Постанова № 21076189, 23.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2011 р. № 2а-13823/11/1370

16 год. 15 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Гнилиця Р.І.

з участю:

представник позивачаПрацювитий Б.Р.

представник відповідачаМазан О.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман»про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

Обставини справи.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман», звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0000920801/22711 від 16.11.2011р. та №0000960801/23626 від 28.11.2011р. виставлених відповідачем, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю виставлення відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

Представник відповідачf проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні? суть яких зводиться до того, що позивачем не здійснювалися господарські операції з зазначеним у акті перевірки контрагентом, а отже безпідставно сформовано податковий кредит, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно і обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем у період з 12.10.2011р. по 01.11.2011р. проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман»з питань правомірності формування податкового кредиту по ПДВ при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Алтваінвест»(ЄДРПОУ 36997677) за період квітень, травень, липень 2011р. про що 08.11.2011 року складено Акт №1319/08-01/31804036 (а.с.21-35).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 16.11.2011р. виставлено податкове повідомлення-рішення №0000912301/11262 про збільшення позивачу грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 1626729,70 грн., штрафна санкція 132685,80 грн. (а.с.12).

У період з 08.11.2011р. по 06.14.2011р. відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман»з питань правомірності формування податкового кредиту по ПДВ при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Алтваінвест»(ЄДРПОУ 36997677) за період серпень, вересень 2011р. про що 14.11.2011 року складено Акт №1408/08-01/31804036 (а.с.113-132).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 28.11.2011р. виставлено податкове повідомлення-рішення №0000960801/23626 про збільшення позивачу грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 151388,53 грн., штрафна санкція 75694,26 грн.(а.с.133.

Згідно акта перевірки №1319/08-01/31804036 (а.с.21-35), відповідачем встановлено порушення позивачем п.14.1.181 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за квітень 2011р. в сумі 302709,82 грн., за травень 2011р. в сумі 793284,69 грн., за липень 2011р. в сумі 530735,19 грн., а згідно акта №1408/08-01/31804036 (а.с.113-132) відповідачем встановлено порушення позивачем п.14.1.181 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за серпень 2011р. в сумі 1129579,02 грн., за вересень 2011 р. в сумі 37313,96 грн.

Вказані у актах порушення полягають у не підтвердженні позивачем факту здійснення господарських операцій з ТзОВ «Алтваінвест»у період квітень, травень, липень, серпень. вересень 2011року.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Судом з матеріалів справи встановлено укладення позивачем з ТзОВ «Алтваінвест»договору купівлі-продажу №27-08/10 від 27.08.2010р. (а.с.14) та договору купівлі-продажу № 20-05/11 від 20.05.2011р. (а.с.36) предметом яких є придбання позивачем напівфабрикату шкіри Вет-Блу ВРХ та напівфабрикату шкіри Краст.

У відповідності до умов вказаних договорів позивачем отримано відповідно до видаткових накладних (РН-0000021 від 29.04.2011 року, № РН-0000022 від 29.04.2011 року, № РН-0000033 від 26.05.2011 року, № РН-0000034 від 26.05.2011 року, № РН-0000050 від 29.07.2011 року, № РН-0000051 від 29.07.2011 року, № РН-0000052 від 29.07.2011 року, № РН-0000053 від 29.07.2011 року, №РН-0000064 від 01.08.2011 року; № РН-0000065 від 01.08.2011 року; № РН-0000093 від 26.08.2011 року; №РН-0000094 від 26.08.2011 року; №РН-0000095 від 26.08.2011 року; №РН-0000096 від 26.08.2011 року; № РН-0000097 від 26.08.2011 року; № РН-0000098 від 26.08.2011 року; № РН-0000099 від 26.08.2011 року; № РН-0000100 від 26.08.2011 року; № РН-0000101 від 26.08.2011 року; № РН-0000102 від 26.08.2011 року; № РН-0000103 від 26.08.2011 року; № РН-0000104 від 26.08.2011 року; № РН-0000126 від 13.09.2011 року) шкіру Вет-Блу ВРХ та напівфабрикат шкіри Краст.

