Постанова № 21075746, 18.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2011 р.                                                                                 № 2а-7766/10/1370

о 14 год., 49 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Голуб О.Є., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», представник –ОСОБА_1 (довіреність № 499 від 30.03.2011 року)

до Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області, представник –ОСОБА_2, ОСОБА_3

про визнання протиправними податкових повідомлень –рішень

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Трускавець Львівської області про визнання протиправними податкових повідомлень –рішень № 0000142301/0 від 02.04.2010 року, № 000042301/1 від 10.06.2010 року, № 000042301/2 від 25.08.2010 року, № 0000492301/2 від 25.08.2010 року.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту № 61/23-0/30439207 від 22.03.2011 року про результати планової виїзної перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення –рішення якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем –податок на додану вартість.

Позивач вказує, що до перевірки надав у повному обсязі первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Право позивача на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними, виданими його контрагентами, які на момент здійснення відповідних господарських операцій та видачі податкових накладних були зареєстровані, як платники податку на додану вартість.

Спірні податкові повідомлення –рішення суперечить вимогам законодавства, як такі що прийняті на підставі протиправних висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що господарські операції позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту, оскільки інформація зазначена у податкових накладних про здійснені господарські операції є недостовірною. Позивачем не підтверджено часу здійснення операцій, участі у них трудових ресурсів, транспорту та іншого обладнання, які економічно необхідні для виконання робіт, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів господарської, економічної діяльності.

Не представлення позивачем до перевірки таких первинних документів свідчить про відсутність фактичного здійснення відповідної господарської діяльності.

Крім цього, укладені між позивачем та його контрагентами договори є нікчемними, оскільки не спричинили реального настання правових наслідків.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позов підтримав, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»перебуває у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що підтверджується копією довідки з реєстру серії АБ № 257646 від 29.03.2010 року.

22.03.2010 року ДПІ у м. Трускавці Львівської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 61/23-0/30439207.

Проведеною перевіркою, крім іншого, встановлено порушення:

- п. 1.7. ст. 1, п. 3.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.8. п. 7.2., п.п. 7.3.1. п. 7.3., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2514790,00 грн., у тому числі за липень 2008 року у сумі 1055,00 грн., серпень 2008 року у сумі 329658,00 грн., вересень 208 року у сумі 11,00 грн., жовтень 2008 року у сумі 1026,00 грн., листопад 2008 року у сумі 1265362,00 грн., за грудень 2008 року у сумі 332357,00 грн., січень 2009 року у сумі 7825,00 грн., лютий 2009 року у сумі 95711,00 грн., березень 2009 року у сумі 10761,00 грн., травень 2009 року у сумі 857,00 грн., липень 2009 року у сумі 2148,00 грн., серпень 2009 року у сумі 249997,00 грн., вересень 2009 року у сумі 351500,00 грн. та завищення залишку від’ємного значення об’єкту, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 Декларації) всього у сумі 225619,00 грн., у тому числі за серпень 2009 року у сумі 98296,00 грн. та за вересень 2009 року у сумі 127323, 00 грн.

В акті перевірки зазначено:

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року встановлено завищення задекларованих ТОВ «Трускавецьінвест»сум податкового кредиту в розмірі 2732298,36 грн., в тому числі по періодах: серпень 2008 року на суму 315833,34 грн., листопад 2008 року на суму 1249871,35 грн., грудень 208 року на суму 309666,00 грн.,лютий 2009 року на суму 150000,00 грн., березень 2009 року на суму 107761,00 грн., серпень 2009 року на суму 249166,67 грн., вересень 2009 року на суму 350000,00 грн.

У другому півріччі 2008 року ТОВ «Трускавецьінвест»сформовано податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ БФ «Придністровська»на суму ПДВ всього 1624920,69 грн. без представлення до перевірки податкових накладних на суму 935588,00 грн. На підтвердження правомірності відображення у складі податкового кредиту податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ БФ «Придністровська»до перевірки представлено оригінали податкових накладних на суму ПДВ 689332,69 грн., що скріплені печаткою ТОВ БФ «Придністровська»та факсиміле. На підтвердження формування податкового кредиту по операціях з ТОВ БФ «Придністровська»на суму ПДВ 1624920,69 грн. до перевірки податкові накладні без підпису відповідальної особи та скріплені факсиміле, сума ПДВ згідно яких становить лише 689332,69 грн. ТОВ «Трускавецьінвест»інших первинних документів щодо виконання будівельно –монтажних робіт представлено не було.

Також в ході перевірки встановлено неможливість фактичного виконання ТОВ БФ «Придністровська»будівельно –монтажних робіт згідно договорів № 01/11-07/б-02 від 01.10.2007 року, № б-03/11-07 від 19.11.2007 року без мети настання реальних наслідків, а відтак господарські операції позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту, оскільки інформація зазначена у податкових накладних про здійснені господарські операції є недостовірною, оскільки не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, у часті у них трудових ресурсів, транспорту та іншого обладнання, які економічно необхідні для виконання робіт, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів господарської, економічної діяльності, участі технічного

персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Не представлення для перевірки всіх відповідних документів свідчить про не проведення будівельно –монтажних робіт саме ТОВ БФ «Придністровська»та відповідно про відсутність фактичного приймання ТОВ «Трускавецьінвест»підрядних робіт від даного суб’єкта господарювання.

