 грн. 00 коп.; за липень 2008 року в сумі 186972 грн. 00 коп.; за серпень 2008 року в сумі 134445 грн. 00 коп.; за вересень 2008 року в сумі 108213 грн. 00 коп.; за жовтень 2008 року в сумі 133983 грн. 00 коп.; за листопад 2008 року в сумі 60030 грн. 00 коп.; за грудень 2008 року в сумі 59559 грн. 00 коп.; за січень 2009 року в сумі 61184 грн. 00 коп.; за лютий 2009 року в сумі 61184 грн. 00 коп.; за березень 2009 року в сумі 42657 грн. 00 коп.; за квітень 2009 року в сумі 27439 грн. 00 коп.; за травень 2009 року в сумі 23336 грн. 00 коп.; за червень 2009 року в сумі 277400 грн. 00 коп.

Зважаючи на те, що судом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є правомірним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000732301/0 від 23.07.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 3186682 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 1593341 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1593341 грн. 00 коп., а також податкове повідомлення-рішення № 0000742301/0 від 23.07.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1912251 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 1274834 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 637417 грн. 00 коп. є правомірними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись наведеним та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати згідно з ст. 94 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 грудня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.