Постанова № 21075867, 22.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2011 р. № 2а-7245/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого судді:Мричко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання: Якимець О.І.

представника позивача Острика С.О.

представника відповідача Полійчук С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЗП»до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000612301/0 від 21.12.2010 року, № 0000622301/0 від 21.12.2010 року, № 0000632301 від 21.12.2010 року, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЗП»(далі ТзОВ «ВЗП») звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області (далі ДПІ у Радехівському районі Львівської області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000612301/0 та № 0000622301/0, № 0000632301 від 21.12.2010р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що правочини, які відповідач вважає нікчемними, такими судом не визнавались, а первинні документи складені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові. Також, 26.08.2011 року позивачем подано пояснення на заперечення відповідача, де вказав, що покликання представника відповідача на те, що ДПІ у Радехівському районі визначено ТзОВ «ВЗП»суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»у розмірі 111 365,00 грн. на підставі порушення п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставним та необгрунтованим і спростовуєтсья розділом «Висновок» акту перевірки та оскарженим повідомленням-рішенням.

Відповідач, подав письмові заперечення на адміністртивний позов, де зазначив, що вимоги позивача безпідставні, а надані Позивачем до перевірки документи не лише не підтверджують повноту декларування та сплати податків ТзОВ «ВЗП», а свідчать про зафіксовані в Акті перевірки порушення. Представник відповідача зазначив, що при проведенні перевірки податковим органом не було допущено порушень чинного законодавства, а тому підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення немає, у звязку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи та перевіривши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити повністю, з огляду на наступне:

ТзОВ «ВЗП»зареєстроване розпорядженням голови Радехівської районної державної адміністрації Львівської області від 22.03.2010р., номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 14051020000000620.

Взято на податковий облік в ДПІ у Радехівському районі м.Львова з 23.03.2010 р за № 6687.

ТзОВ «ВЗП»зареєстроване як платник ПДВ 14.05.2010р., свідоцтво платника ПДВ № 100283639.

ДПІ у Радехівському районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку дотримання ТзОВ «ВЗП»вимог податкового законодавства за період з 23.03.2010р. до 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 23.03.2009р. по 30.09.2010р. За результатами перевірки складено акт за № 418/2301/36736825 від 03.12.2010р.

Перевіркою встановлено ряд порушень: порушення ТзОВ «ВЗП»п.5.1, п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення валових витрат в II кв. 2010р. на суму 176856,00 грн. , що складає вартість придбаного шахтного обладнання від підприємств, які укладали нікчемні правочини; порушення п.п. 1.7., 1.8. ст.1, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме включення до податкового кредиту по ПДВ суму ПДВ з вартості шахтного обладнання, факт придбання якого не підтверджений, в результаті чого завищено податковий кредит по ПДВ в сумі 49862,00 грн. за червень 2010 року та включення до податкового кредиту суму ПДВ з вартості придбаного вугілля в час, коли ТзОВ «ВЗП»не було зареєстроване платником ПДВ на загальну суму 55750,00грн. за червень 2010 року; порушення ТзОВ «ВЗП» п.3.1, п.7.39 та п.7.41 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»в сумі 24221,00 грн.

Частиною 4 ст.91 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до ч.4 ст.87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЗП»зареєстроване 22.03.2010р. Договори між позивачем та ДВАТ Шахта «Надія»та ТзОВ «Агро-ЗОО»укладене вже у січні місяці 2010 року директором ТзОВ «ВЗП»ОСОБА_3 В даних договорах зазначено юридичну адресу, банківські реквізити та індивідуальний податковий номер ще не створеного товариства.

У п.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. ОСОБА_3, укладаючи правочини з ДВАТ Шахта «Надія»та ТзОВ «Агро-ЗОО»діяв від власного імені, оскільки ТзОВ «ВЗП»на той момент не було створене, а отже не могло уповноважити ОСОБА_3 на здійснення будь-яких юридично значимих дій. Таким чином, правочини, укладені фізичною особою ОСОБА_3 не породжують прав та обовязків для юридичної особи ТзОВ «ВЗП».

У наданих позивачем на вимогу суду ТТН, виписані ДВАТ Шахта «Надія», відсутня інформація про вид транспортного засобу, який здійснював перевезення вугілля; не вказано особи, яка дозволила відпуск продукції та відсутній підпис такої особи; не вказано особи, яка одержала вантаж та відсутній підпис такої особи. Відсутні шляхові листи, виписані на транспортний засіб, який здійснював перевезення.

Відповідно до договору між ТзОВ «ВЗП»та ПП «Версант»позивачем придбано шахтне обладнання, однак позивачем не представлено до перевірки і не надано суду товарно-транспортні накладні та довіреність на отримання такого обладнання, а отже відсутнє підтвердження факту проведення господарської операції. Дане обладнання позивач поставив на ДВАТ Шахта «Надія»

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Згідно з положеннями п.1.32. ст.1 даного Закону господарська діяльність в податкових правовідносинах обовязково повинна бути направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 вищевказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Податковим органом правомірно встановлено, що підприємством позивача завищено валові витрати за II квартал 2010 року в розмірі 176856,00 грн. вартості придбаного шахтного обладнання, оскільки первинні документи на зазначену суму не відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок чого позивачем порушено норми пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивачем не надано належних чином оформлених документів, які б фіксували факт здійснення передачі товарів.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 статт 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з ПП «Версант»та ДВАТ Шахта «Надія», факт здійснення яких не підтверджено жодним первинним документом, позивач отримав право на формування податкового кредиту, тобто право на податкову вигоду.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

В статті 13 Цивільного кодексу України зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Той факт, що у правочинах, укладених з ДВАТ Шахта «Надія»вказано банківські реквізити та наявний відбиток мокрої печатки ще не створеної юридичної особи, свідчить про те, що такі правочини укладались сторонами насправді не у січні 2010 року, а не раніше 22.03.2010 року дати реєстрації юридичної особи позивача. Дана обставина в сукупності з відсутністю первинних документів, які б підтверджували товарність господарських операцій, доводить наявність умислу позивача на ухилення від сплати податків, а отже укладені між позивачем та його контрагентами угоди є нікчемними.

Таким чином, позивачем неправомірно включено до податкового кредиту по ПДВ суму ПДВ з вартості шахтного обладнання, факт придбання якого не підтверджений, в результаті чого завищено податковий кредит по ПДВ в сумі 49862,00 грн. за червень 2010 року та включення до податкового кредиту суму ПДВ з вартості придбаного вугілля в час, коли ТзОВ «НЗП»не було зареєстроване платником ПДВ на загальну суму 55750,00грн. за червень 2010 року.

Відповідно до ст.1, п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»забороняється непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

У п.12 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»зазначено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо). За порушення вимог цього Закону до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у відповідних розмірах (стаття 17).

За період, що перевірявся ДПІ у Радехівському районі м.Львова позивач здійснював розрахунки готівкою, що підтверджується видатковими касовими ордерами. При цьому ТзОВ «ВЗП» порушено п.3.1., п.7.39 та п.7.41 Положенняпро ведення касових операцій у національній валюті України та не оформлено належним чином розрахункові документи, відсутній касові чеки чи розрахункові квитанції.

Досліджені докази свідчать про відсутність порушень з боку відповідача. В свою чергу позивачем не надано доказів правомірності віднесення спірних сум до валових витрат та законності заниження валового доходу.

Таким чином, суд приходить до висновку, щодо правомірності податкових повідомлень-рішень № 0000612301/0 та № 0000622301/0, № 0000632301 від 21.12.2010р.

З урахуванням норм ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 25 листопада 2011 року.

Суддя Мричко Н.І.