Постанова № 21076599, 10.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2012 р. № 2а-12361/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Кріль Х.С.,

представників позивача Іваницької Р.І., Дарчук М.М.

представника відповідачаБілецької О.О.,

розглянувши справу за адміністративним позовом Малого підприємства "Руно" до Державної податкової інспекції у Мостиському районі про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2011 р. № 0000302321, № 0000312321 та скасування рішення від 20.10.2011 р. про результати розгляду первинної скарги, -

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство “Руно” звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 р. № 0000302321, № 0000312321 та скасувати рішення від 20.10.2011 р. про результати розгляду скарги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про заниження податкових зобовязань, у звязку із проведенням господарських операцій з придбання та поставки нафтопродуктів з ТОВ СК “Ново-Строй”, ТОВ “Вестком-Груп”, не відповідають дійсності. Реальність операцій з придбання нафтопродуктів та подальшої їх реалізації спростовується належними первинними бухгалтерськими документами і доказами, які свідчать про фактичну спроможність МП “Руно” займатись придбанням та продажем нафтопродуктів. Крім того, вважає що висновки ДПІ не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених висновках актів перевірок щодо контрагентів позивача та на твердженні про відсутність товаро-транспортних накладних (надалі ТТН) про безпосередню поставку нафтопродуктів від ТОВ СК “Ново-Строй”, ТОВ “Вестком-Груп”.

З цих підстав просить позов задовольнити. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.

Відповідач позов заперечив, вважає вимоги МП “Руно” необгрунтованими та незаконними. Вважає, що угоди про поставку нафтопродуктів від ТОВ СК “Ново-Строй”, ТОВ “Вестком-Груп” є сумнівними, оскільки в ході проведення перевірок щодо цих підприємств встановлено відсутність відповідних ресурсів для зайняття підприємницькою діяльністю, а підприємства припинені, свідоцтва платника ПДВ скасовані. На думку ДПІ, ці обставини вказують на те, що не можливо встановити, як здійснювалось транспортування, отримання нафтопродуктів від ТОВ СК “Ново-Строй”, ТОВ “Вестком-Груп” до МП “Руно”, оскільки відсутній факт здійснення господарської діяльності постачальниками та відсутні документи про транспортування товару, тобто товарно-транспортні накладні, а відтак МП “Руно” занизило податкові зобовязання.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

20.07.2011 р. ДПІ у Мостиському районі було проведено планову перевірку МП “Руно” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р.

За результатами перевірки складено Акт від 20.07.2011 року № 80/23/19323361. Встановлено порушення МП “Руно” п.5.1, п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на прибуток всього на загальну суму 1549421 грн. та п.1.7, п..1.8. ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.7.4.1, п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість (надалі ПДВ) на загальну суму1239535 грн.

В акті перевірки зроблено висновки про не підтвердження факту отримання нафтопродуктів від ТОВ СК “Ново-Строй”, ТОВ “Вестком-Груп”, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість. За результатами перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 р. № 0000302321, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 441164,00 грн. (в т.ч. основний платіж 352931 грн. та штрафні (фінансові) санкції 88233,00 грн.) та від 11.08.2011 р. № 0000312321, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 352930,00 грн. (в т.ч. основний платіж 282344,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 70586,00 грн.)

МП “Руно” не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про результати розгляду скарги оскаржило їх в адміністративному порядку. Рішенням ДПІ у Мостиському районі Львівської області про результати розгляду первинної скарги № 27888/10/25-005/2261 від 20.10.2011 р. скаргу залишено без задоволення.

02.09.2009 р. між ТОВ “Вестком-Груп” (продавець) та МП “Руно” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів. Згідно п. 1.3 асортимент, ціна та кількість товару визначається сторонами або їх представниками на кожну окрему партію рахунками-фактурами або витратними накладними. Серед умов поставки визначено лише, що продавець зобовязаний передати покупцю товар, а останній прийняти та оплатити (п.2.1). (а.с.76).

Про продаж нафтопродуктів свідчать видаткові та відповідні їм податкові накладні: № РН-2629 від 02.06.2010 р. на суму 130946, 00 грн. (ПДВ 21824,00 грн.), № РН-1938 від 13.04.2010 р. на суму 201978,00 грн. (ПДВ 33663,00 грн.), № РН-2161 від 27.04.2010 р. на суму 185039,00 грн. (в т.ч. ПДВ 30839,00 грн.), № РН-264 від 13.05.2010 р. на суму 232879,00 грн. (ПДВ 38813,00 грн.), № РН-2578 від 31.05.2010 р. на суму 179944, 00 грн. (ПДВ 29991,00 грн.) (а.с.77-88). Згідно накладних предметом купівлі-продажу був бензин А-76. Транспортні витрати до податкової накладної не включались, ТТН не видавались.