Крім цього в ході перевірки встановлено відсутність поставок від ТОВ «ВАККО»на підставі договорів поставки обладнання № П-4/0809 від 03.08.2009 року та № П-12/0909 від 04.09.2009 року, укладених між позивачем та ТОВ «ВАККО»без мети настання реальних наслідків. Відтак, господарські операції безпідставно віднесені платником податків до складу податкового кредиту, оскільки інформація зазначена у податкових накладних про здійснені господарські операції є недостовірною, оскільки не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, у часті у них трудових ресурсів, транспорту та іншого обладнання, які економічно необхідні для виконання робіт, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів господарської, економічної діяльності, участі технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Не представлення до перевірки відповідних документів свідчить про ненадходження товарів, що були предметом договорів поставки від ТОВ «ВАККО»та про неотримання їх ТОВ «Трускавецьінвест», а відтак про відсутність зв’язку понесених витрат по вищевказаних операціях із господарською діяльністю товариства.

10.06.2010 року ДПІ у м. Трускавець Львівської області прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000142301/0, яким згідно п.п. «б»п. 4.2.2. ст. 4, п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на підставі акта перевірки № 61/23-0/30439207 від 02.04.2010 року, встановлено порушення п. 3.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.2.1., п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем –податок на додану вартість, усього 3202442,00 грн., в тому числі за основним платежем –2122557,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –1079885,00 грн.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням –рішенням не погодився, оскаржив вказане рішення в порядку передбаченому п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до ДПІ у м. Трускавець Львівської області, ДПА у Львівській області, в результаті чого оскаржуване податкове повідомлення –рішення залишено без змін, а скарги –без задоволення. Крім цього, позивачу податковим повідомленням –рішення № 0000492301/2 від 25.08.2010 року донараховано 72662,76 грн. податку на додану вартість та 19368,38 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації Українивід 30 травня 1997 року за № 165 із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 3.1. ст. 3 цього ж Закону, визначено операції що є об'єктами оподаткування платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Згідно п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 ж Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 18 Порядком заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно п.п. «б»п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються заперечення відповідача та його представника щодо завищення податкового кредиту за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних контрагентами по операціях які не мають реального характеру, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надав суду копії:

- договору поставки товарів № П-4/0809 від 03.08.2009 року, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «ВАККО»(постачальник), згідно якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити продукцію, специфікації до вказаного договору поставки, видаткової накладної від 20.08.2009 року за № 2077 та податкової накладної від 20.08.2009 року за № 2077 виписаних ТОВ «ВАККО»позивачу згідно договору поставки П-4/0809 від 03.08.2009 року,

- договору поставки товарів № П-12/0909 від 04.09.2009 року, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «ВАККО»(постачальник), згідно якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити продукцію, специфікації до вказаного договору поставки, видаткової накладної від 25.09.2009 року та податкової накладної від 25.09.2009 року за № 3088 виписаних ТОВ «ВАККО»позивачу згідно договору поставки № П-12/0909 від 04.092009 року,

- договору поставки товарів № П-9/1209 від 14.12.2009 року, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «ВАККО»(постачальник), згідно якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити продукцію, специфікації до вказаного договору поставки,

- реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за перевіряємий період,

- податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2008 року, розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до декларації), розрахунків коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (додаток № 1 до декларації) за грудень 2008 року, податкових накладних виписаних ТОВ «Придніпровська»позивачу згідно договорів поставки товару, розрахунків № 2 коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних від 25.12.2007 року за № 667, від 24.12.2007 року за № 638, від 06.12.2007 року за № 299, від 29.11.2007 року за № 348, від 17.12.2007 року за № 464, від 18.12.2007 року за № 498, від 11.12.2007 року за № 320, від 19.06.202008 року за № 3877, від 28.07.2008 року за № 4785,

- договору № 01/11-07/Б-02/11-07 від 01.10.2007 року, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ «БФ «Придніпровська»(підрядник), згідно якого підрядник на замовлення замовника зобов’язується на свій ризик виконати на об’єкті нерухомого майна замовника, що знаходиться за адресою: вул. Суховоля, 59, м. Трускавець, Львівська область та належить йому на праві власності загально –будівельні та оздоблювальні роботи першого та другого поверхів, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконані роботи,

- договору № Б-03/11-07 від 19.11.2007 року, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ «БФ «Придніпровська»(підрядник), згідно якого підрядник на замовлення замовника зобов’язується на свій ризик виконати на об’єкті нерухомого майна замовника, що знаходиться за адресою: вул. Суховоля, 59, м. Трускавець, Львівська область та належить йому на праві власності загально –будівельні та оздоблювальні роботи першого та другого поверхів, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконані роботи,