Прийняття товару сторонами оформлено актами прийому передачі від 29.04.2011 року до договору купівлі-продажу № 27-08/10; від 29.04.2011 року до договору купівлі-продажу № 27-08/10; від 26.05.2011 року до договору купівлі-продажу № 20-05/11; від 26.05.2011 року до договору купівлі-продажу № 20-05/11; від 28.08.2011 року до договору купівлі продажу №20-05/11; від 13.09.2011 року до договору купівлі продажу №20-05/11;

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень: №400 від 06.05.2011року, № 427 від 11.05.2011 року, № 434 від 12.05.2011 року, № 436 від 12.05.2011 року, № 477 від 19.05.2011 року, № 550 від 31.05.2011 року, № 551 від 01.06.2011 року, № 727 від 06.07.2011 року, №736 від 06.07.2011 року, № 813 від 21.07.2011 року, № 823 від 04.08.2011 року, № 883 від 04.08.2011 року, № 896 від 08.08.2011 року, № 912 від 08.08.2011 року, № 1015 від 22.08.2011 року, № 1036 від 26.08.2011 року, № 1085 від 02.09.2011 року, № 1193 від 16.09.2011 року та отримав податкові накладні № 2 від 29.04.2011 року; № 3 від 21.03.2011 року; № 3 від 26.05.2011 року; № 4 від 26.05.2011 року; № 1 від 29.07.2011 року; № 2 від 29.07.2011 року; № 3 від 29.07.2011 року № 4 від 29.07.2011 року; № 1 від 01.08.2011 року; № 2 від 01.08.2011 року; № 11 від 26.08.2011 року; № 12 від 26.08.2011 року; № 13 від 26.08.2011 року; № 14 від 26.08.2011 року; № 15 від 26.08.2011 року; № 16 від 26.08.2011 року; № 17 від 26.08.2011 року; № 18 від 26.08.2011 року; № 19 від 26.08.2011 року; № 20 від 26.08.2011 року; № 21 від 26.08.2011 року; № 22 від 26.08.2011 року; № 1 від 13.09.2011 року.

Водночас позивачем (комітент) укладено з ТзОВ «Західресурс»(комісіонер) договір № 001/2011 від 21.01.2011 року з додатковими угодами (а.с.16-19) та договір № 007/2010 від 20.05.2011 року (а.с/38-39) відповідно до умов яких ТзОВ «Західресурс»зобовязалося за дорученням та в інтересах позивача здійснити від свого імені продаж шкіри Вет-Блу ВРХ та напівфабрикат шкіри Краст за межі митної території України.

Відтак позивач придбану у ТзОВ «Алтваінвест»шкіру Вет-Блу ВРХ та напівфабрикат шкіри Краст відповідно до умов вищевказаних договорів комісії передав для реалізації за межі митної території України згідно актів приймання-передачі товару № 003/2011 від 29.04.2011 року; № 003/2011 від 26.05.2011 року; № 004/2011 від 13.09.2011 року;

Судом встановлено, що у подальшому вказаний товар експортований ТзОВ «Західресурс»(комісіонером) за межі митної території України, доказом чого є вантажна митна декларація №206040000/2011/001610 від 29.04.2011 року, міжнародна товарно-транспортна накладна № 101849 від 29.04.2011 року; рахунок №17 від 29.04.2011 року; пакувальний лист № 17 від 29.04.2011 року; фото вантажу; паспорт сертифікат № 34 від 29.04.2011 року; свідоцтво № 146073; вантажно-митна декларація № 206040000/2011/002051 від 31.05.2011 року; міжнародна товарно-транспортна накладна № 043694 від 31.05.2011 року; рахунок № 1 від 26.05.2011 року; пакувальний лист № 1 від 26.05.2011 року; фото вантажу; сертифікат якості; вантажно-митна декларація № 206040000/2011/003670 від 16.09.2011 року; міжнародна товарно-транспортна накладна від 14.09.2011 року, рахунок № 26 від 14.09.2011 року; пакувальний лист № 26 від 14.09.2011 року; сертифікат якості.

При цьому суд констатує, що як і передбачено умовами договору комісії у разі експорту товару, у вантажних митних деклараціях у графі 9 вказано реквізити позивача (комітента).

Вищенаведені фактичні обставини справи доводять факт придбання товару позивачем у ТзОВ «Алтваінвест»та використання його у власній господарській діяльності з метою одержання прибутку шляхом експорту через комісіонера за межі території України. Згідно звіту комісіонера від 24.10.2011р. та графи 8 вантажних митних декларацій, покупцем товару є підприємство Lamar Group Limited, адреса: 1504 B, 363 Queen Street Auckland, New Zealand.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України)).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТзОВ «Алтваінвест»укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Більше того, факт здійснення позивачем господарських операції з купівлі-продажу товарів у ТзОВ «Алтваінвест» підтверджується їх подальшим використанням у власній господарській діяльності з метою одержання прибутку шляхом експорту через ТзОВ «Західресурс»(комісіонера) за межі території України

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ТзОВ «Алтваінвест» оформлені у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ТзОВ «Алтваінвест», та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ТзОВ «Алтваінвест»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ «Алтваінвест» .

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, субєктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставлених податкових повідомлень-рішень відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 28,23 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові №0000920801/22711 від 16.11.2011р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові №0000960801/23626 від 28.11.2011р..

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» (м. Львів вул. Волинська 10а, ЄДРПОУ 31804036) 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 28.12.2011 року о 17:30 год.

СуддяКоморний О.І.