Постанова № 21075190, 23.05.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2011 року 9296/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Хімяк С.В., за участю представників

позивача: Дубовик В.В.,

відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

доприватного підприємства «Химпром»

простягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Білоцерківська обєднана державна податкова інспекція Київської області (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Химпром»(надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток у розмірі 607518, 49 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має податковий борг, який виник внаслідок несплати ним податку на прибуток у розмірі 336222,54 грн. та податку на додану вартість у розмірі 271295,95 грн.

Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обовязкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Оскільки, за відповідачем рахується податковий борг, позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення.

Представник позивача у судовому засіданні 23.05.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

23 травня 2011 року відповідач, який був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, місце та час проведення розгляду справи, повторно у судове засідання не зявився.

Водночас, на адресу суду вдруге надійшло письмове клопотання директора приватного підприємства «Химпром»про відкладення розгляду справи, у звязку з його хворобою. Суд не знаходить підстав для визнання причини неприбуття відповідача у судове засідання поважними, оскільки поважними визнаються обставини, які є обєктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі таких дій.

Проте, суду не було надано будь-яких фактичних даних (доказів) на підтвердження поважності причини неприбуття у судові засідання, які призначені на 19.04.2011 та 23.05.2011, представника відповідача.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, беручи до уваги ту обставину, що юридична особа, враховуючи інститут представництва, не позбавлена права надати повноваження щодо представництва її інтересів будь-який інший особі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача..

Розглянувши подані документи і матеріали, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач як юридична особа зареєстрований Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 07.06.1999 та перебуває на податковому обліку як платник податків у Білоцерківській обєднаній державній податковій інспекції Київської області.

У період з 23.07.2009 по 10.08.2009 посадовими особами позивача на підставі направлень від 23.07.2009 № 210, від 05.08.2009 № 221, від 06.08.2009 № 223 проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 10.08.2009 № 2721/23-2/30420484/160 (надалі Акт перевірки), у якому зафіксовані порушення відповідачем вимог абзацу 4 підпункту 5.3.9 підпункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який підлягав застосуванню на дату виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон України № 334/94), в результаті чого встановлено заниження податку з прибутку на загальну суму 258 483,00грн., в тому числі за 2 квартал 2006 року - на 30 112,00 грн., за 3 квартал 2006 року - на 12 018,00 грн., за 4 квартал 2006 року - на 60 077,00 грн., за 1 квартал 2007 року - на 21 679,00грн., за 2 квартал 2007 року - на 53 668.00грн., за 3 квартал 2007 року - на 70 702,00грн., за 4 квартал 2007 року - на 10 227,00грн., а також підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який підлягав застосуванню на дату виникнення спірних правовідносин (надалі - Закону України № 168/97-ВР), а саме - встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 206 790,00 грн., в тому числі: за червень 2006 року - на 12 650,00грн., за липень 2006 року - на 13 475,00 грн., за вересень 2006 року -7 580,00 грн., за жовтень 2006 року - 7469,00 грн., за листопад 2006 року - 34 654,0 0грн., за грудень 2006 року -5 939,00 грн., за березень 2007 року - 17 343,00 грн., за квітень 2007 року - 27 770,00 грн., за червень 2007 року -13 761,00 грн., за липень 2007 року - 6 103,00 грн., за серпень 2007 року - 33 726,00 грн., за вересень 2007 року -18 138,00 грн., за листопад 2007 року - 3 889,00 грн., за грудень 2007 року - 4 293,00грн..

На підставі Акта перевірки, враховуючи приписи підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 №2181-III, позивачем було прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р»від 28.12.2009 № 4317/0002390232/2, яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 342 557, 00 грн. (за основним платежем у розмірі 228 371, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 114 186,00 грн.), а також податкове повідомлення рішення форми «Р»від 28.12.2009 № 4318/0002400232/2, яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 270 997, 50 грн. (у тому числі за основним платежем у розмірі 180 665, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 90 332,50 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідач звернувся до суду про їх скасування.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2010, яка станом на 21.01.2011 набрала законної сили, у справі № 2а-3914/10/1070 у задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Химпром»ОСОБА_2 до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.12.2009 № 4317/0002390232/2 та від 28.12.2009 № 4318/0002400232/2, відмовлено.

Тобто, рішення податкового органу, яке слугувало підставою для його звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості визнано правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до пояснень представника позивача стягненню згідно зазначених податкових повідомлень рішень підлягають грошові кошти у розмірі 547269, 37 грн., у звязку з частковою сплатою відповідачем суми у розмірі 66285,13 грн.

Станом на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог суду не надано належних та допустимих доказів оскарження постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2010 у справі № 2а-3914/10/1070 або про зупинення його виконання, а відтак, враховуючи приписи статті 124 Конституції України та статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, вказана постанова є обовязковою до виконання.

В силу положень частин першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на приписи положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України та беручи до уваги ту обставину, що рішення, яке слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 547269,37 грн. визнано правомірним та обґрунтованим; доказів щодо сплати вказаного боргу не надано, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.

Окрім того, відповідно до поданих відповідачем позивачеві звітних документів, а саме: податкової декларацій з податку на прибуток підприємства за 2009 рік (вх. № 119781 від 28.01.2010), декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року (вх. № 34949 від 06.05.2010) сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті відповідачем становить, відповідно, 15 385,00 грн. та 7 260,00грн.; декларації по податку на додану вартість за січень 2010 року (вх. № 7015 від 16.02.2010), декларації по податку на додану вартість за березень 2010 року (вх. № 26091 від 19.04.2010) сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті відповідачем становить, відповідно, 29 775,00 грн. та 6673, 00 грн. Загалом 59093, 00 грн.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), який підлягав застосуванню на дату виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 № 2181-III (надалі Закон України № 2181).

Платник податків, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України №2181, самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті та подає її до податкового органу за базовий податковий (звітний) період у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 Закону України № 2181.

Водночас, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Суму податкового зобовязання, яка зазначена у поданій до контролюючого органу платником податку податковій декларації, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181).

Однак, відповідно до тверджень позивача, зазначені вище суми податкових зобовязань на день подання адміністративного позову відповідачем у повному обсязі самостійно не сплачені.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

За твердженням позивача, сума податкового зобовязання у розмірі 607518, 49 грн. відповідачем у встановлений законодавством строк не сплачена, у звязку з чим, враховуючи приписи Закону України № 2181, набула статусу податкового боргу.

Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Позивач, керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України № 2181, надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ю1»від 15.02.2010 № 1/53 на суму 613402,17 грн. та другу податкову вимогу форми «Ю2» від 25.03.2010 № 2/90 на суму 613718, 91 грн.

Зазначені податкові вимоги були вручені відповідачеві, відповідно, 17.02.2010 та 01.04.2010, про що свідчать підписи його уповноваженої особи на копіях повідомлень про вручення поштових відправлень.

За поясненнями позивача в адміністративному чи судовому порядку вказані податкові вимоги відповідачем не оскаржувалися. Вони не скасовані у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України № 2181.

Поряд з цим, відповідачеві нарахована пеня на суму податкового боргу у розмірі 1156, 12 грн. Загалом податкового боргу становить 607518, 49 грн.

Відповідно до положень статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували твердження позивача. Водночас, позивач, як субєкт владних повноважень довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та прийнятих рішень.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності його витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства Химпром» (ідентифікаційний код 30420484, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 68, кв.48) до бюджету податковий борг у розмірі 607518 (шістсот сім тисяч пятсот вісімнадцять) грн. 49 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанова у повному обсязі виготовлена 27 травня 2011 року.