- довідок про вартість виконаних підрядних робіт, форми № КБ-3, за листопад 2007 року на підставі договору № 01/11-07/Б-02/11/07 від 01.10.2007 року, актів, форми № КБ-2в, № 301177, № 301105 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2007 року на підставі договору № 01/11-07/Б-02/11/07 від 01.10.2007 року,

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт, форми № КБ-3, за грудень 2007 року на підставі договору № 01/11-07/Б-02/11/07 від 01.10.2007 року, акту, форми № КБ-2в, № 311279 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року на підставі договору № 01/11-07/Б-02/11/07 від 01.10.2007 року,

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт, форми № КБ-3, за січень 2008 року на підставі договору № 01/11-07/Б-02/11/07 від 01.10.2007 року, акту, форми № КБ-

2в, № 310138 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2008 року на підставі договору № 01/11-07/Б-02/11/07 від 01.10.2007 року,

- договору комісії від 19.11.2007 року, укладеного між позивачем (комісіонер) та ТОВ «Тофі»(комітент), згідно якого комісіонер зобов’язується за дорученням комітента за винагороду вчинити для комітента від свого імені одну або кілька угод на виконання робіт (проектних, будівельних тощо) щодо об’єкту незавершеного будівництва: вул. Суховоля, 59, м. Трускавець, Львівська область, що надалі іменуються як «Роботи»за ціною та в терміни передбачені цим договором, додаткової угоди № 1 до договору комісії від 19.11.2007 року,

- ліцензій виданих ТОВ «БФ «Придністровська»із здійсненням будівельної діяльності (за переліком робіт згідно з додатками).

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій, факту використання позивачем вищевказаних послуг у власній господарській діяльності.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов’язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов’язок контролю за сплатою податкових зобов’язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

По суті даного спору Закон України «Про податок на додану вартість»не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

З урахуванням вимог п. 1.3 ст. 1 та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Надані позивачем документи дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару (послуг) контрагентів, які мали статус платників податку на додану вартість, а тому, на думку суду, позивачем правильно застосовано ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вказана позиція по суті узгоджується із висновками ВАС України викладеними у: ухвалі від 22.06.2011 року у справі № К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі № К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі К-40582/09.

Судом також не враховуються заперечення відповідача щодо недостовірності інформація зазначеної у податкових накладних про здійснені господарські операції, оскільки у матеріалах справи наявні податкові накладні які підписані особами, уповноваженими платниками податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплені печатками таких платників податку –продавцями, а саме ТОВ «БФ «Придністровська» та ТОВ «ВАККО», а відтак можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім цього, довідкою ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1055/23-11/36425949 від 08.04.2010 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВАККО»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Трускавецьінвест»за період серпень, вересень 2009 року, встановлено, що перевіркою суб’єкта господарювання ТОВ «ВАККО»не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ТОВ «Трускавецьінвест», яка мала правові відносини з платником податків, а також перевіркою суб’єкта господарювання ТОВ «ВАККО»встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ «Трускавецьінвест», яка мала правові відносини з платником податків.

Судом не враховуються заперечення відповідача щодо відсутності транспортних документів, які підтверджують здійснення поставки товарів позивачу від його контрагента на підставі вищевказаних договорів, оскільки поставка товару здійснювалася контрагентом позивача ТОВ «ВАККО». Інші документи що підтверджуються правомірність формування позивачем податкового кредиту за період з липня 2008 року по вересень 2009 року надані суду.

Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Відповідач також вказує про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ВАККО», ТОВ «БФ «Придніпровська» посилаючись на те, що у згаданих товариств відсутня матеріально-технічна база для надання відповідних робіт та послуг.

Вказане судом не враховується, оскільки наявність чи відсутність матеріально-технічної бази не є самостійною правовою підставою для визнання правочинів нікчемними, виключення з податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або

незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов’язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов’язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області № 0000142301/0 від 02.04.2010 року, № 000042301/1 від 10.06.2010 року, № 000042301/2 від 25.08.2010 року, у зв’язку з чим визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем –податок на додану вартість, усього 3202442,00 грн., в тому числі за основним платежем –2122557,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –1079885,00 грн. є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 3.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.2.1., п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій,

податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області № 0000492301/2 від 25.08.2010 року, у зв’язку з чим позивачу донараховано суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем –податок на додану вартість, в сумі 92031,14 грн., в тому числі за основним платежем –72662,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –19368,38 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 3.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.2.1., п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб’єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області № 0000142301/0 від 02.04.2010 року, № 000042301/1 від 10.06.2010 року, № 000042301/2 від 25.08.2010 року,

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області № 0000492301/2 від 25.08.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»(ЄДРПОУ 30439207, вул. Суховоля, 61, м. Трускавець, Львівська область, м. Львів) 3,40 грн. судового збору.

          Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

          Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

          Постанова складена в повному обсязі 24.10.2011 року.

Суддя                                                             Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

Суддя                                                             Гавдик З.В.