Постанова № 21075741, 17.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2011 р. № 2а-8890/11/1370

о 09 год., 39 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Голуб О.Є., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек Компютер», представник ОСОБА_1 (довіреність від 07.02.2011 року)

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, представник Томашівський О.Г.

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Стек Компютер»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення № 0002552320/18045 від 01.08.2011 року.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту № 418/23-2/30538300 від 04.07.2011 року про результати позапланової невиїзної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0002552320/18045 від 01.08.2011 року, у звязку з чим позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 4560859,56 грн. (в тому числі за основним платежем 3040573,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1520286,52 грн.)

Заниження податкових зобовязань, як зазначено в акті перевірки, виникло внаслідок включення до складу податкового кредиту 3040572,99 грн. ПДВ за податковими накладними виписаними та виданими позивачу ПП «Дім Споживчого побуту Бріз».

Позивач вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності правочинів вчинених з ПП «Дім Споживчого побуту Бріз»є необґрунтованими, оскільки перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок визначений ст. 228 ЦК України. Усі інші правочини, які спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права не є такими, що порушують публічний порядок.

Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення рішення суперечить вимогам законодавства та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що проведеною перевіркою позивача встановлено відсутність поставок товарів та укладення нікчемних угод. В звязку з тим, що договори поставки є нікчемними, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

На думку відповідача, договір укладений між позивачем та ПП «Дім Споживчого побуту Бріз», що виконувався протягом періоду, що перевірявся не спричинив реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позов підтримав, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

04.07.2011 року Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПТ І «Мастерфудс ЕНД ЕФФЕМ Україна», ПП «Дім Споживчого побуту Бріз», ТОВ Архітектурне бюро «Ателєр», ТОВ «Галич Тур»за період з 01.10.2009 року по 01.02.2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 418/23-2/30538300.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 3040572,99 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 603872,38 грн., за травень 2010 року в сумі 772496,43 грн., за червень 2010 року в сумі 1253585,73 грн., за липень 2010 року в сумі 410618,5 грн.

В акті перевірки зазначено:

З метою правомірності підтвердження формування податкового кредиту позивача по взаєморозрахунках з ПП «Дім Споживчого побуту Бріз»за період квітень 2010 року, липень 2010 року, на адресу ДПІ у Приморському районі м. Одеси надіслано запит про проведення зустрічної перевірки ПП «Дім Споживчого побуту Бріз»від 12.10.2010 року. З відповіді ДПІ у Приморському районі м. Одеси на вищевказаний запит вбачається, що провести зустрічну перевірку ПП «Дім Споживчого побуту Бріз»неможливо, так як згідно бази даних АІС РПП в ДПІ у Приморському районі м. Одеси стан платника направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що на ПП «Дім Споживчого побуту Бріз»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

В результаті співставлення податкових зобовязань ПП «Дім Споживчого побуту Бріз»та податкового кредиту підприємств покупців, на підставі даних АІС система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України встановлено розбіжності в складі податкових зобовязань ПП «Дім Споживчого побут Бріз»за період квітень червень 2010 року всього в сумі 23535465,79 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі ПДВ 9594123,99 грн., за травень 2010 року в сумі ПДВ - 5135977,14 грн., за червень 2010 року в сумі ПДВ 8805364,66 грн.

Позивачем до перевірки не представлено первинних документів якими б підтверджувалось фактичне транспортування товарно матеріальних цінностей, супровідні документи, які були в наявності при транспортуванні товарно матеріальних цінностей.

Не представлення для перевірки відповідних документів, а також інформація ДПІ у Приморському районі м. Одеси свідчить про ненадходження товарно матеріальних цінностей від ПП «Дім Споживчого побуту Бріз», кошти ТОВ «Стек Компютер»перераховувались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків. Відтак, правочин укладений між ТОВ «Стек Компютер»та ПП «Дім Споживчого побуту Бріз»не спричинив реального настання правових наслідків.

01.08.2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0002552320/18045, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 418/23-2/30538300 від 04.07.2011 року, встановлено порушення п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 4560859,56 грн., в тому числі за основним платежем 3040573,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1520286,52 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, ПК України, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 ж Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються заперечення відповідача та його представника щодо завищення податкового кредиту за період квітень липень 2010 року за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних контрагентом по операціях які не мають реального характеру, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надав суду копії:

- договору поставки товарів № 14 від 14.04.2010 року, укладений між позивачем (покупець) та ПП «Дім Споживчого побуту Бріз»(постачальник), згідно якого постачальник у відповідності до умов цього договору зобовязується передавати покупцю товар, а покупець зобовязується приймати і своєчасно оплачувати отриманий товар.

- виписок за лицевими рахунками на виконання умов договору поставки товарів за 11.02.2010 року, 18.05.2010 року, 31.05.2010 року, 07.06.2010 року, 14.06.2010 року, 21.06.2010 року, 13.07.2010 року, 20.07.2010 року, 27.07.2010 року, 10.08.2010 року та платіжних доручень за відповідний період, з призначенням платежу - оплата за компютерні комплектуючі, в тому числі ПДВ,

- актів здачі прийняття робіт (надання послуг) за травень червень 2010 року, які складені про те, що виконавець ТОВ «Інвест Альфа Газ»надав (виконав) замовнику (ТОВ «Стек Компютер»транспортно експедиційні послуги,

- податкових накладних виписаних ПП «Дім Споживчого побуту Бріз»позивачу за період з квітня по червень 2010 року, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару та накладних за відповідний період,

- податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень грудень 2009 року, січень грудень 2010 року, січень лютий 2011 року, розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до декларації) за жовтень грудень 2009 року, січень грудень 2010 року, січень лютий 2011 року.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій, факту використання позивачем вищевказаних послуг у власній господарській діяльності.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обовязки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обовязок контролю за сплатою податкових зобовязань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

По суті даного спору Закон України «Про податок на додану вартість»не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

З урахуванням вимог п. 1.3 ст. 1 та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Надані позивачем документи дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару (послуг) контрагенту, який мав статус платників податку на додану вартість, а тому, на думку суду, позивачем правильно застосовано ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вказана позиція по суті узгоджується із висновками ВАС України викладеними у: ухвалі від 22.06.2011 року у справі № К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі № К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі К-40582/09.

Судом не враховуються заперечення відповідача щодо відсутності транспортних документів, які підтверджують здійснення поставки товарів позивачу від його контрагента на підставі вищевказаного договору, оскільки поставка товару здійснювалася контрагентом позивача ПП «Дім Споживчого побуту - Бріз». Інші документи що підтверджуються правомірність формування позивачем податкового кредиту за період з жовтня 2009 року по лютий 2011 року надані суду.

Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Відповідач також вказує про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Дім Споживчого побуту - Бріз» посилаючись на те, що у згаданого товариства відсутня матеріально-технічна база для надання відповідних робіт та послуг.

Вказане судом не враховується, оскільки наявність чи відсутність матеріально-технічної бази не є самостійною правовою підставою для визнання правочину нікчемним, виключення з податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0002552320/18045 від 01.08.2011 року, у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 4560859,56 грн., в тому числі за основним платежем 3040573,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1520286,52 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0002552320/18045 від 01.08.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек Компютер»(ЄДРПОУ 30538300, вул. Зелена, 82, м. Львів) 3,40 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного

строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 24.10.2011 року.

Суддя Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

Суддя Гавдик З.В.