Постанова № 21075636, 18.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2012 року Справа № 2а-356/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Цицюри О.О.,

при секретарі Бойко В.В.,

за участі сторін

представників позивача: ОСОБА_1, дов. від 15.01.2012

ОСОБА_2, дов. від 15.01.2012

представника відповідача: ОСОБА_3, дов. від 03.01.2012

представника третьої особи ОСОБА_4, дов. від 02.02.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санрайз» до державного реєстратора Луганського міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Луганська міська рада про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санрайз» до Державного реєстратора Луганського міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними дій з реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, зобовязання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Луганського окружного адміністративного суду Секірської А.Г. від 11.01.2011 відкрито провадження по справі. Ухвалою від 20.01.2011 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Луганську міську раду, ОСОБА_7.

В судовому засіданні від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд за результатами розгляду справи:

визнати протиправними дії державного реєстратора Луганського міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації з реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Третейського суду при Асоціації «Луганськ-Юрстандарт» від 24 квітня 2008 року по справі №01/12-2008 за ОСОБА_5;

визнати протиправними дії державного реєстратора Луганського міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації з реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.2010 за ОСОБА_7;

скасувати державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Третейського суду при Асоціації «Луганськ-Юрстандарт» від 24 квітня 2008 року по справі №01/12-2008 за ОСОБА_5 за номером 1585 в книзі 10.;

скасувати державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.2010 за ОСОБА_7;

зобовязати Бюро технічної інвентаризації, ідентифікаційний код 05500262, негайно анулювати запис про обєкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено таке.

Позивач зазначає, що ТОВ «Санрайз» у період з 2008 року по червень 2010 року займалося підготовкою документації для звернення до Луганської міської ради з питання надання йому земельної ділянки в оренду. В процесі виготовлення землевпорядної документації на адресу ТОВ «Санрайз» надійшов лист від 26.11.2010, згідно якого, за результатами розгляду вищезазначеного проекту відведення земельної ділянки Комісією з розгляду питань, повязаних з погодженням документації із землеустрою, було надано висновок від 17.11.2010 №811 про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Санрайз» під розміщену нежитлову будівлю за адресою: вул. Краснодонська, 1р. Підставою такого рішення став висновок Головного Управління Держкомзему у Луганській області від 17.11.2010, відповідно до якого, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Санрайз» за адресою: м. Луганськ, вул. Краснодонська, буд.1 р, під розміщену нежитлову будівлю, встановлено, що до складу запроектованої до відведення земельної ділянки входить огорожа та замощення, які згідно договору купівлі-продажу від 26.03.2010 №2279 належать гр. ОСОБА_7

21.04.2010 МКП БТІ здійснено реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.2010, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Реєстрація права власності за ОСОБА_5 здійснена Бюро технічної інвентаризації на підставі рішення Третейського суду від 28.04.2008 №01/12-2008, згідно якого за ОСОБА_5 було визнано право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з нежитлової будівлі літ. «Д-І» загальною площею 58,8 кв. м. цегла, огорожа 55 м/пог. під номером «І», замощення 800 кв. м. під літ. «І,ІІ», а за ОСОБА_6 було визнано право власності на квартиру з прибудовою, за адресою: АДРЕСА_2 та на підставі виконавчого листа від 14.05.2008, виданого Ленінським районним судом м. Луганська.

Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Санрайз» не було стороною по справі №01/12-2008, у якості третьої особи до участі у справі навмисно не залучалось.

Реєстрація прав власності на нерухоме майно в Україні здійснюється на підставі Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №157/6445.

Відповідно до п.3.1 Тимчасового положення реєстратор установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на обєкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені. Таким чином, все майно, що є предметом спірної реєстрації не є нерухомим, адже не приймалося до експлуатації відповідно до положень чинного законодавства України.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено реєстрацію майна, якого на день реєстрації не існувало та на теперішній час вказаного обєкту взагалі не існує.

На підставі викладеного представники позивача просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 42-44), мотивуючи це таким.

15.05.2008 до МКП БТІ м. Луганська звернувся ОСОБА_5 з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить йому на підставі рішення третейського суду від 28.04.2008 по справі №01/12-2008. До заяви були подані завірені приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8 копія ухвали Ленінського районного суду м. Луганська від 14.05.2008 по справі №6-239/08 про видачу виконавчого документу за рішенням третейського суду при Асоціації «Луганськ-Юрстандарт» №01/12-2008 від 24.04.2008 та копія виконавчого листа по цивільній справі №6-239/08 від 14.05.2008.

Відповідно до п. 10 Додатку 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 (в редакції станом на 2008 рік, надалі Положення) правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на обєкт нерухомого майна, є, зокрема, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на обєкти нерухомого майна.