В бухгалтерському обліку по рах. 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками»за ІІ квартал 2010 р. відображено прихід та оплату за нафтопродукти (бензин А-76) за період з 13.04.2010 р. по 15.06.2010 р. на суму 1229232,10 грн., заборгованості немає.

19.05.2010 р. між ТОВ СК “Ново-Строй” (продавець) та МП “Руно” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів. Згідно п. 1.2 асортимент, ціна та кількість товару визначається в рахунках або видаткових накладних. Серед умов поставки визначено, що транспортні витрати по доставці товару покладаються на покупця (а.с. 90).

Про продаж товару виписано видаткові та податкові накладні: № 29304 від 19.05.2010 р. на суму 244730,00 грн. (ПДВ 40788 грн.), № 37916 від 04.06.2010 р. на суму 38352,00 грн. (а.с. 91-93). Транспортні витрати до податкової накладної також не включались, ТТН не видавались.

В бухгалтерському обліку по рах. 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками»за ІІ квартал 2010 р. відображено прихід та оплату за нафтопродукти (бензин) за період з 19.05.2010 р. по 14.06.2010 р. на суму 474841,55 грн., заборгованість - 42000 грн.

Для отримання нафтопродуктів від ТОВ СК “Ново-Строй” та ТОВ “Вестком-Груп” виписувались довіреності на отримання нафтопродуктів, облік яких відображено в журналі довіреностей та підтверджується його копією (а.с. 150-151).

Представник МП “Руно” пояснив, що підприємство має власну нафтобазу обємом 3200 м.3, що підтверджується свідоцтвом про право власності; пять власних АЗС; власні бензовози, які використовуються для доставки нафтопродуктів МАЗ 642205 ВС 1741 АК та ЗІЛ 130 22-51 ОНА, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів; резервуар для зберігання бензину, що підтверджується технологічною схемою розташування. Наявність цих основних засобів та виробничих потужностей відображено на балансі МП “Руно”. Нафтопродукти (бензин), які він отримав від ТОВ СК “Ново-Строй” та ТОВ “Вестком-Груп”, передавались ним на власні АЗС для подальшої реалізації роздрібним покупцям, тобто використовувались у власній господарській діяльності. Про реалізацію бензину на АЗС свідчать картка проходу палива за квітень, травень, червень 2010 р., копії змінних звітів по АЗС № 1, 2, 4, 5, 6. Такі змінні звіти складаються та підписуються матеріально відповідальними особами (операторами), з якими укладено відповідні договори. Крім того, кількість нафтопродуктів на АЗС фіксується показами лічильників на початок зміни та на кінець зміни операторів. Дані лічильні механізми зареєстровані та опломбовані у Держстандарт метрології, що унеможливлює будь-які неточності при обліку палива (а.с. 163 191).

Крім того, про реалізацію отриманих нафтопродуктів зі складу МП “Руно” в квітні, травні, червні 2010 р. свідчать накладні, довіреності від покупців на отримання нафтопродуктів, а факт перевезення до покупця підтверджується товарно-транспортними накладними. Крім зазначених бухгалтерських документів, про продаж МП “Руно” нафтопродуктів свідчить також книга складського обліку за 2010 р. в якій відображено надходження та відпуск палива, а кількість реалізованого палива, що в ній відображена відповідає видатковим накладним, які видавались МП “Руно” в квітні, травні та червні 2010 р. (т.1, а.с 198-236, т. 2 а.с.1-150).

Суд допитував як свідка ОСОБА_4, який безпосередньо обслуговував рух товарів, отриманих від ТОВ СК «Ново-Строй», і ТОВ “Вестком-Груп”. Він підтвердив факт отримання товарів від зазначених контрагентів та подальшої їх реалізації.

Зазначені докази підтверджують факт придбання, отримання від ТОВ СК “Ново-Строй” та ТОВ “Вестком-Груп” та подальшої реалізації нафтопродуктів.

Під час перевірки та в судовому засіданні податковий орган не висловлював сумнівів, що саме ці нафтопродукти були реалізовані МП “Руно” на власні АЗС та іншим покупцям.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій МП “Руно” з ТОВ СК “Ново-Строй” та ТОВ “Вестком-Груп”.

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, пп. 5.2.1., 5.2.10. п. 5.2., пп. 5.3.9. п 5.3. статті 5, пп. 8.7.1. п. 8.7. статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (надалі Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток.

