Постанова № 21075865, 08.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 р. № 2а-6833/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Якимець О.І.

представника позивача Сікеринського Ю.О.

представника відповідача Дорош А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001453221 від 03.06.2011 року,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест» (далі ТзОВ «ІК «Комфорт-Інвест») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львові (далі ДПІ у Сихівському районі м. Львова), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001453221 від 03.06.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зсилається на те, що перевіркою ДПІ у Сихівському районі м. Львові встановлено, що позивачем допущено порушення пп. 5.2.1 п.5.2, п.п5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток в І кварталі 2010 року в сумі 82876 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижено податок на додану вартість на суму 232949 грн. в тому числі: за травень 2010 року в сумі 232949 грн.

З описаними порушеннями не погоджується, вважає, що у підприємством правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на розробку проекту ліквідації надзвичайних ситуацій, проекту систем раннього виявлення надзвичанийх ситуацій та сповіщення населення, оскільки такі, у відповідності до закону, підтверджені платіжними та розрахунковими документами. Крім того, у відповідності до визначення у ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарської операції, придбання позивачем послуг ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»є дією, яка викликала зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, оскільки основним видом статутної діяльності ТзОВ «ІК «Комфорт-Інвест»є будівництво багатоповерхового житла, без виготовлення вищезазначеного проекту систем, монтажу такої системи, та прийняття її у встановленому порядку уповноваженим органом МНС України здача житлового багатоповерхового будинку є неможливою. Тому вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, посяненння надав аналогічні до викладеного у позовній заяві та просив його задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у письмових запереченнях в яких зсилається на те, що перевіркою ТзОВ «ІК «Комфорт-Інвест»встановлено віднесення до валових витрат І кварталу 2010 року та відображення в бухгалтерському обліку проведеннями Дт 231 Кт 631 вартість послуг по розробці проекту ліквідації надзвичайних ситуацій. Проекту систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та сповіщення населення, розрахунок критичних точок, отриманих від ТзОВ «Союз Плюс Сервіс». В підтвердження формування таких валових витрат надано копію договору від 23.02.2010 р. №23/02/01 та копію акту про надання послуг від 17.03.2010 р. №3-170003. Однак, вищезазначений договорі не передбачає предмету договору, стосовно ліквідації яких саме надзвичайних ситуацій розроблялися проекти та для якої місцевості, у чому вини полягають. Надані до перевірки документи не відкривають суті отриманих послуг, їх обємів та реальну вартість. Крім того, зазначає, що дослідженні перевіркою фактичні дані вказують на відсутність в ТзОВ «ІК «Комфорт-Інвест»економічної доцільності витрат на дані послуги та причинного звязку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльністю. Валові витрати можуть бути підтверджені дише тими документами. Що свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх економічно обґрунтовану вартість. Таким чином, позивачем не доведено використання даних послуг у власній господарські діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних послуг без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу валових витрат.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.

ДПІ у Сихівському районі м. Львові проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «ІК «Комфорт-Інвест»з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки складний Акт № 86/23-0/30478733 від 20.05.2011 року. В ході проведеної перевірки встановлено: заниження податку на прибуток в І кварталі 2010 року в сумі 82876 грн., чим порушено пп. 5.2.1 п.5.2, п.п5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження податку на додану вартість на суму 232949 грн. в тому числі: за травень 2010 року в сумі 232949 грн., чим порушено п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»

На підставі Акта перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львові винесено податкове повідомлення-рішення № 0001452321 від 03 червня 2011 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 124314, в тому числі основний платіж 82876 грн. та штрафні санкції в сумі 41438 грн.

При прийнятті рішення, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

23 лютого 2001 року між ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»(виконавець) та ТзОВ «ІК «Комфорт-Інвест»(замовник) укладеного договір про надання послуг. Відповідно до умов даного договору Виконавець здійснив для підприємства розробку проекту ліквідації надзвичайних ситуацій. Проекту систем раннього виялення надзвичанийх ситуацій та сповіщення населення, розрахунок критичних точок конструкцій покриття.

За наслідками надання виконавцем вищезазначених послуг, підписано Акт наданих послуг від 17.03.2010 р. №3-170003 на суму 331 503,33 грн. (загальна вартість робіт з ПДВ 397804,00 грн.).

У відповідності до припису ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно до вимог пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі Закон), валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пропису норми п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону до складу валових витрат включаються зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 вищезазначеного Закону вбачається, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, дані правові норми визначають, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином. Визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підтвердження товарності господарської операції повинно відбуватися шляхом належного оформлення первинних документів, з тексту яких вбачався б вид господарської операції (послуг), її обєм та зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Статтею 2 вищевказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно законодавства.

Згідно вимог п.2 ст.3 даного Закону, бухгалтерський облік це обовязків вид обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інша види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення), згідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на її проведення.

У відповідності до вимог п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно припису норми п.9.2 ст. вищезазначеного Закону, первинні документи повинні мати так обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складеного документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п.2.4 вищевказаного Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документи (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як встановлено судом, в підтвердження формування валових витрат позивачем по операції з ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»надано копію договору від 23.02.2010р. та копію акта про надання послуг від 17.03.2010 р. №30170003.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до положення ст.902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має паво покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Крім того, як вбачається зі ст.180 Господарського кодексу України. При укладанні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір від 23.02.2010 р. укладений між ТзОВ «Союз Плюс Сервіс»та ТзОВ «ІК «Комфор-Інвест» про розробку проекту ліквідації надзвичайних ситуацій, прокту системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та сповіщення населення, розрахунок критичних точок конструкцій покриття не передбачає предмету договору, стосовно ліквідації яких саме надзвичайних ситуацій розроблялись проекти та для якої місцевості. У чому вони полягали.

Суд також звертає увагу на те, що первинні документи (договір, акт виконаних робіт) містять істотні недоліки при їх складанні, оскільки не відображають інформації щодо кількості, обсягу виконаних робіт, зокрема: відсутня вказівка на те, стосовно ліквідації яких саме надзвичайних ситуацій розроблялися проекти та для якої місцевості, у чому вони полягали та в якому обсязі були виконані виконавцем.

Згідно вимог ст. ст. 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 12 грудня 2011 року.

Суддя Мричко Н.І.