Згідно п. 3.5 Положення реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і предявленим правовстановлюючим документам. Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності. У

У відповідності до п. 3.1 Положення реєстратором була встановлена відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на обєкт нерухомості, про який йдеться, а також інших підстав для відмови в реєстрації прав.

Посилання позивача на п. 6 Положення, відповідно до якого оформлення права власності на обєкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані обєкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття обєкта і введення його в експлуатацію, є недоречним, оскільки даний розділ Положення регулює саме особливості оформлення права власності на обєкти нерухомого майна, а не його реєстрацію.

Тобто, акт комісії про прийняття обєкта і введення його в експлуатацію необхідний для отримання свідоцтва про право власності, яке видається органами місцевого самоврядування та яке, в свою чергу, згідно Додатку 1 до Положення також є правовстановлюючим документом на підставі якого проводиться реєстрація права власності.

Таким чином, реєстрація права власності на обєкт нерухомого майна на підставі рішення третейського суду при Асоціації «Луганськ-Юрстандарт» по справі №01/12-2008 та виконавчого листа з виконання рішення третейського суду від 14.05.2008, виданого Ленінським районним судом м. Луганська здійснена у відповідності з чинним законодавством.

Що стосується реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу, представник відповідача зазначив, що така реєстрація прав власності також відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки договір купівлі-продажу посвідчений нотаріально та був чинним на момент реєстрації.

На підставі викладеного, представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7, в судовому засіданні також заперечував проти задоволення адміністративного позову, письмових заперечень на адміністративний позов не надав.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо ( неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Третейського суду при Асоціації «Луганськ-Юрстандарт» від 24 квітня 2008 року по справі №01/12-2008 за ОСОБА_5 було визнано право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з нежитлової будівлі літ. «Д-І» загальною площею 58,8 кв. м. цегла, огорожа 55 м/пог. під номером «І», замощення 800 кв. м. під літ. «І,ІІ», а за ОСОБА_6 було визнано право власності на квартиру з прибудовою, за адресою: АДРЕСА_2. (а.с. 10)

14 травня 2008 року Ленінським районним судом м. Луганська прийнято ухвалу про видачу виконавчого листа за рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Луганськ-Юрстандарт» від 24 квітня 2008 року.(а.с. 12)

14 травня 2008 року на виконання ухвали Ленінського районного суду м. Луганська від 14.05.2008 було видано відповідний виконавчий лист. (а.с. 11)

22.05.2008 МКП БТІ здійснено реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 на підставі рішення Третейського суду від 28.04.2008 №01/12-2008 та виконавчого листа Ленінського районного суду м. Луганська від 14.05.2008. (а.с. 45)

26 березня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 уклали договір купівлі-продажу, предметом якого є нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 46-47)

21.04.2010 МКП БТІ здійснено реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.2010. (а.с. 48)

Відповідно до ст.5 Закону України «Про третейські суди» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст.50 Закону України «Про третейські суди» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.

Відповідно до ч.3 ст.55 Закону України «Про третейські суди» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Згідно ч.1 ст.57 Закону України «Про третейські суди» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», обов'язковій реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 24 вказаного Закону в реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо:

заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;

із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;

подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;

заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав.

У п. 3.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002, визначено, що у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення; об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно; право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження; відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; при укладені договорів між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлюючих документ попереднього власника.

Згідно з ч.3 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно п. 3.5 Положення реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і предявленим правовстановлюючим документам. Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.

Відповідно до п. 10 Додатку 1 Положення (в редакції станом на 2008 рік) правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на обєкт нерухомого майна, є, зокрема, договір купівлі-продажу, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, та рішення судів, третейських судів про визнання права власності на обєкти нерухомого майна.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на п. 6 Положення, відповідно до якого оформлення права власності на обєкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані обєкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття обєкта і введення його в експлуатацію, є недоречним, оскільки даний розділ Положення регулює саме особливості оформлення права власності на обєкти нерухомого майна, а не його реєстрацію.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку, що реєстрація права власності на обєкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, як на підставі рішення третейського суду при Асоціації «Луганськ-Юрстандарт» по справі №01/12-2008 так і на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.2010 здійснена державним реєстратором МКП БТІ без порушень норм діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки, судове рішення ухвалене не на користь позивача, судові витрати не підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Санрайз» до державного реєстратора Луганського міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Луганська міська рада про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації, відмовити в повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 23 січня 2012 року.

< Текст >

< Текст >

< Резолютивна частина >

< Текст >

< Текст >

Суддя О.О. Цицюра