Відповідно до п. 5.1. цього Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податкові зобовязання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.5.1. п. 7.5., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.12.1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено ПДВ.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарських операцій між МП «Руно» та ТОВ СК “Ново-Строй”, ТОВ “Вестком-Груп”. Податковий орган вважає, що ці дві юридичні особи не спроможні продавати та поставляти нафтопродукти (бензин), а тому й не могли його продати та поставити МП «Руно», не могли надавати послуги в сфері господарської діяльності; господарські операції вважає безтоварними.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, Суд вважає доводи відповідача безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Придбання МП «Руно»бензину від ТОВ СК “Ново-Строй” та ТОВ “Вестком-Груп” підтверджується первинними документами (договором, накладними), документами, що свідчать про подальшу реалізацію бензину власним АЗС для продажу.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що вся його господарська діяльність повязана з торгівлею нафтопродуктами. Первинні документи про це суду надано.

В основу висновку про порушення законодавства МП “Руно” ДПІ поклало дані перевірки, які стосуються ТОВ СК “Ново-Строй” та ТОВ “Вестком-Груп”. Зокрема, актом перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.09.2011 р. щодо ТОВ “Вестком-Груп”, встановлено не можливість провести перевірку, оскільки щодо ТОВ “Вестком-Груп” відкрито ліквідаційну процедуру; останній звіт було подано до ДПІ за квітень 2010 р. (тобто в період взаємовідносин з МП “Руно”); свідоцтво платника ПДВ скасоване в квітні 2011 р.; згідно з витягом ЄДР до основних видів діяльності ТОВ “Вестком-Груп” не відноситься оптова торгівля пальним.

В акті перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька від 17.08.2011 р. зазначено, що перевірку ТОВ СК “Ново-Строй” провести не можливо у звязку з його відсутністю за юридичною адресою; господарським судом Донецької області порушено справу про банкрутство; згідно центральної бази даних ДПС України декларацію з ПДВ ТОВ СК “Ново-Строй ” за травень 2010 р. визнано недійсною, а за червень 2010 р. не подано.; в серпні 2011 р. свідоцтво платника ПДВ скасовано; відповідно до витягу з ЄДР до основних видів діяльності ТОВ СК «Ново-Строй»відноситься оптова торгівля пальним.

Крім того, згідно з додатками К1/1 декларації з податку на прибуток і ТОВ СК «Ново-Строй», і ТОВ “Вестком-Груп” відсутні основні фонди, трудові ресурси, товарні запаси, матеріальні та нематеріальні активи для проведення відповідної господарської діяльності, технологічного процесу.

Суд не може брати такі обставини до уваги з огляду на таке.

Згідно відомостей з ЄДР запис про припинення у звязку з визнанням банкрутом ТОВ СК «Ново-Строй»внесено 16.09.2011 р., а ТОВ “Вестком-Груп” припинено 19.04.2011 р. Як вбачається з матеріалів справи господарські операції між позивачем та цими підприємствами виникли в 2009-2010 р.р. Таким чином, припинення зазначених вище юридичних осіб не впливає на правовідносини з МП «Руно». До того ж, це не свідчить про те, що господарські операції за участю цих осіб у 2009-2010 р.р. не відбувалися.

Крім того, на цей момент і ТОВ СК «Ново-Строй», і ТОВ “Вестком-Груп” були зареєстровані платниками ПДВ. Свідоцтво платника ПДВ № 100242727 ТОВ СК «Ново-Строй»було анульовано лише 06.09.2011 р. ТОВ “Вестком-Груп” мало свідоцтво платника ПДВ № 100252579, яке було анульовано 26.06.2010 р. у звязку з перереєстрацією підприємства за власною ініціативою підприємства. ТОВ “Вестком-Груп” пройшло перереєстрацію у відповідних органах та ДПІ (в м. Києві), що проводила зняття з обліку та ДПІ (м. Запоріжжя), що ставила на облік видала нове свідоцтво платника ПДВ № 100289121, яке було згодом анульовано лише 05.04.2011 р.

Таким чином, зясовані Судом обставини не свідчать про неспроможність ТОВ СК «Ново-Строй», і ТОВ “Вестком-Груп” виконувати зобовязання з продажу та поставки нафтопродуктів. Такі висновки ґрунтуються на припущеннях податкових органів, які не підтверджені належними доказами.

Суд відхиляє покликання ДПІ на дані аналізу податкової звітності, АІС про відсутність основних фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, приміщень тощо, оскільки ДПІ у Мостиському районі не дало письмових доказів цього, а лише використало неперевірені матеріали перевірки іншого податкового органу, не перевірено підприємства на наявність орендованих засобів, які не відображаються в додатках К1/1. Крім того, це не свідчить про не спроможність виконання господарських зобовязань. Щодо неподання звітності, то суд зазначає, що платник податків (позивач) не може відповідати за податкові зобовязання іншого, і вплинути на це ніяк не може.

Також не обґрунтованим є твердження про те, що оптова торгівля пальним не відноситься до основного виду діяльності ТОВ СК «Ново-Строй», і ТОВ “Вестком-Груп”, оскільки повний перелік усіх видів діяльності підприємств міститься в установчих документах, а при реєстрації підприємства у реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи вписується не більше пяти видів діяльності. В цей перелік в обовязковому порядку вписуються ті види діяльності, на які необхідно отримати ліцензію. Оптова торгівля пальним не підлягає ліцензуванню, тому цей вид діяльності не обовязково було зазначати серед основних.

Разом з тим, суд бере до уваги те, що в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб МП «Руно»відмовлено, що підтверджується листом відділу податкової міліції ДПІ у Городоцькому районі № 2844/26-3/3 від 14.10.2011 р. Судових рішень, якими було б встановлено недійсність укладених договорів немає. Таким чином, презумпція правомірності правочину у встановленому законом порядку не спростована.

На вимогу ДПІ у Мостиському районі було проведено інвентаризацію товарних запасів на МП «Руно», за результатами якої нестачі нафтопродуктів не виявлено (різниця фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку знаходиться в межах природних витрат), що підтверджується наказом № 27 від 07.06.2011 р. про інвентаризацію товарних залишків на АЗС.

Оцінюючи ці факти, Суд надає перевагу письмовим доказам (первинним бухгалтерським документам та документам які свідчать про реальну спроможність МП «Руно»здійснювати діяльність з реалізації нафтопродуктів), поясненням свідка ОСОБА_4, а також враховує, що з аналіз цих документів дає можливість встановити обєкти на які поставлявся бензин, осіб, відповідальних за прийняття та передачу бензину на АЗС. Дані лічильних механізмів про облік пального, дані накладних співпадають з даними книги складського обліку за відповідні періоди.

Проаналізувавши зазначене Суд вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо неможливості здійснювати господарські операції між МП “Руно” і ТОВ СК «Ново-Строй», ТОВ “Вестком-Груп” є субєктивним припущенням податкового органу та не можуть заперечити факту придбання нафтопродуктів.

Щодо твердження податкового органу про те, що відсутні товарно-транспортні накладні, які мали б підтвердити поставку бензину, то суд вважає такі безпідставними. Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми N 1-ТН (яка, на думку відповідача, є єдиним документом, що підтверджує правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ) не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Форма ТТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 07.08.1996 р. № 228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. № 483/1508 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», проте дія вищевказаного наказу зупинена відповідна до повідомлення Держкомпідприємництва від 28.04.2006 р. та рішення про державну реєстрацію наказу скасовано на підставі висновку Мінюсту № 10/68 від 15.05.2006 р. Таким чином, форма ТТН не затверджена і її застосування для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи не передбачена.

Крім того, відсутність ТТН у субєкта господарювання, що купує чи перевозить товар, не може вплинути на податковий кредит з ПДВ підприємства, за умови доведення реальності господарської операції іншими, належним чином оформленими документами. Суд враховує також те, що МП «Руно»не включало до складу валових витрат витрати на перевезення товару.

З урахуванням наведених обставин, Суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 р. № 0000302321, № 0000312321 прийняті необґрунтовано, упереджено і нерозсудливо, а тому позов слід задовольнити.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення начальника ДПІ у Мостиському районі Львівської області про результати розгляду первинної скарги № 27888/10/25-005/2261 від 20.10.2011 р., то Суд вважає, що такі задоволенню не підлягають враховуючи таке.

Рішення начальника податкової інспекції, прийняте за результатами розгляду скарги платника податків, само по собі, прав та інтересів платника податків не порушує. Воно не має самостійного значення, оскільки ним не визначаються податкові зобовязання, що підлягають сплаті. За наслідками перевірки приймається податкове повідомлення - рішення, яке породжує відповідні правовідносини щодо сплати податкового зобовязання. За таких обставин, в частині скасування зазначеного рішення позов є безпідставним, тим більше якщо відповідне податкове повідомлення-рішення скасоване та визнано протиправним судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України з урахуванням часткового задоволення позову, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3,40 грн. слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі від 11 серпня 2011 р. № 0000302321 та від 11 серпня 2011 року № 0000312321.

В задоволенні позову в частині скасування рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі про результати розгляду первинної скарги від 20.10.2011 р. в задоволенні позову відмовити.

Зобовязати орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати у розмірі 3,40 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Мостиському районі.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 16 січня 2012 р.

Суддя В.М.Кравчук